Справа № 182/9209/18

Провадження № 2/0182/733/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.10.2019 року                                                                м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

        головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

                секретар Іванова Т.С.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_4 . Після її смерті залишилось спадкове майно до складу якого входить земельна ділянка, площею 6,7794 га., що розташована на території Олександропільської сільської ради, Солонянського р-ну Дніпропетровської області, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером 122508500:09:019:0018. За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Придніпровської сільської ради Л.Щербиною 14 жовтня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 316, в якому заповіла земельну ділянку, розміром 6,7794 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, онучці ОСОБА_2 . 31.05.2018 року нею було отримано дублікат заповіту, посвідчений в.о.старости на території с-ща Кам`янське сіл Придніпровського та Мусіївка. У встановлений законом строк вона звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Максименко О.В. із заявою про заведення спадкової справи та заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину. Однак, отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що вчинити нотаріальну дію, а саме: видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказане майно неможливо через те, що нею не надано правовстановлюючого документу. Справа в тому, що її бабуся за життя мала двох дітей - доньку ОСОБА_6 (її матір) та сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Оригінал правовстановлюючого документа, а саме Державного акту на право приватної власності на землю І-ДП № 048243 на ім`я ОСОБА_5 знаходиться у ОСОБА_3 , який претендує на спадщину після смерті ОСОБА_5 . Позивач неодноразово зверталась до останнього із проханням надати їй Державний акт, так як він необхідний їй для оформлення спадщини належним чином, однак, неодноразово отримувала від нього відмову. Саме тому ОСОБА_2 звернулась до суду і просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на земельну ділянку, кадастровим номером 122508500:03:019:0018, площею 6,7794 га, що розташована на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати в сумі 1 470,63 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позов підтримала і додатково суду пояснила, що в її бабусі було 2 дітей: її мама та відповідач по справі. Бабуся зробила на неї заповіт в здоровому розумі. Вона чесно поділила своє майно між нею та дядьком. Бо бабуся хотіла допомогти не лише дядькові, а і їй. В неї немає ані матері, ані батька. Крім того, від свого сина бабуся належного догляду не отримувала. Тому вона зробила на неї заповіт.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримав.

Відповідач ОСОБА_3 надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вважає, що позовна заява не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому не підлягає задоволенню. Свою позицію обґрунтував тим, що фактичними підставами для подання позовних вимог було те, що (далі дослівно): «Позивачка, у встановлений законом строк, звернулась до приватного нотаріусу Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Максименко О.В. із заявою про заведення спадкової справи та заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що вчинити нотаріальну дію, а саме, видати на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказане майно неможливо через те, що нею не надано правовстановлюючого документу». Тобто, відповідні правовідносини виникли між позивачкою та приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Максименко О.В., яка не видала їй відповідних правовстановлюючих документів та винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. А, враховуючи зазначені ОСОБА_2 предмет й підстави позову та відповідні позовні вимоги, взагалі неможливо встановити, яким чином ОСОБА_3 порушив права позивачки за відсутності між ними будь-яких правовідносин, які б порушували права позивачки та, у відповідності до вимог ст.16 ЦК України, підлягали захисту у судовому порядку. Тобто, за обставин, зазначених у позовній заяві ОСОБА_2 , ОСОБА_3 взагалі не може бути відповідачем у справі, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі. Також зазначив, що, навіть при заміні неналежного відповідача на належного, у відповідності до приписів ст.43, 49 ЦПК України, ОСОБА_2 не зможе одночасно змінити предмет та підстави прозову, а суд, на підставі ст.13 ЦПК України, не зможе вийти за межі позовних вимог та встановлювати обставини не зазначені в підставах та предметі позову, що також дає всі законні підстави Нікопольському міськрайонному суду Дніпропетровської області для повної відмови у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на те, що основним документом, який, на думку позивачки, є належним доказом спадкування нею земельної ділянки являється долучений до матеріалів позовної заяви Дублікат заповіту, нібито складений нині померлою ОСОБА_5 . Однак, даний Дублікат не може братися до уваги судом як належний та допустимий доказ у розумінні ст.76-80 ЦПК України, та не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки в рядку «Підпис» - підпис ОСОБА_8 .С відсутній, а надається лише надрукований текст: «Підпис мається», що взагалі не дає змоги стверджувати, що даний заповіт складався та підписувався його матір`ю, тоді як за життя ОСОБА_5 стверджувала, що єдиним спадкоємцем на все її майно та земельні паї є ОСОБА_3 . Тому просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позов також не визнав та просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши позивачку, представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.50), яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , де також зареєстрована позивачка по справі ОСОБА_2 (а.с.75), яка є її онукою. За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Придніпровської сільської ради Л.Щербиною 14.10.2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 316, в якому заповіла земельну ділянку, розміром 6,7794 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, онучці ОСОБА_2 (а.с.164). 26.11.2018 року ОСОБА_2 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Максименко О.В. у порядку заміщення приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Рачкової О.А. (а.с.146). Приватним нотаріусом Максименко О.В. було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 6, 7794 га., кадастровим номером земельної ділянки 1225080500:03:019:0018. Відмову нотаріус мотивувала тим, що, згідно п.4.15 Гл.10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, що не було зроблено спадкоємицею (а.с.145).

ОСОБА_2 в своїй позовній заяві та у судовому засіданні підтвердила, що, дійсно нею не подано оригіналу правовстановлюючого документу, оскільки в неї його немає, а знаходиться він у ОСОБА_3 .

З огляду на те, що, згідно ст.1297 ЦК України, та з урахуванням вимог п.4.15 Гл.10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, позивач повинна була подати оригінал правовстановлюючого документу, а саме - Державний акт на право приватної власності на землю І-ДП № 048243 на ім`я ОСОБА_5 . Оскільки такий документ є в наявності, відомості про його пошкодження чи втрату відсутні (що підтверджено самою позивачкою), вчинення нотаріусом нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом є неможливим, а подання позову про визнання права власності на земельну ділянку, кадастровим номером 1225080500:03:019:0018, площею 6, 7794 га., є передчасним.

За таких обставин суд вважає, що в позовних вимогах ОСОБА_2 необхідно відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 7-10, 12, 76-81, 84, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал