Справа № 2а-23/10р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23.03.2010 року  суддя Кам’янобрідського районного суду м. Луганська Пташкіна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в засіданні в залі суду  м. Луганська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної в м. Луганську ради, третя особа – Головне управління Держказначейства України в луганській області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної в м. Луганську ради протиправними та зобов’язання призначити та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2009 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому посилається на те, що вона має дитину – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою здійснювала догляд.  У 2007 році відповідачем їй було нараховано та виплачено допомогу з 01.04.2007 р. по 30.09.2007 р. у розмірі  129,03 грн., з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р. у розмірі 130, 64 грн., з 01.01.2008 р. по теперішній час – 144,10 грн. Позивач вважає, що відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна надаватись їй у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  Вважає, що розмір такої допомоги за 2007 рік визначений невірно, всупереч чинному законодавству і тому просить визнати неправомірними дії відповідача, щодо виплати їй суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за  період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. і зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплатити їй недоплачену суму. Крім того, просила поновити строк звернення її до суду.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, тому 23.03.2010 року судом було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача позов не визнав. В своїх запереченнях відповідач посилався на наступне. Позивачем пропущено строк позовної давності передбачений ст.99 КАС України.  Позивач перебуває на обліку з 01.04.2007 р. як застрахована особа, і тому їй за вказаний період призначалась допомога відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», та  ст.42 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для застрахованих осіб, та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб. Виходячи з цього, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачений відповідний обсяг видатків. Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не передбачено будь які перерахунки з поверненням коштів і не можливо за рахунок коштів, передбачених у бюджеті на 2009 р. робити виплати за 2007 р. Самочинно відповідач не вправі змінювати розміри та здійснювати виплати.

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. У своїх письмових запереченнях на позовну заяву зазначив, що єдиним законом України, який Конституція України відокремлює серед інших, є закон про Державний бюджет України, та відповідною конституційною нормою чітко окреслене коло питань, які можуть бути врегульовані цим Законом. Органи казначейства лише перераховують кошти і процедура перерахування бюджетних коштів це виключно банківська операція. Стягнення заборгованості  по виплаті грошової допомоги по догляду за дитиною до 3-х років здійснюється лише з рахунків Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради, тому, лише їм відкриті рахунки та виділяються кошти на ці виплати. Крім того, позивачкою пропущено строк для звернення до суду, визначений ст.ст. 99, 100 КАС України, що є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову.  

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

             У відповідності зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Судом встановлено, що позивачка має дитину – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою здійснювала догляд, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.9).

З 01.04.2007 року позивачка перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради як особа, застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення ними трирічного віку у 2007 році з 01.04.2007 р. по 30.09.2007 р. у розмірі  129,03 грн., з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р. у розмірі 130, 64 грн., з 01.01.2008 р. по теперішній час – 144,10 грн. Позивачка є застрахованою особою і у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240 від 18 січня 2001 року має право на отримання допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. При цьому розмір допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку позивачці в 2007 році встановлено відповідачем у відповідності з розміром,  визначеним у Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і у такому розмірі ця допомога їй сплачувалася, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.15-17).

Суд вважає, що  розмір спірної допомоги  позивачки, починаючи з 09 липня 2007 року відповідачем визначався та виплачувався без урахування діючого законодавства з цього приводу.      

Розмір виплат передбачених статтями 41, 43, 46  Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму, при цьому встановлювати інший порядок та розмір цих виплат, ніж  це встановлено  зазначеним Законом, не передбачено.

Згідно п. 5 прикінцевих положень після набрання чинності вказаного Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”  законами України  про державний бюджет на відповідні роки регулювалися  вказані виплати, положення яких з цього приводу включно до 2006 року неконституційними не визнавалися.

     Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в черговий раз в 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає розмір, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 32 передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. У І кварталі вказана допомога виплачувалась страхувальниками та робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділеннями застрахованим особам, яким вона призначена і виплачувалася в 2006 р. Кошти субвенції перераховуються органами праці та соціального захисту населення на рахунки страхувальників і робочих органів Фонду. У ІІ-ІV кварталах – вказані допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.  

     Статею 71 Закону України «Про Держбюджет на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію  ст. 43  Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.  

     Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнано неконституційним положення абз. 3 ч. 2 ст. 56 та п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»  в тому числі  про  зупинення дії ст.43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

    З цього моменту зазначені положення  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, інших Законів  України щодо  порядку та розміру  вказаних виплат допомоги по догляду за дитиною до трьох років, в установленому порядку на 2007 рік не приймалося.

     Враховуючи, що вказане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними,  суд вважає, що при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», і  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має надаватися у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.

     Таким чином, починаючи з 09 липня 2007 року, тобто з моменту винесення Конституційним Судом України 09.07.2007 року вказаного рішення, відповідач мав провести  розрахунок та виплати спірної допомоги позивачці, виходячи з формулювання ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тобто з прожиткового мінімуму, встановленого законом, і в такому розмірі виплачувати до 31  грудня 2007 року, тобто до закінчення бюджетного року.  

     Разом з цим, суд вважає, що позивачем пропущено строки звернення до суду, оскільки  вона звернулась до суду лише у 28.05.2009 р., тобто  майже через два роки після оприлюднення рішення вищевказаного рішення Конституційного суду України, тобто  поза межами  встановленого ст.99 КАС України  однорічного строку давності.

    Згідно з ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна з сторін. Разом з тим, позивач заявила клопотання про поновлення строку,  але жодних причин які б суд мав за можливе визнати поважними не надала. Посилання на той факт, що позивачка здійснювала догляд за малолітньою дитиною, якій на той час не було року, вона не мала змоги звернутися до суду в межах річного строку позовної давності не може бути визнана судом, як поважна причина.

    За таких обставин, оскільки відповідач та третя особа наполягають  на застосуванні вказаного строку, суд вважає, що у задоволенні вимог позивачки  слід відмовити.

Відповідно до ст.94 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної в м. Луганську ради, третя особа – Головне управління Держказначейства України в луганській області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної в м. Луганську ради протиправними та зобов’язання призначити та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку залишити без задоволення.

    Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

   Суддя                                                                      А.О.Пташкіна