У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року березня місяця 18 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Іващенко В.В.

Суддів Дяченко Л.О., Макарчук Л.В.

При секретарі Фабінській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, громадського об'єднання «Спортивний клуб «Спартак», ОСОБА_7, Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», Ялтинської міської ради, третя особа: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономної Республіки Крим, - про визнання недійсними третейських угод, скасування рішень третейського суду і реєстрації права власності на нерухоме майно,

за апеляційними скаргами ОСОБА_6, громадського об'єднання «Спортивний клуб «Спартак», ОСОБА_7

на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009р.,- у

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звернувся до Ялтинського міського суду з позовом до ОСОБА_6, громадського об'єднання «Спортивний клуб «Спартак», ОСОБА_7, комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», Ялтинської міської ради про визнання недійсною третейської угоди від 01 серпня 2006 року, укладеної між президентом громадського об'єднання «Спортивний клуб «Спартак» і ОСОБА_6 про передачу спору на розгляд третейського суду; скасування рішення Третейського суду від 11 серпня 2006 року про визнання дійсним  договору   купівлі - продажу  від  07  липня  2006   року,  за  яким громадське об'єднання «Спортивний клуб «Спартак» продало, а ОСОБА_6 придбала за 33918 гривень незавершену будівництвом будову (літер «Е»). розташовану за адресою: АДРЕСА_1 і за ОСОБА_6 визнане право власності на вказану будову; визнання недійсною третейської угоди від 02 листопада 2006 року, укладеної між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про передачу спору на розгляд третейського суду, скасування рішення Третейського суду від 23 листопада 2006 року про визнання дійсним договору купівлі - продажу від 11 жовтня 2006 року, за яким ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_7 придбав за 400000 гривень незавершену будівництвом будову (літер «Е»), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 і за ОСОБА_7 визнано право власності на вказану будову; скасування державної реєстрації права власності в Бюро технічної інвентаризації міста Ялта на будову літер «Е» за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_1 від 15 серпня 2006 року за ОСОБА_6 і НОМЕР_1 від 01 грудня 2006 року - за ОСОБА_7.

Позов  мотивовано тим, що він в 1994-1996 роках почав будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 в районі Пушкінського ринку, під час якого спорудив  цокольний  і  перший  поверхи,  загальною  площею 158.9 кв. метрів.  У подальшому виконання будівельних робіт, які здійснювалися ним самочинно, у зв'язку з важкими обставинами, були тимчасово зупинені. У 2006 році він вирішив відновити будівництво, проте дізнався, що Державною податковою інспекцією міста Ялта збудований ним будинок був виявлений як безхазяйний. За його заявою ДПІ міста Ялта була проведена перевірка, в ході якої з'ясувалося, що майно, яке належить йому, декілька разів  продавалося  незнайомим  йому особам,  у зв'язку з чим він звернувся з відповідними заявами до правоохоронних органів. В ході проведеної за його заявами перевірки з'ясувалося, що рішеннями третейського суду був визнаний дійсним договір купівлі - продажу будови літер «Е» спочатку між ТОВ «Спортивний клуб «Спартак» і ОСОБА_6 і за останньою визнано на нього право власності, а потім - договір купівлі - продажу між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, за яким визнано право власності на будову літер «Е». На підставі даних рішень, за вказаними особами КП БТІ міста Ялта була здійснена державна реєстрація права власності. Він  вважає укладені  між даними  особами третейські угоди та прийняті  на  їх підставі рішення третейських судів незаконними і підлягаючими скасуванню з тих підстав, що ніхто з приймаючих в них участь сторін не був власником будови літер «Е»,   воно було збудоване за його власні кошти, з будівельних матеріалів, що належать йому, але він не був притягнутий у якості сторони в третейській угоді, його інтереси, як власника матеріалів, враховані не були. Також не була притягнута до участі у справі Ялтинська міська Рада, як власник землі, на якій розташована спірна будова. Окрім цього, він вважає незаконною правову реєстрацію права власності, здійснену КП БТІ міста Ялта: спочатку - за ОСОБА_6, потім - за  ОСОБА_7, оскільки вона була зроблена тільки на підставі  рішень  третейських  судів,   без   видачі   компетентним   судом   виконавчих документів.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009р. позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсною третейську угоду від 01 серпня 2006 року, укладену між президентом громадського об'єднання «Спортивний клуб «Спартак» і ОСОБА_6 про передачу спору на розгляд третейського суду.

Скасоване рішення Третейського суду від 11 серпня 2006 року про визнання дійсним  договору   купівлі - продажу  від  07  липня  2006   року,  за  яким громадське об'єднання «Спортивний клуб «Спартак» продало, а ОСОБА_6 придбала за 33918 гривень незавершену будівництвом будову (літер «Е»), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, і за ОСОБА_6 визнане право власності на вказану будову.

Визнано недійсною третейську угоду від 02 листопада 2006 року, укладену між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про передачу спору на розгляд третейського суду.

Скасовано рішення Третейського суду від 23 листопада 2006 року про визнання дійсним договору купівлі - продажу від 11 жовтня 2006 року, за яким ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_7 придбав за 400000 гривень незавершену будівництвом будову (літер «Е»), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, і за ОСОБА_7 визнано право власності на вказану будову.

Скасовано державну реєстрацію права власності в Бюро технічної інвентаризації міста Ялта на будову літер «Е» за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_1 від 15 серпня 2006 року за ОСОБА_6 і НОМЕР_1 від 01 грудня 2006 року за ОСОБА_7.

В апеляційних скаргах ОСОБА_6, громадського об'єднання «Спортивний клуб «Спартак», ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, з посиланням на порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема апелянти зазначають, що судом порушені вимоги закону про презумпцію правомірності  третейської угоди та неправильно застосовані положення закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень». Апелянти вважають, що позивачем пропущено без поважних причин тримісячний строк на звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду та його права не порушені.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення третейських угод вони були нікчемними, що є безумовною підставою для скасування рішень третейського суду.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, встановленим судом, ґрунтуються на правильному застосуванню судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не приймає до уваги довід апелянта про порушення судом вимог закону про презумпцію правомірності третейської угоди з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейському суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Однак, слід відзначити, що третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством. Невідповідність третейської угоди вимогам цивільного законодавства дає підстави вважати таку третейську угоду нікчемною на підставі ст. 228 ЦК, згідно з ч.1 якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України. Таким чином, виключно державними судами розглядаються справи щодо землі, щодо визнання правочину дійсним або недійсним, щодо самочинного будівництва.

Саме рішеннями третейського суду від 11 серпня 2006 року та від 23 листопада 2006 року  визнане дійсним  договір   купівлі - продажу незавершеної будівництвом будови (літер «Е»), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між громадським об'єднанням «Спортивний клуб «Спартак» і ОСОБА_6 та визнане дійсним договір купівлі - продажу від 11 жовтня 2006 року цього самочинного будівництва, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Судова колегія не приймає до уваги довід апелянта про відсутність у ОСОБА_5 правових підстав для звернення до суду з заявою про скасування рішень третейського суду, оскільки судом встановлено, що він є власником матеріалів, з яких було зведено незавершену будівництвом будову літер «Е».

 Зважаючи на рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. по справі № 18-рп/2004 ( справа про охоронюваний законом інтерес), ОСОБА_5 безперечно має інтерес, який спирається на закон щодо можливості визнання за ним права власності на самочинне будівництво в порядку, передбаченому ч.3 ст. 376 ЦК України або витребування будівельних матеріалів з чужого незаконного володіння.

Зі змісту ст.51 Закону України «Про третейські суди» (в системному аналізі зі статтями 2,3 Закону і визначення терміну «сторони третейського розгляду»)- питаннями, що виходять як за межі третейської угоди, так і за межі самого рішення третейського суду, слід вважати, зокрема, питання прав і обов’язків інших осіб, які не є сторонами, що передали спір на вирішення третейського суду, оскільки у межах рішення третейського суду можливо вирішувати лише питання, що стосуються виключно сторін третейського розгляду.

Таким чином, рішенням третейського суду вирішені питання за вищевказаними межами, що є порушенням Закону і безумовною підставою для скасування рішення третейського суду.

Не є спроможними і доводи апелянта про пропуск позивачем тримісячного строку на звернення до суду з заявою про скасування рішень третейського суду, оскільки ураховуючи принцип добровільності утворення третейського суду, обов’язковість рішення третейського суду лише для сторони третейської угоди, положення ст. 51 Закону України «Про третейські суди» щодо неможливості оскарження рішення третейського суду (крім випадків, передбачених у ч.3 цієї норми), щодо строків оскарження поширюється лише на сторони третейської угоди і не може поширюватися на інших осіб, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції.  

Враховуючи, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не свідчать про його неправильність, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційні скарги.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308 ч.1, 314, 315, 323, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

у х в а л и л а:

апеляційні скарги  ОСОБА_6, громадського об'єднання спортивний клуб «Спартак», ОСОБА_7 відхилити.

         Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.

         Судді: