Справа № 2-593/2010 р.

                                    Р І Ш Е Н Н Я

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11 березня 2010 року                                               Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області  

в складі головуючої судді                                           Гудкова С.В.

при секретарі                                                                Яценко Л.І.

розглянувши на попередньому розгляді в м. Лубни  в залі суду   цивільну справу за позовом Акціонерного банку “Полтава-банк” в особі філії ПАБ “Полтава-банк” у м.Лубни до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                         ВСТАНОВИВ:

 Позивач АБ “Полтава-Банк”, в особі філії ПАБ “Полтава-банк” у м.Лубни звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивував тим, що 14.02.2008 року між філією ПАБ “Полтава-Банк” та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2798, за яким банк надав Відповідачу кредит в сумі 14000 гривень терміном на 36 місяців до 14.02.2011 року зі сплатою 17% річних на умовах, визначених договором.

Банк надав відповідачу кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до кредитного договору, відповідач зобов’язувався повернути наданий кредит не пізніше 14.02.2011 року на умовах графіку погашення заборгованості, складеного до кредитного договору, який є його невід’ємною частиною.  

При цьому повернення кредиту мало здійснюватись, згідно договору, наступним шляхом:

-   залишок заборгованості за кредитом позивальник погашає щомісячно, згідно графіку;

-   сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Керуючись графіком погашення заборгованості відповідач ОСОБА_1 сплачував кошти за користування кредитом, але не в повному обсязі, через що виникло прострочення.

Остання проплата по кредиту була здійснена 21.10.2008 року в сумі 388,89 гривень по відсотках – 21.10.2008 року в сумі 145, 97 гривень, по комісії 21.10.2008 року в сумі 138, 60 гривень.  

На момент звернення до суду сума заборгованості складає: 42016,56 гривень, з яких: 10890,77 гривень – заборгованість за кредитом; 2423,92 гривні – заборгованість за відсотками; комісія – 3880, 80 гривень; 24821,07 гривень – пеня.

При укладанні кредитного договору, зобов’язання позичальника було забезпечено договорами поруки, які було укладено 14.02.2008 року за №2798/1 між Банком та відповідачем ОСОБА_2 та 14.02.2008 року за №2798/2 між Банком та відповідачем ОСОБА_3,  які на добровільних засадах прийняли на себе зобов’язання перед Кредитором відповідати за зобов’язання позичальника ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору №2798.  

Позивач прохає суд винести рішення, яким розірвати достроково кредитний договір №2798 від 14.02.2008 року та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 42016 гривень 56 копійок, а також відшкодувати понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача в особі ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав повністю, прохав їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги визнали частково, а саме заборгованість по сплаті кредиту визнали повністю, а суму пені визнали частково, несплату заборгованості по кредиту пояснили нестачею коштів.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14.02.2008 року між Позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2798 (а.с.7), за яким Банк надав відповідачу кредит в сумі 14000 гривень, терміном на 36 місяців до 14.02.2011 року зі сплатою 17% річних на умовах, визначених договором.

Згідно меморіального ордеру №151444 від 14.02.2008 року (а.с.11), відповідач ОСОБА_1 отримав суму кредиту , що повністю підтверджує виконання умов кредитного договору Позивачем.

Відповідно до вищевказаного кредитного договору відповідач ОСОБА_1 повинен погашати залишок заборгованості за кредитом щомісячно, згідно графіку, сплачувати  проценти щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, а також повернути кошти не пізніше 14.02.2011 року на умовах графіку погашення заборгованості складеного до кредитного договору, який є невід’ємною частиною кредитного договору (а.с.8).  

Відповідно до ст..526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідач ОСОБА_1 не виконував в повній мірі зобов’язання, щодо виплати заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого склалась заборгованість, яка на момент звернення позивачем до суду складає 42016,56 гривень, з яких: 10890,77 гривень – заборгованість за кредитом; 2423,92 гривні – заборгованість за відсотками; комісія – 3880, 80 гривень; 24821,07 гривень – пеня, що підтверджується розрахунком позивача (а.с.28).

Згідно ч.1 ст..549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п.4.2.2 Позичальник зобов’язався сплатити Банку суму пені, штрафу і суму збитків.

Згідно п.5.2 Кредитного договору, при порушенні строків погашення щомісячного платежу, згідно графіка, при  порушенні строків погашення нарахованих відсотків або при неповній сплаті нарахованих відсотків, Позичальник сплачує Банку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі 1% від суми щомісячного платежу за кожен день прострочення, а тому відповідачу була нарахована сума пені в розмірі 24016,56 гривень.  

При укладанні кредитного договору, зобов’язання позичальника було забезпечено договорами поруки, які було укладено 14.02.2008 року за №2798/1 між Банком та відповідачем ОСОБА_2 та 14.02.2008 року за №2798/2 між Банком та відповідачем ОСОБА_3,  які на добровільних засадах прийняли на себе зобов’язання перед Кредитором відповідати за зобов’язання позичальника ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору №2798 (а.с.17, 21).  

Згідно ч.1,2 ст.554 ЦК України, у разі порушення Боржником забезпеченого порукою зобов’язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.  

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем направлялись на адресу відповідачів претензії з вимогою сплати заборгованості по кредитному договору та попередження про можливі наслідки у випадку невиконання цих вимог (а.с.24,26-27), на які ними відредаговано не було, оскільки добровільно проплати не проводились, а тому суд вважає, що суму заборгованості по кредитному договору слід стягнути з відповідачів у примусовому порядку.  

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та з наявності інших обставин, які мають істотне значення.  

Дослідивши обставини справи, суд вважає, що маються підстави для зменшення суми пені, оскільки розмір пені значно перевищує розмір збитків, крім цього суд також враховує кризовий стан економіки України .  Розмір пені слід стягнути в сумі 3000 гривень.

Крім цього, відповідачем ОСОБА_1  істотно порушено умови договору – протягом тривалого часу не сплачується заборгованість за кредитом і останній ухиляється від виконання своїх обов’язків, а тому суд вважає, що маються підстави для дострокового розірвання кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем.  

Позивачем по справі було понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420 гривень 17 копійок та 120 гривень  за ІТЗ розгляду справи (а.с.2-3). Дані витрати слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

 Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 526, 549, 551, 554, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 15, 60, 88, 212, 213, 214 ЦПК України, Кредитним договором №2798 від 14.02.2008 року, Договорами поруки №2798/1, №2798/2 від 14.02.2008 року, суд,  

              В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного банку “Полтава-банк” в особі філії ПАБ “Полтава-банк” у м.Лубни до  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Розірвати достроково кредитний договір №2798 від 14.02.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Полтавським акціонерним банком “Полтава-банк” в особі філії ПАБ “Полтава-банк”.

 Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь АБ "Полтава-Банк" в особі філії ПАБ “Полтава-банк” заборгованість за кредитним договором в розмірі 17495 гривень 49 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420 гривень 17 копійок та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 гривень, а  всього стягнути 18035 гривень 66 копійок.

 На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня оголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

       Головуючий                                                                                              С.В.Гудков .