Справа № 2-а-52/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 травня 2009 року Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ДЕНИСЕНКО Н.О. при секретарі СИВОГОРЛО С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт.Згурівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 23 березня 2009 року звернулася до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись не те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - ЛНА на ЧАЕС) у 1986 році, категорія 1, на момент аварії вона проживала в селі Стечанка Чорнобильського району і працювала в колгоспі "Перемога", приймала участь в ЛНА на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування цивільної оборони Чорнобильського району на роботах по навантаженню у кар'єрах Чорнобильського району піску в мішки, які в подальшому скидались в кратер зруйнованого реактору, однак відповідач відмовив їй у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, тому просить визнати дії відповідача щодо відмови їй у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни неправомірними, зобов'язати відповідача встановити їй статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області в своїх письмових запереченнях проти позову посилається на те, що відповідно до п.9 ст.7 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань ІДО, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, згідно роз'яснення Мінпраці України від 5 листопада 2007 року органи праці та соціального захисту населення встановлюють статус інваліда війни на підставі довідки, яка містить інформацію про залучення особи до формувань ЦО та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ЛНА на ЧАЕС, а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, довідки, які видаються комісією управління з питань надзвичайних ситуацій, не містять інформації про розпорядчий документ про залучення особи до формувань ЦО та усіх відомостей про роботу, яку виконував громадянин під час ЛНА на ЧАЕС, тому позивачка не має права на отримання посвідчення інваліда війни.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю, відповідач в судове засідання не з'явився, направив суду заяву, в якій просить слухати справу за відсутності його представника, позов не визнає повністю.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона є учасником ЛНА на ЧАЕС у 1986 році, категорія 1, приймала участь в ЛНА на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Чорнобильського району в період з 27 квітня по 4 травня 1986 року, займалась рознесенням медикаментів, затарюванням піску у мішки та евакуацією худоби, про що свідчить ряд документів,
однак відповідач відмовив їй у встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, що є неправомірним.
В судовому засіданні під час огляду Положення про управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області встановлено, що управління є юридичною особою та здійснює видачу посвідчень інвалідам війни.
Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 1 (а.с.6, 8, 9), інвалідом другої групи довічно, захворювання пов'язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС (а.с.10), приймала участь в ЛНА на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування цивільної оборони Чорнобильського району: з 27 квітня по 29 квітня 1986 року розносила медикаменти, з 30 квітня по 1 травня 1986 року - затарювала пісок у мішки, що в подальшому скидався до зруйнованого аварією четвертого енергоблоку ЧАЕС, з 3 по 4 травня 1986 року - евакуювала худобу з колгоспу "Перемога" села Стечанка (а.с.11, 12), скористалася можливістю досудового порядку вирішення спору, звернулася до відповідача з приводу встановлення статусу інваліда війни, від якого як від суб'єкта владних повноважень отримала за результатами розгляду її звернення офіційну письмову відповідь від 16 березня 2009 року щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни без обґрунтування відмови нормами чинного законодавства (а.с.7), відповідно до вимог Положення про ЦО СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР 18 березня 1976 року № 1111, та Положення про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженого наказом начальника ЦО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, відповідно до вимог розпоряджень Начальника ЦО - Голови Ради Міністрів УРСР начальник ЦО Київської області - голова Київської обласної ради народних депутатів, починаючи з 26 квітня 1986 року видавав розпорядження щодо організації робіт по ЛНА на ЧАЕС (а.с.14-17, 18, 19-20, 21-25, 27, 28, 29), мав право і повинен був задіяти до робіт по ліквідації аварії та її наслідків, яка сталася на території району і вийшла за межі підприємства на якому трапилася, особовий склад формувань ЦО району.
Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Верховної ради України вважає довідку, видану відповідним управлінням з питань надзвичайних ситуацій та посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, з вкладкою учасника ЛНА на ЧАЕС достатньою підставою для встановлення статусу інваліда війни (а.с.30). Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації вважає безпідставною відмову органів соціального захисту населення у неприйнятті довідок про підтвердження участі в роботах по ЛНА на ЧАЕС у складі формувань ЦО (а.с.35-40).
Суд не приймає до уваги листа Міністерства праці та соціальної політики України від від 5 листопада 2007 року № 751/014/91 оскільки він не є нормативним актом та суперечать нормі п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", конкретної заборони щодо неприйняття від потерпілих довідок про підтвердження участі в роботах по ЛНА на ЧАЕС у складі формувань ЦО не містять та носять інформативний характер (а.с.46).
Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи -катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007).
Згідно зі ст.2 Закону України "Про Цивільну оборону України" завданнями ЦО України є захист населення від наслідків аварій, катастроф; організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф.
Згідно із п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань ЦО, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно з абз.2 п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" "Посвідчення інваліда війни" і відповідні нагрудні знаки видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору йрго відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Заслухавши пояснення позивачки, оглянувши Положення про управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов позивачки необхідно задовольнити повністю, так як в судовому засіданні доведено, що мають місце неправомірні дії відповідача щодо відмови позивачці у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, оскільки позивачка є інвалідом з числа осіб, залучених до складу формувань ЦО, та стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Позивач на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" звільнений від сплати судового збору в доход держави, тому судові витрати відповідно до ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України, однак на підставі ст.88 КАС України суд вважає за необхідне звільнити управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області від сплати судового збору в доход держави, так як відповідач є бюджетною організацією.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 16, 19, 22, 64, 92 Конституції України, Законами України "Про Цивільну оборону України", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ст.ст.8, 9, 10, 11, 12, 17, 21, 69, 71, 86, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення задовольнити повністю.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області, ідентифікаційний код 20624042, встановити статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканці АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.