Єдиний унікальний номер 243/4888/19        Номер провадження 22-ц/804/2529/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019  року                                                                                                                     м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Соломахи Л.І., Мірути О.А.,

за участю секретаря судового засідання Самойленко Г.В..

представника відповідача Сєрової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області  апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2019 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Ільяшевич О.В. в місті Слов`янську Донецької області (повне судове рішення складено 30 липня 2019 року) в справі номер 243/4888/19 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2019 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 29 травня 2018 року він звернувся до Прокуратури Донецької області з заявою - повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та притягнення до кримінальної відповідальності слідчої ОСОБА_2 Д.В. та начальника слідчого відділення Ясинської А.О. за статтями 214, 219 КПК України

Листом від 31 травня 2018 року №17/1-81-15(1694 вих -18) Прокуратура Донецької області відмовила позивачу у внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, які були ним викладені в заяві - повідомленні.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 5 червня 2018 року №1-кс/234/2890/2018 по справі №234/7949/18 зобов`язано перший слідчий відділ Прокуратури Донецької області прийняти та невідкладно зареєструвати його заяву від 29 травня 2018 року.

Прокуратура Донецької області в визначені строки не виконала вказану ухвалу суду, його письмово не повідомила, витяг з ЄРДР  не надала, розслідування обставин, викладених в заяві - повідомленні від 29 травня 2018 року не розпочала.

Крім того, постановою слідчого першого слідчого відділу слідчого управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури Донецької області від 17 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання останнього потерпілим у кримінальному проваджені №42018050000000354 від 15 червня 2018 року з тієї підстави, що під час його допиту в якості свідка ОСОБА_1 не зазначив якими діями йому спричинено моральну шкоду.

22 квітня 2019 року прокурором винесено постанову про закриття кримінального провадження №42018050000000354 від 15 червня 2018 року за п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.

Вважає,  що  бездіяльність  відповідача  спричинила  йому  моральну  шкоду,  що  полягає  у

глибоких душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього

та у зв`язку з порушенням його прав людини та громадянина, гарантованих  Конституцією України та чинними міжнародними договорами. Посягання службових осіб органу державної влади на конституційний лад республіки Україна викликають у нього сильні негативні почуття, які змінюються одне одним, а саме: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю, почуття гніву. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 150228,00 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2019 року  в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди – відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2019 року та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що суд позбавив позивача доступу до правосуддя, фактично не розглянувши позов по суті.

Суд  не встановив протиправність діянь відповідача, в той час, як ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 05.06.2018 року визнано, що відповідач у спірних правовідносинах не дотримався вимог статті 214 КПК України, чим порушив право позивача на справедливий судовий розгляд справи належним та неупередженим судом.

Суд першої інстанції порушив принцип верховенства права при судовому розгляді справи, оскільки застосував норми права нижчої юридичної сили ніж ті, на які посилався позивач, та не надав мотивів на підставі яких прийняв рішення. Не навів мотивів, за якими відмовив у задоволенні поданих позивачем заяв та клопотань. А в судовому рішенні не зазначив про факт подання таких заяв чи клопотань.

Суд не встановив, чи були порушені відповідачем права позивача та не дав оцінку наданим доказам, зокрема постанові про закриття кримінального провадження.

Отримавши докази позивача, не встановив порушення його прав, та не застосував норми ст. 23 ЦК Украйни. 

У відзиві на апеляційну скаргу Прокуратура Донецької області просила суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 106-109).

Зазначила, що позивачем не доведено належними доказами обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі.

У кримінальному провадженні №42018050000000354 не встановлено фактів протиправних дій осіб,  та не визнавалось судом таких фактів. Навпроти, у вказаному кримінальному провадженні прийнято рішення про його закриття у зв`язку з відсутністю у діях осіб ознак кримінальних правопорушень.

Вважає, що незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішенням, які були ним оскаржені, не свідчать про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 Н.С. в судовому засіданні в режимі відеоконференції   апеляційну скаргу не визнала, просила відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України, отримавши 27.09.2019 року судову повістку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 118).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали

справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з  таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 29 травня 2018 року адвокат Стуліков А.В., який діяв в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до начальника Першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Руденка І.О. з заявою - повідомленням про притягнення до кримінальної відповідальності слідчого СВ Краматорського ВПГУНП в Донецькій області Шевченко Д.В. та начальника СВ Краматорського ВПГУНП в Донецькій області Ясинську ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 5).

З листа №17/1/1-81-15(1694 вих-18) від 31 травня 2018 року вбачається, що начальником першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області повідомлено ОСОБА_1   про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (а.с. 6).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 5 червня 2018 року перший слідчий відділ прокуратури Донецької області зобов`язано прийняти та невідкладно зареєструвати заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року про вчинення злочину (а.с. 7, 37-38).

З листа  від 25.07.2018 року №17/1-2193 вих-18) начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області видно, що ОСОБА_1 надано відповідь, в якій повідомлено що 15 червня 2018 року на виконання ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 5 червня 2018 року внесено відомості до ЄРДР та розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018050000000354 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 8, 39-41).

Згідно з постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури Донецької області Чапланова А.В. від 17.04.2019 року ОСОБА_6 відмовлено в визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №42018050000000354 від 15 червня 2018 року за ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 9, 42-43).

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 10 травня 2019 року за результатами розгляду скарги на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні скарги щодо визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №42018050000000354 від 15 червня 2018 року за ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 44-45).

Відповідно до постанови від 22 квітня 2019 року слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури Донецької області Чапланова А.В. кримінальне провадження №42018050000000354 від 15 червня 2018 року закрито у зв`язку з відсутністю у діях начальника відділення СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області Ясинської А.О. та старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 В. ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 10-12).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. 

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбаченої в частинами 1 - 5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до частини 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Стосовно вирішення спорів про відшкодування шкоди за цими статями доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно з пунктом 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підтверджено обставин з приводу того,  що через бездіяльність посадової особи органів прокуратури, яка встановлена судовими рішеннями, позивачеві завдано моральної шкоди, та позивачем не надано належних та допустимих доказів з підтвердження зазначених обставин.

Суд першої інстанції правильно визначив, що позивач ОСОБА_1 , звернувшись 29 травня 2018 року з заявою-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, діяв в якості адвоката, представника потерпілого Рудського А.А., що свідчить про реалізацію ним професійних повноважень з приводу оспорювання процесуальної діяльності посадових осіб Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, тобто, діяв в інтересах іншої особи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

З  огляду  на  наведене,  суд  першої  інстанції  обґрунтовано  виходив  з  того,  що  сам  факт

невнесення прокурором Донецької області  відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).

Оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1176, 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Тобто, позивач має надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення саме йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою. 

Належних та допустимих доказів того, що судовим рішенням встановлена  вина  відповідача, та його бездіяльність визнана неправомірною позивачем не надано,  тобто вину  відповідача  в спричиненні моральної шкоди позивачеві не доведено, а тому суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, оскільки підстави для задоволення позову відповідно до ст. 1176 ЦК України відсутні, а доказів на підтвердження моральної шкоди щодо бездіяльності не надано.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції, який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Моральна шкода обґрунтовувалася бездіяльністю прокурора щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань  даних про вчинене кримінальне правопорушення. Зазначені позовні вимоги були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Відтак, підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2019 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 

Судді:

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2019 року.

Суддя: