ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2019 року                                                                 м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи № 523/3442/17

Апеляційне провадження № 22-ц/813/3140/19

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів - Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,

за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Мавроді Ольги Юріївни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 15 листопада 2018 року у складі судді Бабакова В.П.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору.

Позивач посилається на те, що 27 липня 2006 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №014/0043/74/61467, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 18000 доларів США у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з кінцевим строком погашення 27 липня 2026 року.

ОСОБА_1 вважає, що зазначений договір суперечить чинному законодавству, укладений з порушенням прав позивача як споживача фінансових послуг, оскільки йому не були роз`яснені вимоги кредитного договору, не були надані розрахунки та інші відомості, а тому цей договір має бути визнаний судом недійсним.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір №014/0043/74/61467 від 27 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність підписаного сторонами правочину свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти правочин та їх волевиявлення було вільним, а судом першої інстанції не враховано відсутність підстав для визнання правочину недійсним. Крім того, судом не враховано пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Встановлено, що 27 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір №014/0043/74/61467, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 18 000 доларів США на строк до 27 липня 2026 року з процентною ставкою у розмірі 12% річних , а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами згідно умов договору та тарифів кредитора /т. 1 а.с. 4-5/.

Також встановлено, що заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 10 березня 2016 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0043/74/61467 від 27 липня 2006 року у розмірі 15453,18 доларів США, що еквівалентно 362966,32 грн. /т. 1 а.с.10-11/.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 13 червня 2017 року за заявою ОСОБА_1 заочне рішення від 10 березня 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку, призупинено виконання вказаного заочного рішення / т. 1 а.с. 153-154/.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року зупинено провадження у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору від 27 липня 2006 року / т. 1 а.с.160-162/.

У даному випадку наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти правочин і, що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Інформування про умови кредитування і сукупну вартість кредиту безпосередньо в договорі є обов`язковим відповідно до п. п. 3.3, 3.4. Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Перед укладанням та підписанням кредитного договору №014/0043/74/61467 від 27 липня 2006 року позичальник 13 липня 2006 року звернувся до банку із заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі 1 «Відомості про кредит» власноручно зазначив, що має намір отримати кредит та обрав валюту долари США, суму кредитування, строк та визначив мету, тобто цільове використання кредиту.

Своїм підписом під відповідним документом позичальник засвідчив, що «ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета, для якої кредит буде використано, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту тощо. Зміст умов кредитування зрозумілий. З умовами надання та повернення кредиту, а також з діючим законодавством України, що регламентує відношення банку та клієнта був ознайомлений» /т. 2 а.с. 13/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомлений належним чином у письмовій формі про істотні умови кредитування, що підтверджується Заявою-анкетою від 13 липня 2006 року, відповідно до якої позивач особистим підписом підтвердив факт ознайомлення його з умовами кредитування.

Встановлене свідчить про те, що сторони кредитного договору №014/0043/74/61467 від 27 липня 2006 року в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, тому відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, цей договір є укладеним. При цьому, у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів, що передбачено ч. 2 ст. 627 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України позивач мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Однак, вказаних дій позивач не вчинив та уклав кредитний договір 27 липня 2006 року, висловивши у такий спосіб своє волевиявлення щодо укладення кредитного договору.

Посилання позивача на порушення при укладенні оспорюваного кредитного договору Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України 10 травня 2007 року за номером 168, якими регулюються порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про скупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту що мають бути оплачені споживачем згідно вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту, та не отримання всієї необхідної інформації у відповідності до вимог вказаної постанови, є неправильними та не можуть бути підставами для визнання недійсним кредитного договору від 27 липня 2006 року недійсним з підстав ненадання всієї інформації.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникають з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Постанова Правління Національного банку України 10 травня 2007 року за номером 168 набрала чинності 05 червня 2007 року, спірний кредитний договір було укладено 27 липня 2006 року.

Отже, на момент укладення кредитного договору від 27 липня 2006 року законодавством не було передбачено, зокрема, письмове повідомлення позичальника про будь-які додаткові відомості, на які посилається позивач та суд першої інстанції в своєму рішенні, саме тому і не доведено факту будь-якого обману та умислу з боку банку.

Оскільки при укладенні кредитного договору 27 липня 2006 року сторони добровільно погодили всі пункти кредитного договору, позивачем не надано доказів того, що наслідком укладення такого договору є дисбаланс прав і обов`язків сторін, що призвело до завдання шкоди позичальнику, як споживачу кредитних послуг, то відсутні підстави для задоволення позову.

Також відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірний кредитний договір несправедливим, оскільки при підписанні зазначеного договору позичальник ознайомився та погодився з його умовами, з вимогою про надання будь-яких додаткових відомостей до банку не звертався.

При встановлених обставинах та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга представника Мавроді О.Ю. в інтересах ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, оскільки постановлене з порушенням норма матеріального і процесуального права, з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору.

Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Мавроді Ольги Юріївни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 15 листопада 2018 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору № 014/0043/74/61467 від 27 липня 2006 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2019 року.

Головуючий /підпис/   

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя Одеського апеляційного суду Г.Я. Колесніков