Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 746/2009 p.
Головуючий у 1 інстанції :Буднікова Н.П.
Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Мануйлова Ю.С.
Суддів: Денисенко Т.С.
Осоцького І.І.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянськогоміськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в жиле приміщення, про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення в жиле приміщення, про стягнення моральної шкоди.
В позові зазначено, що з 22.02.1975 року по 24.03.1998 року перебували в зареєстрованому-шлюбі. Мають двох спільних повнолітніх дітей: ОСОБА_3, 1976 року народження, ОСОБА_4, 1986 року народження. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за позивачем визнано право власності та виділено 1/2 частину будинку№АДРЕСА_1 який був спільним сумісним майном подружжя. З березня 1998 року ОСОБА_2 перешкоджає позивачу користуватися житловим будинком, який збудовано в період шлюбу і є їх спільною сумісною власністю. У зв'язку із створенням відповідачем недопустимих моральних і фізичних умов проживання в спірному будинку після розлучення він був змушений з донькою ОСОБА_4 переїхати проживати в однокімнатну квартиру його матері; тепер його 87-літня мати хвора, дівчинка підросла, тому виникла необхідність її проживання в окремій кімнаті.
В червні та липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з додатковими позовними заявами до ОСОБА_2 Просив вселити його в належну йому на праві приватної власності 1/2 частину житлового будинку №АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_2 спричинену йому моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2008 року позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 в належну йому на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 березня 2005 року 1/2 частину житлового будинку №АДРЕСА_1
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, просить рішення в частині відмови стягнення моральної шкоди скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення яким стягнути з відповідача на його користь в порядку відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.3 08 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як установлено судом, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 березня 2005 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності 1/2 частину будинку№АДРЕСА_1 та виділено в натурі, а саме: в житловому будинку „А-ПЖ" кімнату №4 площею 19,1 кв.м, нежилу кімнату №5 площею 11,5 кв.м, нежилу кімнату №6 площею 7,2 кв.м, частину вітальні №1 площею 1,7 кв.м, санвузол №2 площею 1,3 кв.м, гараж площею 14,9 кв.м, загальною площею 55,7 кв.м.; в напівпідвалі в цокольному поверсі: частину коридору №14 площею 1,6 кв.м, приміщення №15 площею, 9 кв.м, ванну №16 площею 2 кв.м, загальною площею 14,1 кв.м, а також балкон, і У% частину споруд загального користування: воріт №1, паркану №3, хвіртки №2 і №4, водопроводу, замощення, а всього на загальну суму 18512 грн. з недостачею 690,5 грн. За ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, в рахунок 1/2 частини виділені конкретні приміщення в житловому будинку „А-ПЖ", 1/2 частину споруд загального користування на загальну суму 18512 грн., з перебільшенням на 690,5 грн. Для переобладнання будинку необхідно: закласти дверні пройоми із вітальні №1 в санвузол №2, із кімнати №4 на сходовий пройом №3, і із приміщення котельні №17 в ванну №16, організувати дверний пройом із нежилої кімнати №5, попередньо переобладнавши віконний пройом, організувати дверні ванної №16 в коридор №14, попередньо перенести газовий санвузла №2 згідно схеми поділу, організувати будівництво приямком і організацією дверного пройому із приямка в /приміщення №15/, організувати цегляні простінки, які вітальню №1 і коридор №14 згідно схеми поділу, організувати опалювального котла. Витрати по переобладнанню покладені на ОСОБА_2. і ОСОБА_1. Також цім рішенням визначено порядок користування земельною ділянкою між сторонами /а.с.66-67/.
Між тим, до тепер позивач ОСОБА_1 у виділеній йому Vz частині житлового будинку АДРЕСА_1 не проживає, нею не користується, переобладнанням будинку згідно рішення суду від 14.03.2005 року не здійснив.
Як вбачається із рішень Бердянського міськрайонного суду від 15.04.2008 року та апеляційного суду Запорізької області від 24.06.2008 року по справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватися належною йому зазначеною частиною житлового будинку, оскільки ОСОБА_2 перешкоджала йому в цьому, не давала ключі від будинку, від гаражу, від вхідної хвіртки. Тому зазначеними рішеннями ОСОБА_2 зобов'язана була передати ОСОБА_1, ключі від вхідних воріт і хвіртки, від вхідних дверей гаражу.
Зазначені рішення суду за вказаною справою не виконані.
Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку всім наданим сторонами доказам у їх сукупності та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1., в частині його вселення у належну йому частину зазначеного будинку та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000грн., оскільки він не довів, що йому відповідачкою заподіяна така шкода.
Так, ОСОБА_1, в позовній заяві про вселення зазначав, що змушений був залишити будинок, оскільки відповідачкою були створені неможливі умови для проживання з нею його і дитини, що підтверджено актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї від 11.03.1998 року, складеного інспекторами по охороні дитинства, та висновком відділу освіти Бердянського міськвиконкому /а.с.2/.
Проте, згідно з актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 від 11.03.1998 року, висновком відділу освіти Бердянського міськвиконкому від 17.03.1998 року у неповнолітньої ОСОБА_4 за вказаною адресою була окрема добре обладнана кімната: письмовий стіл, шафи для одежі та книг, магнітофон, клітка з папугою, кіт, квіти. Враховуючи стосунки між батьками та дитиною, їх участь у вихованні дитини, відділ освіти вважав доцільним визначити місце проживання неповнолітньої з батьком, проти чого мати не заперечувала /а.с.12-13/.
Інших доказів заподіяння йому моральної шкоди ним суду надано не було.
Тому доводи апелянта про неправильність висновку суду в частині відмови у задоволенні його вимог про відшкодування відповідачкою йому моральної шкоди в розмірі 10000 грн. необгрунтовані.
Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308, 314315, З17 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2008 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: