Справа №2-2247 2009 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2009 року  м.Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд в Одеській області

у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.

при секретарі - Мамончик К.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на самовільно побудовані будівлі,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, вказуючи, що на підставі свідоцтва на забудову в сільських населених пунктах України, угоди про розподіл спадкового майна, серії АЕР № 211933 від 18.02.2002 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, серії АЕР № 211929 від 28.02.2002 року їй належить житловий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Б», гараж літ. «В» в АДРЕСА_1, нею було вчинено самочинне будівництво сараю літ. «Г», сараю літ. «Д», сараю літ. «Є», вбиральні літ. «Ж», на які необхідно визнати право власності, у зв'язку з тим, що вибудовані будівлі являються самочинними.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, згідно заяви просив суд розглянути справу за його відсутністю, погодившись з позовом.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, надані докази, вислухавши позивачку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва на забудову в сільських населених пунктах України, угоди про розподіл спадкового майна, серії АЕР № 211933 від 18.02.2002 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, серії АЕР № 211929 від 28.02.2002 року позивачці належить житловий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Б», гараж літ. «В» в АДРЕСА_1. Позивачкою без проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт було вчинено самочинне будівництво сараю літ. «Г», сараю літ. «Д», сараю літ. «Є», вбиральні літ. «Ж».

За зазначене самовільне будівництво позивачка була притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, відповідно до ст. 97 КУпАП.

Розміщення самовільних будівель не суперечить Державним будівельним нормам ДБН 360-92 та санітарно-епідеміологічним вимогам. В результаті самочинного будівництва права інших осіб не порушено.

Згідно технічного висновку, розробленого КП «Одесаболпроект» (ліцензія АВ № 331218) стан основних несучих будівельних конструкцій самовільних будівель, відповідають вимогам будівельних норм, знаходяться в задовільному технічному стані та при годні до експлуатації.

Відповідно до ст. 376 п. 5 ЦК України, на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, визнавши за нею право власності на самочинно

зведені: сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Є», вбиральня літ. «Ж», що розташовані по АДРЕСА_1.

На підставі викладеного і керуючись ст.376 ЦК України, ст.ст.11, 130, 174, 209, 214-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудовані будівлі по АДРЕСА_1 : сарай літ. «Г» розміром (3, 89х1, 65)м+(0, 17х1, 64)м., сарай літ. «Д» розміром (3, 45х4, 06)м., сарай літ. «Є» розміром (2, 25x1, 65)м., вбиральню літ. «Ж» одну одиницю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.