ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2019 року м. Херсон

справа № 766/24735/18

провадження №22-ц/819/1359/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Павловська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 01 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

У грудні 2018 року ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником транспортного засобу «Fiat Punto», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначеним транспортним засобом користується ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 березня 2017 року ОСОБА_1 , знаходячись на паркувальному майданчику у дворі біля будинку №35 АДРЕСА_1 вул. Миру АДРЕСА_2 м. Херсоні, в якому стояв належний позивачу вищевказаний транспортний засіб, здійснив пошкодження автомобіля ОСОБА_2 у вигляді умисного нанесення подряпин заднього правого крила автомобіля та покладення на кришу цегли. В результаті зазначених дій, позивачу заподіяна матеріальна шкода у розмірі 23645 грн.

Звернення до правоохоронних органів користувача автомобіля, ОСОБА_4 , завершено постановою старшого слідчого СВ Дніпровського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області від 30 червня 2017 року, якою зазначене кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Відповідач у добровільному порядку не відшкодовує завдані збитки.

Зазначає, що пошкодження автомобіля завдало душевних страждань, змусило її докладати додаткових зусиль для відновлення нормальних життєвих зв`язків та усунення пошкоджень належного їй автомобіля, у зв`язку з чим моральну шкоду оцінює в 10000 грн.

В позовній заяві зазначає про намір заявити клопотання про виклик та допит неповнолітніх свідків, а також дослідження відеозапису про те, як ОСОБА_1 підкладає під належний позивачу автомобіль, цегли, що свідчить про його неодноразовий намір завдати позивачеві матеріальну шкоду.

У зв`язку з наведеним, посилаючись на норми статей 22,23,1166,1167,1192 ЦК України просила суд стягнути з відповідача на користь позивача завдану матеріальну шкоду в розмірі 23645 грн та моральну шкоду в розмірі 10000 грн, а також стягнути судові витрати.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01 липня 2019 року позов задоволено частково. Суд ухвалив: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 23645,00 грн, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд не надав оцінку обставинам, на які він посилався у відзиві на апеляційну скаргу, в тому числі щодо часу набуття права власності на автомобіль та часу його пошкодження, недоведеність підстав користування автомобілем позивачем та третьою особою до часу прийняття спадщини позивачем, невідповідність реєстраційного номера автомобіля в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, недоведеності суми шкоди, оскільки доданий рахунок фактура не є належним доказом та по опису робіт не підтверджує тих робіт, які пов`язані з фарбуванням подряпин, недоведеності вини у заподіянні шкоди відповідача чи іншої особи, не врахування того, що відповідач не робив тих дій в тому числі щодо автомобіля про які зазначає позивач, матеріали справи не містять характер виникнення пошкоджень автомобіля . Суд безпідставно поклав в основу доведення його вини протокол опитування свідка ОСОБА_5 , адвокатом, оскільки його знаходження в матеріалах цивільної справи не ґрунтується на нормах процесуального закону, а роздруківка фотокарток на які послався суд в доведення факту пошкодження автомобіля відповідачем такі дії не містять.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Веріковська Т.А. її доводи не визнала, вважає, що суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам на підтвердження того факту, що суб`єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала, тобто, відповідач по справі, ОСОБА_1 , - дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в повному обсязі, моральної –частково.

Заслухавши доповідача, позивачку та її представника, відповідача, третю особу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим СВ Дніпровського ВП ГУ поліції в Херсонській області Калініченком В.В. протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення ( або таке що готується), 01.03.2017 року о 19.30 прийнята усна заява від ОСОБА_4 в якій вона просить прийняти заходи до ОСОБА_1 , який в період часу з 18:20 до 18:45, 01.03.2017 року умисно пошкодив її автомобіль Фіат Пунто сірого кольору д/н НОМЕР_2 АТ та матеріальну шкоду зазначила в сумі 5000 грн /а.с.34-35/.

Належним чином засвідчена копія протоколу огляду від 01.03.2017 рок , складеного слідчим Дніпровського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області лейтенантом поліції Калініченко В.В. містить опис пошкоджень автомобіля Фіат Пунто сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 АТ: дві подряпини, одна подряпина розташована ближче до правого заднього колеса внизу розміром приблизно 12 см. Друге пошкодження знаходиться внизу посередині правої задньої двері 15 см, також зверху над багажником, на покрівлі автомобіля знаходиться камінь сірого кольору 5*7 мм / а.с.7/. При огляді був заснований фотоапарат «Самсунг», проте фотографії суду першої та апеляційної інстанції не надавалися, матеріали кримінального провадження за №12017230030000946 їх не містять, що свідчить про їх відсутність.

Також з матеріалів справи вбачається, що 13.03.2017 року до ЧЧ Дніпровського ВП ХВП надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсон по вул. Миру ОСОБА_1 вчиняв хуліганські дії відносно заявниці . Повідомлення було внесено до ЄРДР 13.03.2017 17:41:25 / а.с.6/.

З протоколу допиту потерпілої ОСОБА_4 від 15.03.2017 року проведеного в межах матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄДРДР за № 120172300300946 від 13.03.2017 року вбачається, що остання показала, що 01.03.2017 року біля 19.00 год вона вийшла з будинку та виявила, що на її автомобілі Фіат Пунто д/н НОМЕР_2 АТ сірого кольору маються пошкодження у виді подряпин на задньому правому крилі та на покрівлі автомобіля була цеглина. Також показала, що біля будинку навпроти паркування сидів чоловік на ім`я ОСОБА_6 та «біля 2-х неповнолітніх дівчат». Вони їй повідомили, що бачили як чоловік кидав каміння під її автомобіль та подряпав його цеглиною, з чого вона зрозуміла, що це був ОСОБА_1 та викликала поліцію.

В матеріалах цивільної справи та в матеріалах кримінального провадження за №12017230030000946 наявні пояснення неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 09.03.2017 року на ім`я начальника Дніпровського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області, в яких вони пояснюють події пошкодження автомобіля, очевидцями якої були 01.03.2017 року о 17:30 год., проте вони не містять відомості, що це зробив ОСОБА_1 / а.с.8а,9/. З матеріалів зазначеного кримінального провадження вбачається, що процесуальна дія впізнання особи, яка пошкодила автомобіль, не проводилася.

        30.06.2017 року, старшим слідчим СВ Дніпровського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області О.М. Самойловою винесена постанова про закриття кримінального провадження, в якій фабула викладена щодо повідомлення ОСОБА_4 13.03.2017 року про пошкодження 01.03.2107 року ОСОБА_1 її автомобіля та кримінальне провадження внесене до ЄДРДР за № 120172300300946 від 13.03.2017 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України/ а.с.10/.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд першої інстанції, посилаючись на норму ст. 76 ЦПК України щодо визначення доказів та приймаючи як докази протиправної поведінки відповідача протокол опитування свідка ОСОБА_5 адвокатом Веріковською Т.А. в межах п.7 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру»; роздруківки фотокарток не звернув увагу на наступне.

Так, відповідно до п.7 ч.1 ст.20 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою, а відповідно до ст. 90 ЦПК України, показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, який допитується відповідно до ст. 230 ЦПК України.

Проте, протокол опитування свідка ОСОБА_5 , який складений адвокатом Веріковською Т.А. 03 травня 2019 року ( та 03.05.2019 року) копія якого, належним чином не завірена, наявна в матеріалах справи без ознаку дати та підстав його надання суду/а.с.43/, не є доказом в розумінні ст. 76 ЦПК України з урахуванням вимог ст. 90 ЦПК України. Так, зазначений свідок не попереджалася про кримінальну відповідальність. Про знаходження зазначеного свідка під час подій 01.03.2017 року ОСОБА_4 не повідомлялося ні правоохоронним органам, не зазначалося про цього свідка в позовній заяві, в клопотанні про розгляд справи в порядку загального позовного провадження від 26.03.2019 року також не зазначено про зазначеного свідка, як мотивування його допиту при розгляді справи в загальному позовному провадженні, заява про виклик цього свідка в порядку ст. 90 ЦПК України не подавалася. З зазначених підстав та з урахуванням ст. 367 ЦПК України, колегія суддів відмовила у допиті зазначеного свідка у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Висновок суду першої інстанції про те, що з роздруківок фотокарток вбачається факт пошкодження автомобіля відповідачем не є таким, що відповідає змісту цих фотокарток, оскільки зазначені судом першої інстанції дії відповідача щодо пошкодження, на них не зафіксовано / а.с.49/. Крім того, зазначені фотокартки не містять інформацію щодо дня та часу фотографування особи яка на них зображена. В клопотанні про розгляд справи в порядку загального позовного провадження позивачка повідомляє про наявність відеозапису, але щодо підкладання ОСОБА_1 під належний позивачці автомобіль, цегли, а не нанесення подряпин, проте на зазначене суд першої інстанції уваги не звернув у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо доведеності винних дій відповідача зазначеними фотокартками.

Допитана в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_7 в своїх показах зазначила, що вона була свідком пошкодження автомобіля позивачки саме відповідачем, проте обличчя особи, яка пошкоджувала автомобіль позивачки, вона не бачила. Впізнала його як особу, яка пошкоджувала автомобіль за шапкою в якій чоловік був біля автомобіля, та в шапці виглядав з вікна квартири будинку до якого він пішов, при цьому в квартирі горіло світло, а отже вона мала можливість впізнати за цією ознакою.

На думку судової колегії, ці свідчення не можуть свідчити про нанесення подряпин на автомобіль відповідачем по справі.

Отже, ні матеріали кримінального провадження за №12017230030000946, ні матеріали цивільної справи не містять доказів пошкодження автомобіля позивачки відповідачем.

Таким чином, позивачкою не доведена протиправна поведінка відповідача відносно майна позивачки, його вина у заподіянні шкоди, а тому за відсутності хоча б одного вищезазначених відповідно до ст.1166 ЦК України елементів, цивільно-правова відповідальність не настає.

З урахуванням викладеного, підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки коштів в якості відшкодування матеріальної шкоди відсутні, а тому не є доцільним з`ясовувати розмір заподіяної шкоди, який заявлений в сумі 23 645 грн, проте у встановленому процесуальним законом порядку, з урахуванням опису пошкоджень у протоколі огляду від 01.03.2017 року та наданого позивачкою рахунку-фактури №СФ-00079 від 2 березня 2017 року з описом робіт поза межами пошкоджень (подряпин) / а.с.11/, судом першої інстанції не був перевірений.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, які зводяться до відсутності вини відповідача у здійсненні шкоди позивачці шляхом пошкодження автомобіля за вищевикладених обставин є доведеними.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності реєстраційного номера автомобіля не свідчать про різні автомобілі, оскільки реєстраційний номер кузова єдиний. Так, з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що ОСОБА_9 належав автомобіль марки FIAT модель PUNTO тип: легковий хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова ZFA 18800004647585 / а.с.47/. Інша копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу свідчить про належність автомобіля марки FIAT модель PUNTO тип: загальний легковий хетчбек -в, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова ZFA НОМЕР_4 , на підставі свідоцтва про спадщину від 03.04.2017 року ОСОБА_2 /а.с.5/.

Інші наведені відповідачем доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не впливають на висновок щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди через не доведеності протиправної поведінки відповідача відносно майна позивачки, його вини у заподіянні шкоди.

Враховуючи, що підстави для стягнення матеріальної шкоди відсутні за їх недоведеністю позивачкою, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування судового рішення про часткове задоволення позову та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстав вищенаведених.

На підставі викладеного, статтей 22,23,1166,1167 ЦК України, керуючись статтями 367,374,376,382 ЦПК України,

постановив:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1   задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 липня 2019 року скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 114 грн 40 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2019 року

Суддя І.В. Склярська