Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №  711/5482/18

Провадження 4-с/711/75/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення скарги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою на дії приватного виконавця Плесюк Олексія Степановича. Зацікавлена особа по скарзі: ОСОБА_2 .

В обґрунтування скарги вказує, що постановою приватного виконавця Плесюк О.С. від 02.10.2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.09.2019 року у справі №711/5482/18 про стягнення із нього на користь ОСОБА_2 боргу за Договором позики від 01.02.2018 року в розмірі 46550 дол. США, що еквівалентно 1278025 грн., пені в розмірі 7232,99 дол. США, що еквівалентно 198581 грн. 08 коп., а всього 53782,99 дол. США, що еквівалентно 1476606 грн. 68 коп. Крім того, приватним виконавцем Плесюк О.С. було накладено арешт на все його майно.

Також вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена в період коли рішення суду не набрало законної сили, то така постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а дії приватного виконавця є неправомірними.

Крім того, приватний виконавець об`єднав два виконавчі провадження № 60206011 та № 60204633 за виконавчими листами про стягнення боргу та стягнення судового збору в одне зведене виконавче провадження №0206306. Вважає, що оскільки на виканні у приватного виконавця знаходиться на виконанні тільки одне рішення суду, то постанова про зведене виконавче провадження від 02.10.2019 року є незаконною та підлягає скасуванню.

02.10.2019 року постановою приватного виконавця було накладено арешт на все його майно, яку він також вважає незаконною та просить скасувати.

Одночасно в скарзі ОСОБА_1 просить зупинити виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.08.2019 року у справі №711/5482/18.

Суд, дослідивши письмові матеріали скарги, приходить до наступного висновку.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Частиною 9 ст. 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи, що Законом не передбачений порядок забезпечення скарги, однак суд керуючись ч. 9 ст. 10 ЦПК України застосовує правила ст. ст. 149-153 ЦПК України під час розгляду вказаної скарги.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України засобами забезпечення позову є:

1) накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) заборона вчиняти певні дії;

       3) встановлення обов`язку вчинити певні дії;

       4) заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупинення митного оформлення товарів чи предметів;

9) арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 07.20.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

З матеріалів справи №711/5482/18 (провадження №4-с/711/75/19) вбачається, що предметом оскарження є дії приватного виконавця Плесюка О.С., які полягають у винесенні постанов від 02.10.2019 року про відкриття виконавчих проваджень, об`єднанні виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, накладенні арешту на все рухоме та у вилученні майна боржника.

Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

                 Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця у порядку ст. 447 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів  «забезпечення скарги» шляхом зупинення виконання судового рішення.

Крім того, в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено про недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

З додатних до матеріалів справи доказів вбачається, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.08.2019 року вступило в законну силу 20.09.2019 року і на його виконання 27.09.2019 року були видані два виконавчі листи, в яких судом зазначено дату набрання рішенням законної сили – 20.09.2019 року.

Доказів, які б спростовували вказане, а зокрема, що вказане рішення було оскаржене однією із сторін, скаржником суду не надано. А відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно у випадку апеляційного оскарження вищевказаного рішення суду ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до приватного виконавця із заявою про зупинення ним виконавчого провадження з виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.08.2019 року.

А тому враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням доказів, доданих до заяви про забезпечення скарги та матеріалів скарги, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги.

На підставі викладеного та керуючись cm. ст. 149, 150, 151, 153 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження, суд ,-

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги – відмовити.

       Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 18.10.2019 року.

Головуючий: В.М. Скляренко