ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4686/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Реймера В.Є. , представника відповідача Чабана О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 , позивач) 29.12.2016 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Залізнична ОДПІ, відповідач) з вимогою визнати протиправними та скасувати рішення від 27.10.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0011771302 на загальну суму 9778,58 грн. та № 0011781302 на загальну суму 539,89 грн відповідно. Основні доводи позивача такі:

- зі змісту оскаржених рішень вбачається, що штрафні санкції та пені застосовані щодо ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), проте відсутня будь-яка інформація щодо статусу особи, яку відповідно до статті 4 Закону можна визначити як платника єдиного внеску, а також не вказано обрану позивачем систему оподаткування. Це унеможливлює здійснення позивачем перевірки правильності сум, визначених в оскаржених ним рішеннях;

- до зміни місця проживання та взяття на облік в Залізничній ОДПІ ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність в Дніпропетровській області та перебував на обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, з якою періодично здійснював звіряння. Так, 19.04.2016 ФОП ОСОБА_2 за результатами звірки з контролюючим органом самостійно здійснив доплату єдиного внеску в розмірі 4893,70 грн. на відповідний рахунок Нікопольської ОДПІ (платіжне доручення №41 від 19.04.2016), «при цьому податковим органом було взято до уваги складні політичні та економічні умови проведення підприємницької діяльності в Дніпропетровській області, яка межує з тимчасово окупованими територіями. Окрім того, ФОП ОСОБА_2 було проведено звірку з податковим органом і в момент зміни місця проживання»;

- Залізнична ОДПІ всупереч вимогам статті 86 Податкового кодексу за результатами камеральної перевірки не склала акта перевірки, такий акт платнику не надсилався, у зв`язку із чим ОСОБА_2 був позбавлений права перевірити достовірність проведених розрахунків, надати заперечення до такого акту, прийняти участь в їх розгляді.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 . відмовити. Основні доводи контролюючого органу такі:

- у зв`язку із зміною ФОП ОСОБА_2 місця проживання такий 20.09.2016 перейшов на облік в Залізничну ОДПІ, а 21.09.2016 надійшла картка особового рахунку (далі - КОР) як платника єдиного соціального внеску;

- в КОР ФОП ОСОБА_2 станом на 21.09.2016: 1) за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 наявна недоїмка в сумі 1117,6 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 10%) в сумі 354,33 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 20%) в сумі 8097,13 грн. та не нараховано пеню в сумі 1103,56 грн.; 2) за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 наявна переплата в сумі 638 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 10%) в сумі 42 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 20%) в сумі 420,04 грн. та не нараховано пеню в сумі 77,85 грн.;

- в вересні 2016 року ФОП ОСОБА_2 порушив строки сплати самостійно визначених сум ЄСВ за серпень 2016 року, оскільки несвоєчасно сплатив 1117,60 грн. (29.09.2016 замість 20.09.2016, 9 днів затримки);

- в жовтні 2016 року керівник Залізничної ОДПІ прийняв оскаржені рішення, якими ФОП ОСОБА_2 визначено штраф та пеню в сумах, що числилися в його КОР згідно даних інформаційної системи ДФС, розрахунки штрафних санкцій є додатками до цих рішень;

- доводи позивача не спростовують факту несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску у встановлені законом строки;

- законом прямо передбачено, що строки давності до нарахування та сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені з ЄСВ не застосовуються.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду №813/4686/16 від 19.06.2017 адміністративний позов задоволено повністю (том 1 а.с. 255-263). Задовольняючи позов, суд виходив з того, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних рішень не взято до уваги здійсненої позивачем переплати єдиного внеску по особовому рахунку (за кодом бюджетної класифікації 71040000 ЄСВ) в розмірі 4893,70 грн за попереднім місцем податкового обліку за період 2015 року; якщо встановлено невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оскаржуваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. В цьому випадку рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.04.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково (том 2 а.с. 193-199). Суд визнав протиправними та скасував рішення № 0011771302 та № 0011781302 від 27.10.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9778,58 грн та 539,89 грн., а також стягнув на користь позивача 1102,40 грн. судового збору. В цій частині суд обґрунтував рішення тим, що контролюючий орган прийняв оскаржені рішення без проведення перевірки, за результатами якої повинен складатись акт, на підставі якого приймається відповідне рішення, а отже - ці рішення є протиправними. Відмовляючи в стягненні витрат на правову допомогу, на оплату послуг адвоката Дідуха А.В. , згідно договору про надання правової допомоги від 19 грудня 2016 року, суд дійшов висновку про не підтвердження таких витрат з огляду на те, що адвокат Дідух А.В. жодного разу під час розгляду справи № 813/4686/16 в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції участі в судових засіданнях не брав, участі під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням також не брав, з матеріалами справи не ознайомлювався, ним не складено та не підписано жодного із документів (заяв, клопотань, заперечень, пояснень), які містяться в матеріалах справи. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат в розмірі 20132,80 грн, розрахунок яких представлено в Акті № 2 від 04 квітня 2018 року, який підписаний ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оскільки ці не є адвокатами, з ними не укладався договір про надання правової допомоги, вони діяли як представники позивача на підставі довіреності від 19.08.2016.

За наслідками розгляду касаційних скарг ФОП ОСОБА_2 та Залізничної ОДПІ Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 13.11.2018 (том 3, а.с. 147-158), якою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 в цій справі скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд серед іншого зазначив, що:

«22. Судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення справи.

23. […] Матеріали справи містять зворотній бік облікової картки платника ЄСВ Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , яка містить інформацію щодо нарахування (дата, сума) та сплати (дата, сума) ЄСВ та з якої фактично можливо встановити дату та суму сплати (зарахування) ЄСВ. Проте судом вказану обставину до уваги взято не було, зворотній бік облікової картки платника ЄСВ досліджено не було. […] Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції в рішеннях дійшли висновку, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки, проте вказаний висновок не відповідає (суперечить) вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, підпунктом 2 пункту другого розділу VII, якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. […] Суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення). І виключно на підставі встановленого надати оцінку правомірності нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно оскаржуваних рішень, у розмірі 9778,58 грн та 539,89 грн відповідно.

24. Проте колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу як в суді першої так і в суді апеляційної інстанцій, з огляду на недоведеність надання правової допомоги згідно договору від 19 грудня 2016 року адвокатом Дідухом А.В. під час розгляду справи в суді першої інстанції, як не встановлено підстав і для стягнення понесених витрат за актом № 2 від 04 квітня 2018 року, що був підписаний особами, які не є адвокатами та з якими не укладався жодний договір про надання правової допомоги та які представляли позивача в суді апеляційної інстанції виключно на підставі довіреності.».

За наслідками автоматизованого розподілу 14.02.2019 року справу № 813/4686/16 передано на розгляд судді Москалю Р.М. Ухвалою від 25.02.2019 суд прийняв справу до свого провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 28.05.2019 суд у зв`язку із реорганізацією територіальних органів ДФС на підставі статті 52 КАС України замінив відповідача на його процесуального правонаступника - Головне управління ДФС у Львівській області (том 3 а.с.187-188).

Підготовче засідання у цій справі неодноразово відкладалося з причини неприбуття представників позивача, які надсилали суду клопотання про відкладення розгляду справи (через захворювання, участь в іншому судовому засіданні тощо).

На вимогу суду надати всі наявні матеріали та докази, на підставі яких прийняті оскаржені рішення, відповідач надав роздруковані з інформаційної системи органу доходів і зборів відомості, а саме: - облікову картку ОСОБА_2 як платника ЄСВ по коду класифікації доходів бюджету (далі - ККДБ) 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати тощо) та ККДБ 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування) за період 2014-2016 років; - щомісячну звітність ФОП ОСОБА_2 за вересень 2014 - серпень 2016 (період, охоплений оскарженими рішеннями) про суми ЄСВ, нарахованого ним як страхувальником у зв`язку із використанням праці найманих працівників; - щорічну звітність ОСОБА_2 як ФОП, який обрав спрощену систему оподаткування, про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску за 2014-2016 роки.

Представник позивача не відреагував на пропозицію суду надати документи (напр., примірник звітності ОСОБА_2 по ЄСВ з відміткою про вручення контролюючому органу, платіжні доручення про сплату ЄСВ) для обґрунтування його доводів та заяви про фальсифікацію представником відповідача ОСОБА_7 відомостей, роздрукованих з інформаційної системи ДФС України щодо ФОП ОСОБА_2 , а також наполягає, що надання доказів в адміністративній справі є обов`язком відповідача, а не позивача. На запитання суду щодо роз`яснення доводу позовної заяви про проведення ФОП ОСОБА_2 періодичних звірок з Нікопольською ОДПІ, доплату ним ЄСВ за результатами звірки в квітні 2016 року в сумі 4893,70 грн., в чому полягало врахування контролюючим органом складних умов підприємницької діяльності ОСОБА_2 тощо представник позивача не надав зрозумілої відповіді.

Оскільки представник відповідача повідомив суд, що на вимогу ухвали суду надав всі наявні у відповідача докази, інших доказів відповідач не має, а представник позивача повідомив, що не буде подавати інших (окрім вже наявних в справі) доказів, суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів.

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 07 червня 2005 року виконавчим комітетом Орджонікідзівської міської ради Дніпропетровської області та перебував на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (том 1, а.с.8-13).

В 2014-2016 роках ОСОБА_2 подавав звітність форми №Д5 (річну) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску як фізична особа - підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування; нарахування ЄСВ здійснювалося за визначеною законом ставкою (2014-2015 - 34,7%, 2016 - 22%) від розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік (том 4, а.с.83-90).

Відомості про нарахування та сплату ОСОБА_2 ЄСВ за 2014-2016 роки (як фізичною особою - підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування) відображені в хронологічному порядку на зворотному боці інтегрованої картки платника по ККДБ 71040000 (том 1, а.с.216-225, том 3, а.с.218-220, 231-233, том 4, а.с.91-95). Суд дослідив ці відомості та встановив таке:

- нараховані ФОП ОСОБА_2 суми ЄСВ відображені контролюючим органом в його інтегрованій картці платника;

- ОСОБА_2 в жовтні 2014 року, січні, квітні, липні та жовтні 2015, лютому 2016 року допускав несвоєчасну сплату ЄСВ, нарахованого як ФОП на спрощеній системі оподаткування, внаслідок цього виникала недоїмка;

- в момент погашення ОСОБА_2 недоїмки (її частини) в його інтегрованій картці платника в автоматичному режимі відбувалося нарахування фінансових санкцій з такими формулюваннями: 1) «Нараховано довідково пені ЄВ […] з […] по […]» та вказувалася відповідна сума пені, яку слід застосувати до платника; 2) «Необхідна штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу […]» та вказувалася відповідна сума штрафу, яку слід застосувати до платника.

В період вересень 2014 - серпень 2016 ФОП ОСОБА_2 використовував працю найманих працівників (штатна кількість працівників варіювала від 5 до 11) та щомісяця як страхувальник в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування подавав контролюючому органу звітність про нарахування єдиного соціального внеску у зв`язку із нарахуванням заробітної плати (том 4, а.с.17-82). Відомості про нарахування та сплату ОСОБА_2 ЄСВ (як страхувальником при нарахуванні заробітної плати) відображені в хронологічному порядку на зворотному боці інтегрованої картки платника по ККДБ 71010000 (том 1, а.с.163-215, том 3, а.с.210-217, 221-230). Суд дослідив ці відомості та встановив таке:

- нараховані платником суми ЄСВ відображені в його інтегрованій картці платника;

- ОСОБА_2 в жовтні-грудні 2014 року, щомісяця в 2015 році, січні-травні та вересні 2016 року допускав несвоєчасну сплату ЄСВ, нарахованого як страхувальником у зв`язку із нарахуванням заробітної плати найманим працівникам, внаслідок чого в нього виникала недоїмка;

- в момент погашення ОСОБА_2 сум недоїмки (її частини) в його інтегрованій картці платника в автоматичному режимі відбувалося нарахування фінансових санкцій з такими формулюваннями: 1) «Нараховано довідково пені ЄВ […] з […] по […]» та вказувалася відповідна сума пені, яку слід застосувати до платника; 2) «Необхідна штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу […]» та вказувалася відповідна сума штрафу, яку слід застосувати до платника.

Нікопольська ОДПІ не приймала рішення про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафу та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ, тому суми нарахованих в автоматичному режимі фінансових санкцій надалі обліковувалися в інтегрованій картці платника по ККДБ 71040000, 7101000 (пеня як «нарахована довідково», а штраф як «необхідний») та не переносилися в графу «недоїмка». З огляду на це сплачені ОСОБА_2 кошти не зараховувалися в рахунок погашення згаданих сум («необхідних», проте не застосованих фінансових санкцій).

22.08.2016 ОСОБА_2 змінив зареєстроване місце проживання на місто Львів (том 1 , а.с.8-13). З огляду на цю обставину позивач як платник податків та зборів перейшов на облік у Залізничну ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, яка 21.09.2019 отримала КОР ФОП ОСОБА_2 як платника єдиного соціального внеску з такими відомостями (том 1, а.с. 14 зворот, 163-227, том 3, а.с. 210-233, том 4, а.с.91-100):

- за ККДБ 71010000 наявна недоїмка по ЄСВ в сумі 1117,6 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 10%) в сумі 354,33 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 20%) в сумі 8097,13 грн. та не нарахована пеня в сумі 1103,56 грн.;

- за ККДБ 71040000 наявна переплата в сумі 638 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 10%) в сумі 42 грн., не застосовані штрафні санкції (у розмірі 20%) в сумі 420,04 грн. та не нараховано пеню в сумі 77,85 грн.

Вже підчас перебування на обліку в Залізничній ОДПІ ФОП ОСОБА_2 порушив строки сплати самостійно визначених сум ЄСВ за серпень 2016 року, сплативши 1117,60 грн. недоїмки 29.09.2016 (строк сплати - 20.09.2016), що є підставою для застосування штрафу в розмірі 20% від цієї суми та нарахування пені за ставкою 0,1% за кожен з 9 днів прострочення.

27 жовтня 2016 року Залізнична ОДПІ прийняла два рішення:

1) №0011781302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 539,89 грн.: - штраф за період з 21.10.2014 по 18.11.2014 в сумі 42 грн. (10%); - штраф за період з 19.02.2015 по 18.03.2016 в сумі 420,04 грн.(20%); - пеня в розмірі 77,85 грн. (0,1% за кожен день прострочення). До рішення додається розрахунок, що відображає: - суму недоїмки, період прострочення, розмір (10 чи 20%) та суму штрафу; - суму недоїмки, період прострочення, розмір (0,1%) та суму пені.

Суд встановив, що цим рішенням до ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску як фізичною особою - підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (ККДБ 71040000);

2) № 0011771302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 9778,54 грн.: - штраф за період з 21.10.2014 по 28.01.2015 в сумі 354,33 грн. (10%); - штраф за період з 28.01.2015 по 29.09.2016 в сумі 8320,65 грн. (20%); - пеня в розмірі 1103,56 грн. (0,1 % за кожен день прострочення). До рішення додається розрахунок, що відображає: - суму недоїмки, період прострочення, розмір (10 чи 20%) та суму штрафу; - суму недоїмки, період прострочення, розмір (0,1%) та суму пені.

Цим рішенням до ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску як страхувальником (фізичною особою - підприємцем, що використовує працю найманих працівників), що нараховує єдиний внесок у зв`язку із нарахуванням заробітної плати (ККДБ 71010000).

За результатами адміністративного оскарження ці рішення залишені без змін (том 1, а.с.14-15).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, або ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

- сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою (пункт 6).

Відповідно до пунктів 1, 4) частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є:

- роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний:

- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1);

- подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);

- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачою зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі) (частина восьма).

Частинами одинадцятою та дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника; у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2) частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI). Ця норма в редакції, що діяла до 01.01.2015, визначала, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною шістнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Міністерство фінансів України на підставі статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, пунктів 9-2- 95розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» №2464-VI прийняло наказ №449 від 20.04.2015, яким затвердило Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449, текст наведено в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Інструкція №449 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 2) пункту 2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції:

- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум

- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з пунктом 5 розділу VII Інструкції №449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Приписами пункту 2 розділу VII Інструкції №449 передбачено, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. Пунктом 7 цього розділу Інструкції №449 передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Міністерство фінансів України прийняло наказ №422 від 07.04.2016, яким затвердило Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).

Порядок №422 визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). За визначенням, наведеним в пункті 2 Порядку №422:

- інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

- інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Для організації оперативного обліку кожній ІКП присвоюється код, який її ідентифікує в інформаційній системі оперативного обліку органів ДФС та не може бути присвоєний іншій ІКП. Постійними реквізитами ІКП є: - податковий номер або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта); - код виду бюджету; - код класифікації доходів бюджету/технологічний код класифікації єдиного внеску; - дата відкриття ІКП; - дата закриття ІКП; - код області (Автономна Республіка Крим, область, міста Київ та Севастополь), району та органу ДФС, в якому відкрита ІКП. Змінними реквізитами ІКП є: - дата здійснення облікової операції; - код облікової операції; - сума за обліковою операцією.

Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду. Органу ДФС, в якому перебуває платник за неосновним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за неосновним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.

Перелік форм ІКП та методичні рекомендації щодо ведення форм оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Методичні рекомендації) затверджені наказом Державної фіскальної служби України №267 від 10.04.2015 «Про організацію оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В п. 2.3 Методичних рекомендацій наведено різновиди форм інтегрованих карток платника, які мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованих та сплачених платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, митними платежами та єдиним внеском. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском.

Інтегрована картка платника для обліку сум єдиного внеску ведеться за формою №6А. В додатку №2 до Методичних рекомендацій наведено форму інтегрованої картки платника №6А, що містить: податковий номер або серія та номер паспорта; вид бюджету; код класифікації доходів бюджету; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи; облікові дані платника. Зворотній бік інтегрованої картки платника форми №6А складається з таких граф: 1- дата проведення операції, 2-код операції, 3-опис операції, сума операції, 5-нараховано/зменшено, 6-повернуто з бюджету, 7-сплачено до бюджету, 8-недоїмка, 9-переплата, 10-сума пені, 11-дата, з якої починається розраховуватися пеня, 12-дата закінчення нарахування пені, 13-сплачено/повернуто пені, 14-залишок несплаченої пені, 15-заборгованість всього, 16-всього внесено з початку року, 17-списано основного платежу, 18-списано штрафних (фінансових) санкцій, 19-списано пені, що нарахована у особовому рахунку, 20-списано пені за актами, 21-списано плати за податковий кредит, 22-розстрочено платежу, 23-відстрочено платежу.

Інтегрована картка платника щодо сплати фізичними особами єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ведеться, зокрема, за кодами:

- 71010000 щодо єдиного внеску, який нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати; винагороди за договорами ЦПХ; допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами;

- 71040000 щодо єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність.

Як визначено пунктом 2 глави 1 розділу ІІ Порядку №422, ІКП відкривається за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб) (основне місце обліку). При відкритті ІКП встановлюється контроль за відповідністю виду бюджету, коду класифікації доходів бюджету (технологічного коду класифікації єдиного внеску), коду форми ІКП, типу платника відповідно до Переліку форм ІКП.

Пунктом 4 глави 1 розділу ІІ Порядку №422 передбачено, що при переведенні на обслуговування платника з одного органу ДФС до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) у зв`язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) платника податків, пов`язаною зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, заповнює пункт повідомлення щодо стану розрахунків платника з бюджетом та державними цільовими фондами.

У день взяття на облік платника податків в органі ДФС за новим місцезнаходженням (місцем проживання) або після закінчення поточного бюджетного періоду (для юридичних осіб, які після зміни місцезнаходження повинні сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року) відбувається автоматична передача ІКП з попереднього місця обліку платника шляхом зміни реквізитів ІКП в частині кодів областей (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь), району відповідно до нового місця обліку платника з фіксацією події в реєстрі передачі ІКП між органами ДФС. За новим місцем обліку платника отримані ІКП відображаються в реєстрі отриманих ІКП.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку №422 оперативний облік надходжень також здійснюється за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року № 54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за № 330/28460, а саме: - відомостей про рух страхових коштів на аналітичних рахунках 3719, відкритих на ім`я органів ДФС, у вигляді технологічного файла @E; - виписок з рахунків 3719, відкритих на ім`я головних управлінь ДФС, у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та у паперовому - на якому проставляється штамп відповідного органу Казначейства; - звітів про надходження страхових коштів на рахунки 3719, відкриті на ім`я головних управлінь ДФС та на ім`я органів ДФС; - оборотно-сальдової відомості за аналітичними рахунками 3719, відкритими на ім`я головних управлінь ДФС.

В пункті 4 глави 2 розділу ІІІ Порядку №422 зазначено, що після рознесення сум до ІКП автоматично проводиться розрахунок пені за правилами, визначеними главою 7 цього розділу, та проведення відповідних операцій щодо нарахування пені в ІКП.

Оцінюючи доводи та аргументи сторін суд керується такими міркуваннями:

ОСОБА_2 в період 2014-2016 років відповідно до пп. 1, 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ був платником єдиного внеску:

- як роботодавець, що нараховує ЄСВ на суми заробітної плати (ККДБ 71010000);

- як фізична особа-підприємець (ККДБ 71040000).

Суд з`ясував, що ФОП ОСОБА_2 . подавав до контролюючого органу за місцем обліку (на той час - Нікопольська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) звітність про нарахування єдиного внеску, показники якої внесені контролюючим органом в інформаційну систему ДФС України та надалі відображені в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) в розрізі ККДБ. Відомості про сплачені ФОП ОСОБА_2 суми єдиного внеску (дата, номер платіжного доручення, сума сплаченого ЄСВ) внесені до ІКП на підставі наданих підрозділами Державної казначейської служби України відомостей. Суд порівняв надані контролюючим органом відомості ІКП ОСОБА_2 та показники його звітності по нарахуванню ЄСВ і не виявив між ними розбіжностей.

ОСОБА_2 є особою, що тривалий час (з 2005 року) займається підприємницькою діяльністю, а також використовує найману працю (в охоплений спірними правовідносинами період середня кількість штатних працівників становила 7 осіб), тому систематично подає контролюючому органу відповідну звітність по нарахуванню ЄСВ як щодо себе (щороку), так і щодо зарплати найманих працівників (щомісяця). З огляду на це суд критично оцінює аргумент позивача про те, що він не зрозумів із оскаржених рішень свого статусу як платника єдиного внеску.

Щодо посилань позивача на статті 76, 86 ПК України в контексті того, що контролюючий орган повинен був провести камеральну перевірку ФОП ОСОБА_2 , то суд зазначає, що виходячи зі змісту положень ст.ст. 75, 76 ПК України перевірка своєчасності сплати ЄСВ можлива лише в межах документальної, а не камеральної перевірки платника.

Оцінюючи аргумент позивача про те, що прийняттю рішень про застосування до нього штрафу та пені повинна була передувати перевірка та складення контролюючим органом акту за її результатами, на який платник ЄСВ може подати заперечення тощо суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постанові від 13.11.2018 у цій справі:

- акт документальної перевірки платника єдиного внеску в контексті застосування Інструкції №449 є однією із кількох самостійних підстав для розрахунку фінансових санкцій;

- відсутність такого акта не перешкоджає контролюючому органу провести відповідний розрахунок штрафу/пені на підставі даних інформаційної системи ДФС України та прийняти відповідне рішення.

З огляду на відтворення наведеної правової позиції в постанові Верховного Суду від 12.07.2019 у справі № 813/753/18 суд вважає її такою, що відповідає усталеному підходу касаційного суду.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи відомості з інформаційної системи ДФС України (письмові копії ІКП ФОП ОСОБА_2 як платника ЄСП за ККДБ 71010000, 7104000) та встановив, що такі підтверджують факти систематичної несвоєчасної сплати ним самостійно визначених зобов`язань з єдиного внеску, а також факти нарахування в момент погашення недоїмки в автоматичному режимі сум штрафу та пені з відміткою «нараховано довідково», «необхідна штрафна санкція» (детально описано вище).

Перевіряючи твердження ФОП ОСОБА_2 про те, що внаслідок проведеної в квітні 2016 року звірки з Нікопольською ОДПІ позивач доплатив 4893,70 грн. ЄСВ (платіжне доручення №41 від 19.04.2016) суд встановив, що це відповідає дійсності - така операція відображена в ІКП по ККДБ 71010000 за 19.04.2016 (том 1, а.с.167). На думку суду, цей факт - що ФОП ОСОБА_2 після звірки з Нікопольською ОДПІ самостійно здійснив доплату єдиного внеску, свідчить про намір погасити недоїмку та лише додатково підтверджує ту обставину, що позивач несвоєчасно сплачував ЄСВ - адже, як показує аналіз ІКП по ККДБ 71010000 за 2014-2016 роки, починаючи з жовтня 2014 року ФОП ОСОБА_2 систематично (щомісяця) порушував строки сплати самостійно нарахованих сум ЄСВ, а станом на 19.04.2016 його недоїмка складала 4330,50 грн. Тому факт доплати свідчить про наявність недоїмки, а отже - необхідність нарахування та сплати за період прострочення штрафу та пені, і не є підставою для звільнення від штрафних санкцій.

Звіривши додані до оскаржених рішень Залізничної ОДПІ від 27.10.2016 розрахунки штрафних санкцій з відомостями ІКП ФОП ОСОБА_2 за 2014-2016 роки щодо нарахованих в автоматичному режимі сум штрафів та пені, суд встановив їх повну відповідність.

Ці обставини в їх сукупності свідчать про те, що контролюючий орган мав передбачені статтею 25 Закону № 2464-VI та розділом VII Інструкції №449 підстави для застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Суд зауважує, що підстави для застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій існували ще станом на час його перебування на обліку в Нікопольській ОДПІ. Для суду залишилося незрозумілим, чому посадові особи цього контролюючого органу не прийняли до вересня 2016 року рішення щодо застосування фінансових санкцій до позивача попри те, що нараховані в автоматичному режимі суми штрафу та пені обліковувалися в ІКП ФОП ОСОБА_2 . Позивач повідомляв в позові, що за результатами звірки та доплати єдиного внеску «податковим органом було взято до уваги складні політичні та економічні умови проведення підприємницької діяльності в Дніпропетровській області, яка межує з тимчасово окупованими територіями». Водночас суд дійшов висновку, що встановлення цієї обставини (причини бездіяльності Нікопольської ОДПІ) не входить в предмет доказування у цій справі.

Суд враховує, що Закон №2464-VI прямо передбачає, що: - обов`язок вчасно сплачувати єдиний внесок не залежить від фінансового становища платника; - строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. З огляду на ці нормативні положення прийняття Залізничною ОДПІ в жовтні 2016 року рішення про застосування штрафу та нарахування пені за період 2014-2016 років ґрунтується на законі.

Суд перевірив розрахунки Залізничної ОДПІ та встановив, що контролюючий орган правильно визначив розмір штрафу, застосувавши ставку: - 10% своєчасно не сплачених сум ЄСВ за порушення, допущені у період до 01.01.2015 року; - 20% своєчасно не сплачених сум ЄСВ за порушення, допущені починаючи з 01.01.2015. Суд не виявив помилок визначення періоду, за який платнику єдиного внеску нараховано пеню з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Оцінюючи доводи сторін щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів суд керується такими міркуваннями: контролюючий орган надав суду відомості з інформаційної системи ДФС України у формі роздруківки ІКП ОСОБА_2 за 2014-2016рр., а також його звітності по нарахуванню ЄСВ, опрацьованої в момент прийняття Нікопольською ОДПІ. Ці документи в розумінні КАС України є письмовими копіями електронних доказів; такі засвідчені на відповідність оригіналу повноважним представником контролюючого органу. Суд також враховує, що при прийнятті оскаржених рішень відповідач керувався саме цими відомостями, оскільки не володіє оригіналами платіжних документів (є в розпорядженні позивача) чи паперової звітності (здавалася позивачем в Нікопольську ОДПІ).

Процесуальна позиція представника позивача щодо доказування у цій справі зводиться до твердження про те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний доводити правомірність прийнятого ним рішення (частина друга статті 77 КАС України), тому саме відповідач повинен надати суду всі докази. Водночас суд зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України позивач зобов`язаний доводити ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд враховує, що ця справа перебуває в провадженні судів різних інстанцій три роки, проте за цей час позивач не долучив до матеріалів справи жодного доказу (напр., власного примірника звітності про нарахування ЄСВ, платіжного доручення про сплату ЄСВ, відомостей з електронного кабінету платника тощо), котрий би спростовував чи не відповідав змісту наданих суду відомостей ІКП та, відповідно, міг би викликати сумнів в достовірності даних інформаційної системи ДФС України, що стали підставою для прийняття Залізничною ОДПІ оскаржених рішень. ФОП ОСОБА_2 також не надав суду жодного акта звірки з Нікопольською ОДПІ, хоча в позові покликається на регулярне проведення звірок з цим контролюючим органом. З огляду на ці обставини суд критично ставиться до заяв представника позивача про фальсифікацію представником відповідача доказів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Залізничної ОДПІ від 27.10.2016 відповідають критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним в частині другій статті 2 КАС України. Водночас позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про скасування цих рішень є безпідставними та не підлягають до задоволення.

З огляду на висновок суду по суті позову, понесені позивачем судові витрати слід покласти на нього. Суд також враховує наведений вище у цьому рішенні висновок Верховного Суду щодо відсутності підстав для стягнення заявлених позивачем судових витрат навіть за умови задоволення позовних вимог.

Суд також констатує, що представники позивача підчас розгляду цієї справи систематично зловживали процесуальними правами:

1) так, за час першого розгляду цієї судової справи (до скерування Верховним Судом на новий розгляд) представники позивача подавали заяви про відвід суддям першої інстанції Клименко О.М., Гавдику З.В., Кухар Н.А., апеляційної інстанції Кузьмичу С.М., Бруновській Н.В., Гулиду Р.М., Улицькому В.З., Носу С. П., Кухтею Р. В., Яворському І.О. Основними доводами заявлених відводів була незгода представників позивача з процесуальними рішеннями, прийнятими цими суддями при розгляді цієї чи інших судових справ, а також звинувачення суддів у корупції. Семеро суддів було відведено від розгляду цієї справи з такими обґрунтуванням:

- враховуючи ставлення представників позивача до судді і їх небажання об`єктивного розуміння фактичних обставин справи, з метою відновлення у позивача та його представників об`єктивного ставлення та довіри до судді, спростування думки позивача та його представників про упередженість судді;

- поведінка та висловлювання представників позивача в судовому засіданні створили певну атмосферу недовіри до складу суду, що не сприятиме встановленню об`єктивних обставин по справі, - з метою усунення будь-яких сумнівів та виключення інших можливих обставин стосовно упередженості суддів.

2) представники позивача вимагали в суддів апеляційного суду надати їм службові посвідчення суддів для огляду, а після огляду таких стверджували, що посвідчення є недійсними, а судді є самозванцями, вчиняли інші дії, спрямовані на зрив судового розгляду справи;

3) підчас нового розгляду справи представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про відвід головуючому судді Москалю Р.М. з тих мотивів, що за заявою ОСОБА_10 , ОСОБА_4 (який був представником ОСОБА_10 - третьої особи без самостійних вимог на предмет спору у іншій судовій справі №1340/4231/18, що розглядалася судом під головуванням судді Москаля Р.М.) внесено в ЄРДР та розслідується кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 353 КК України, - за фактом самовільного присвоєння невідомою особою, яка перебуває в атрибутах судової влади (мантія і значок), в адміністративному суді владних повноважень або звання службової особи. В заяві про відвід ОСОБА_4 стверджує, що цією «невідомою особою» є суддя Москаль Р.М., тому при розгляді цієї справи суддя не може бути безстороннім і неупередженим до представника позивача, за заявою якого розслідується кримінальне провадження 42019140000000029. Суд відмовив у задоволенні цього відводу як безпідставного (ухвала від 21.06.2019, том 3, а.с.197-199; від 24.06.2019, том 3, а.с.202-203). Подану повторно заяву про відвід з аналогічних підстав суд визнав зловживанням процесуальними правами та залишив без розгляду (ухвала від 24.07.2019, том 4, а.с.1-4). Після цього представник ОСОБА_4 подав суду копії скарги на суддю ОСОБА_11 до Вищої ради правосуддя, а також копію позову ОСОБА_10 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 , до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про скасування результатів кваліфікаційного оцінювання судді та спонукання звернутися до Вищої Ради Правосуддя про звільнення судді ОСОБА_11 (том 4, а.с. 133-137), після чого подав суду заяви про «повну недовіру судді». Оцінюючи ці обставини в їх сукупності суд переконаний, що підстав для відводу/самовідводу судді Москаля Р.М. від розгляду цієї справи немає.

Суд під головуванням судді Москаля Р.М. переконаний, що такі обставини як суб`єктивне ставлення представників позивача до судді не впливають на об`єктивність та безсторонність суду при розгляді справи, а протиправна поведінка в залі суду та образливі висловлювання представників позивача в судовому засіданні потребують не відводу судді, а вжиття до винних осіб заходів процесуального примусу. Суд вважає, що задоволення у цій справі відводів суддям з наведених вище підстав не призвело до досягнення заявленої мети - не відновило у представників позивача об`єктивного ставлення та довіри до суду, а фактично призвело до безпідставного затягування розгляду справи, а також спроб фактичної маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.

Суд розуміє, що накладення фінансових санкцій контролюючими органами на суб`єктів підприємницької діяльності у багатьох випадках сприймається ними як несправедливе, незважаючи на фактичні обставини справи та правове регулювання, і спонукає сторін та їх представників вдаватися до процесуальних та позапроцесуальних засобів затягування справ. Водночас суд зазначає, що справа щодо правомірності рішень контролюючого органу про нарахування фізичній особі-підприємцю фінансових санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ на загальну суму приблизно 10 тис.грн. не є складною, підстави та розміри накладення санкцій чітко прописані у законі, факти сплати чи наявності недоїмки можна прослідкувати за допомогою доказів, тому розгляд такої справи у встановлені законом строки об`єктивно не повинен складати труднощів для будь-якого судді окружного суду. Проте у цій справі внаслідок цілеспрямованих недобросовісних дій представників позивача процедура судового узгодження рішень контролюючого органу триває вже три роки.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, Львівська область, місто Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ідентифікаційний код 39462700) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.10.2016 №№0011771302, НОМЕР_2 , - відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений 21.10.2019.

Суддя Москаль Р.М.