Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 520/1098/16-ц

провадження № 61-9313св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2016 року у складі судді Бескровного Я. В. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Сидоренко І. П., Погорєлової С. О., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обгрунтований тим, що 19 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 2008/25-100-54, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти у сумі 104 000,00 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 12,25% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 18 березня 2023 року.

19 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2008/25-102-18, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором та його додатками.

Позивач, надавши грошові кошти позичальнику, виконав зобов`язання за кредитним договором, проте відповідачі зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконують, у зв`язку з чим станом на 25 січня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 136 353,40 доларів США.

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредиту № 2008/25-100-54 від 19 березня 2008 року в розмірі 136 353,40 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день ухвалення рішення у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2016 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив позовну давність для звернення до суду за захистом порушених прав. Позивач звернувся до суду з позовом 03 лютого 2016 року, заборгованість за кредитним договором нарахована станом на 25 січня 2016 року, а останнє погашення простроченої заборгованості ОСОБА_1 відповідно до розрахунку здійснено 22 квітня 2011 року. Відповідно до умов кредитного договору зобов`язання з погашення суми кредиту настало 11 січня 2009 року, за процентами 22 квітня 2011 року, а тому саме з цього дня розпочинається перебіг позовної давності для звернення банку до суду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» відхилено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2016 року змінено. У позові відмовлено з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення апеляційного суду.

Рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково вказав в рішенні суду дату звернення позивача до суду 03 лютого 2016 року, оскільки не врахував подання позову засобами поштового зв'язку.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 22 квітня 2011 року. Відповідно до пункту 4.5 договору строк користування кредитом закінчується через 90 днів, тобто 09 серпня 2011 року. Згідно з підпунктом 1.1.1 кредитного договору сплата чергового платежу здійснюється до 10 числа (включно) кожного місяця, тобто наступний платіж позивач повинна була здійснити 10 травня 2011 року, який не було сплачено, тому з 11 травня 2011 року розпочинається відраховування 90 днів, які передбачені пунктом 4.5 кредитного договору, та закінчується 08 серпня 2011 року.

Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено на 09 серпня 2011 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з цим позовом лише 28 січня 2016 року, тобто зі спливом позовної давності, тому позивачу в частині позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено за спливом позовної давності.

Відмовляючи в позові в частині позовних вимог до ОСОБА_2 у зв`язку зприпиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя, апеляційний суд мотивував рішення тим, що строк виконання основного зобов`язання було змінено на 09 серпня 2011 року, тому строк у шість місяців від дня настання зміненого строку виконання основного зобов`язання закінчився 09 лютого 2012 року, натомість ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом поза межами цього строку, зокрема 28 січня 2016 року, відповідно договір поруки від 19 березня 2008 року є припиненим відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2016 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

22 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.

02 березня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.

У лютому 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження від 07 червня 2019 року № 632/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не є обґрунтованими, ухвалені з порушенням норм чинного законодавства.

Судами помилково застосовано позовну давність, оскільки змін до договору кредиту не вносилися.

ПАТ «Укрсоцбанк» посилається на те, що згідно з умовами договору кредиту у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора щодо повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Позов подано в межах позовної давності.

Строк позовної давності не може бути застосований до заборгованості за тілом кредиту, тобто суми, яка була отримана від банку без нарахованих відсотків.

Згідно з пунктом 7.3 кредитного договору договір діє до остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 4.5 кредитного договору сторони не встановлювали строк дії договору та підстави його припинення, а лише передбачили можливість дострокового повернення кредитних коштів.

Поручитель не звертався з вимогою про припинення поруки за договором поруки № 2008/25-102-18 від 19 березня 2008 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 2008/25-100-54, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти у сумі 104 000,00 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 12,25% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 18 березня 2023 року.

19 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2008/25-102-18, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором та його додатками.

Позивач виконав договірні зобов`язання, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 104 000,00 доларів США, проте ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 25 січня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 136 353,40 доларів США, з яких: сума заборгованості за кредитом 95333,03 доларів США, сума заборгованості за відсотками - 41 020,37 доларів США.

Згідно з пунктами 1.1.1, 1.1.2 договору кредиту сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом всього часу дії договору в розмірі 577,78 доларів США до 10 числа місяця наступного за місяцем у графіку та в останній користування кредитом з кінцевим терміном основного зобов`язання до 18 березня 2023 року.

Відповідно до пунктів 3.3.7, 3.3.8, 4.5 договору кредиту позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1, 2.4 цього договору. У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 договору протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно із статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з пунктами 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, визначеному пунктами 1.1, 2.4, 2.10 договору та комісії в розмірах та в порядку передбачених цим договором; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктами 1.1, 2.4 кредитного договору.

За змістом пункту 4.5. кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Щодо стягнення заборгованості за відсотками та пені

Суди встановили, що сторони визначили строк дії договору та строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів.

Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, щомісячні платежі вчасно не сплачувала.

Суди встановили, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 22 квітня 2011 року.

Згідно з підпунктом 1.1.1 кредитного договору сплата чергового платежу здійснюється до 10 числа (включно) кожного місяця, тобто наступний платіж позивач повинна була здійснити 10 травня 2011 року, який не було сплачено, тому з 11 травня 2011 року розпочинається відраховування 90 днів, які передбачені пунктом 4.5 кредитного договору, та закінчується 08 серпня 2011 року.

Відповідно до пункту 4.5 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 09 серпня 2011 року.

З огляду на положення пункту 4.5 кредитного договору строк виконання основного зобов`язання було змінено.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14 цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню до повного погашення заборгованості за кредитом у цій цивільній справі.

Апеляційний суд відмовив у позові в частині стягнення заборгованості за відсотками і пенею за спливом позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено строною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Висновки судів про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за відсотками та пенею не відповідає зазначеному вище правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, оскільки після настання умов, визначених пунктом 4.5 кредитного договору (стаття 1054 ЦК України) позивач втрачає право нараховувати проценти за кредитом та пеню, тому до вказаних вимог позивача позовна давність не може бути застосована.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Оскільки відсутнє порушене право позивача в частині стягнення на його користь процентів за користування кредитом та пені, то позовна давність до цих правовідносин застосована судами безпідставно, тому рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові з інших підстав.

У справі, що переглядається, після настання строку кредитування, позивач мав право на стягнення з відповідача сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

Суди встановили, що перебіг позовної давності розпочався 09 серпня 2011 року, з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, до суду позивач звернувся 28 січня 2016 року, зі спливом позовної давності, тому в частині стягнення боргу за тілом кредиту суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у позові за спливом позовної давності. Апеляційний суд у цій частині належним чином перевірив законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (справа «ZOLOTAS v. GREECE» рішення від 29 січня 2013 року).

Таким чином, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у позові про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Щодо стягнення боргу з поручителя

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом (частина четверта статті 559 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

У договорі поруки не встановлено строк дії поруки, тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Якщо договір поруки припинився (у тому числі й на підставі непред`явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що всі права та обов`язки сторін за цим договором необхідно вважати припиненими.

Отже, непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

Звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв`язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справа № 604/156/14-ц, провадження № 14-644цс18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2019 року справа № 201/8164/16-ц, провадження № 61-28479св18.

Договором поруки від 19 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов`язань боржника за кредитним договором.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань за щомісячним погашенням платежів.

Пунктом 4.5 кредитного договору встановлено, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 90 календарних днів своїх обов`язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а позичальник зобов`язаний протягом 1 робочого дня повернути кредит у повному обсязі, сплатити відсотки та штрафи.

Отже, сторони врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

У справі, що переглядається установлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 22 квітня 2011 року. Наступний платіж, згідно з умовами кредитного договору (підпункт 1.1.1 кредитного договору), позичальник повинен був здійснити у строк до 10 травня 2011 року. Отже, про порушення позичальником умов кредитного договору банк дізнався 10 травня 2011 року.

Перебіг 90-денного строку розпочався 11 травня 2011 року та тривав до 08 серпня 2011 року включно. Наступний робочий день 09 серпня 2011 року, згідно з пунктом 4.5 кредитного договору, є новим терміном дострокового виконання основного зобов`язання, однак 09 серпня 2011 року борг за кредитним договором погашено не було.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору щодо погашення заборгованості, змінився строк виконання основного зобов`язання (пункт 4.5 договору), а тому перебіг передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку розпочався 09 серпня 2011 рокута тривав до 09 лютого 2012 року включно.

Установивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання припиненими правовідносин за договором поруки.

Доводи касаційної скарги про те, що пунктом 4.5 кредитного договору сторони не встановлювали строк дії кредиту та підстави припинення договору, а лише передбачили можливість дострокового повернення кредитних коштів є необгрунтованими з огляду на викладене та зміст вказаного пункту договору, яким визначено зміну строку користування кредитом.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами та пенею, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові з інших підстав. В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2016 року скасувати в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками та пенею, ухвалити в цій частині нове рішення.

У позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками та пенею відмовити.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко