Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 310/11200/15-ц

провадження № 61-26841св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна», ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у складі судді: Крамаренко А. І. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» (далі - ПАТ «СК «Саламандра-Україна»), ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що він наприкінці липня 2015 року придбав автомобіль Mitsubishi Lanser, державний номер НОМЕР_1 у ОСОБА_3 , сплатив йому обумовлену сторонами суму грошей, а ОСОБА_3 передав йому свідоцтво про реєстрацію, транспортний засіб та ключі від нього. Сторони домовились, що переоформлять автомобіль згодом, оскільки ОСОБА_3 збирався від`їжджати за кордон. 10 вересня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на автомобіль за собою, отримав нові номери ( НОМЕР_2 НОМЕР_3 ).

27 серпня 2015 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_2 в м. Бердянську по вул. Мелітопольське шосе у м. Бердянську, керуючи автомобілем Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_4 , порушивши п. 16.14 Правил дорожнього руху України, не надав дорогу автомобілю Mitsubishi Lanser, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого скоїв з ним зіткнення.

В наслідок ДТП його автомобілю завдано механічні пошкодження: передніх крил, капоту, передніх фар переднього бамперу, решітки радіатору та інше. Сума, шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою його транспортному засобу була оцінена у 154 000,00 грн, з яких він просить стягнути 100 000,00 грн страхового відшкодування та з відповідача ОСОБА_2 відповідно 54 000,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СК «Саламандра - Україна» на користь ОСОБА_1 , страхове відшкодування в сумі 100 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі в сумі 54 512,81 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «Саламандра - Україна», ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 541,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «СК «Саламандра-Україна» відхилено.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована а ПАТ «СК «Саламандра-Україна».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ПАТ «СК «Саламандра-Україна» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не перевірили повноваження позивача та його право на отримання страхового відшкодування. Суди не взяли до уваги, що ПАТ «СК «Саламандра-Україна» відмовило у виплаті страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 , оскільки станом на дату ДТП він не є власником пошкодженого транспортного засобу, а ОСОБА_3 як власник за законом не уповноважував позивача на отримання страхового відшкодування. Крім того, суди не звернули уваги, що ліміт відповідальності по Полісу складає лише 50 000,00 грн, а франшиза встановлена в розмірі 510,00 грн. Суди дійшли висновку, що єдиним та належним доказом розміру завданого збитку є звіт з оцінки. Однак, не зрозуміло, чи перевірявся даний звіт на вимоги законодавства з оцінки, чи відповідає його зміст вимогам та формі, яка визначена Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, чи перевірені повноваження оцінювача та його кваліфікацію.

Позиція інших учасників справи

Відзив від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 рокупоновлено ПАТ «СК «Саламандра-Україна» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. Виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.

У травні 2017 року матеріали цивільної справи № 310/11200/15-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 310/11200/15-ц передані до Верховного Суду.

12 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами встановлено, що 27 травня 2015 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_2 по Мелітопольському шосе у м. Бердянську, керуючи автомобілем Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_4 , рухаючись від вул. Кірова, на перехресті з вул. 12 Грудна, де головна дорога змінює напрямок руху праворуч, порушивши п. 16.14 Правил дорожнього руху України, не надав дорогу автомобілю Mitsubishi Lanser, державний номер НОМЕР_1 , який рухався по вул. 12 Грудня на підйом, та виконуючи поворот ліворуч на Мелітопольське шосе наближався до автомобіля Volkswagen Jetta з правої сторони, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення.

10 вересня 2015 року постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП за вказаних вище обставин та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

В наслідок ДТП автомобілю позивача завдано механічних пошкоджень. Розрахунок розміру матеріального збитку проводився згідно звіту № 64 про визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику наземного транспортного засобу ПП ОСОБА_4 від 02 листопада 2015 року. Розмір матеріальної шкоди автомобілю Mitsubishi Lanser, державний номер НОМЕР_1 , який отримав пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 154 512,81 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АІ № 8133916 від 08 липня 2015 року. 05 листопада 2015 року позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра Україна» з заявою про страхове відшкодування.

10 листопада 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» листом повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки на час настання страхового випадку власником автомобілю була інша особа, що підтверджується копіями наданих відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» документів долучених позивачем до заяви про страхове відшкодування від 05 листопада 2015 року.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та визначаючи розмір виплати страхового відшкодування, врахував наданий позивачем рахунок від 01 вересня 2015 року № 296, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubish Lanser», державний номер НОМЕР_1 , становить 154 512,81 грн.

Відповідно до умов Поліса від 08 липня 2015 року № АІ/8133916 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000, 00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн, розмір франшизи - 510,00 грн.

Судами встановлено, що позивач на час дорожньо-транспортної пригоди користувався автомобілем на підставі водійських прав, мав поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та реєстраційний документ на цей транспортний засіб, відповідно до змісту якого власником транспортного засобу зазначений ОСОБА_3 .

Позивач правомірно володіє вказаним автомобілем, отже він має право на захист свого порушеного речового права, в тому числі на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням даного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі №200/21325/15-ц (провадження № 61-37571св18) зроблено висновок про те, що «спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306». «Встановивши, що ОСОБА_5 управляв транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він правомірно володів цим майном, а тому має право на відшкодування завданої шкоди».

Отже, доводи касаційної скарги про відсутність підстав у позивача на відшкодування шкоди не ґрунтуються на законі.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Відповідно до пункту 7.39 зазначеної Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Відповідно до пункту 8.2 Методики, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість,

б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ, в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

Крім того, зі звіту про встановлення вартості матеріальної шкоди, спричиненої володільцю колісного транспортного засобу від 02 листопада 2015 року виходить, що вартість відновлювального ремонту складає 229 526,69 грн, що перевищує ринкову вартість КТЗ, яка дорівнює 154 512,81 грн, тому вартість матеріальної шкоди спричиненої володільцю КТЗ встановлюється на рівні ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження.

За змістом статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Суди на зазначені обставини уваги не звернули, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про здійснення стягнення страхового відшкодування на підставі звіту з визначення вартості матеріального збитку від 02 листопада 2015 року, відповідно до якого розмір шкоди обрахований виходячи з вартості автомобіля потерпілого на момент ДТП.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Такий правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, не врахували обсягу відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам, не врахували межі ліміту його відповідальності та розміру відшкодування шкоди внаслідок пошкодження автомобіля.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати відповідну правову оцінку цим доказам і встановленим на їх основі дійсним обставинам справи та вирішити спір з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування судових рішень, підстави для поновлення їх виконання відсутні.

Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» задовольнити.

РішенняБердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2017 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. О. Дундар

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук