Справа № 417/9412/19

Провадження № 2-о/417/463/19

РІШЕННЯ

Іменем україни

"21" жовтня 2019 р. смт Марківка

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Дідоренко А. Е.

за участі секретаря Грибєнік О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Марківка Лугської області цивільну справу окремого провадження за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Варченко Катерини Григорівни, заінтересована особа: Марківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту що має юридичне значення,-

встановив:

21.10.2019 заявник звернувся до Марківського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту народження його дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дівчинки ІНФОРМАЦІЯ_3 року на тимчасово окупованій території України визначеній постановою Верховної Ради України в м. Довжанську (Свердловську) Луганської області.

В своїй заяві заявинник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 його дружина ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України - в м. Довжанську Луганської області народила живонароджену дитину - дівчинку, про що видано медичне свідоцтво про народження №593. Вказані документи про народження дитини є недійсним.

Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на підконтрольній території України виявилося неможливим, оскільки дитина народилася на тимчасово окупованій території України, що визначено постановою ВРУ від 17.03.2015 №254.

Встановлення факту народження дитини надасть право заявнику для здійснення державної реєстрації народження дитини в державних органах на території України, яка контролюється українською владою.

Згідно з ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Жодних клопотань до суду не надійшло.

Тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності заявника та заінтересованої особи, за наявними у суду матеріалами.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд дослідивши заяву, наявні у суду матеріали, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13 лютого 2019 року перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Марківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Свердловським РВ УМВС України в Луганській області 25.09.2004.

ОСОБА_2 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 .

Згідно медичного свідоцтва про народження №593 від 26.08.2019 ОСОБА_2 о 14 годині 50 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Довжанськ (Свердловськ) Луганської області народила дитину - дівчинку вагою 3200 грамів, за рахунком дитина перша.

Листом відділу державної реєстрації актів цивільного стану заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про народження дитини українського зразка з підстав, що для підтвердження факту народження пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024.

Таким чином у заявника виникла необхідність для встановлення юридичного факту народження особи в певний час, оскільки неможлива реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження його дитини, а видане медичне свідоцтво про народження дитини є недійсним на території України.

Суд вирішуючи справу по суті використовує наступні норми процесуального та матеріального права виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 №1064.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 7 Закону України «Про громадянство України`особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 СК України батьки зобовязані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на імя і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх спілкування.

Порядок реєстрації народження дитини встановлено Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні". Згідно даних Правил, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини ємедичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я державна реєстрація народження проводиться на підставімедичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), тависновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров`я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров`я, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року № 9. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Крім цього, згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині має належати з його народження право на імя та громадянство.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на імя і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів кожен чинний договір є обовязковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі обєкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобовязані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

За цих обставин суд вважає надані заявником документи, як докази народження дитини, не дивлячись на те, що установи, які видала ці документи, знаходиться на території, яка тимчасово не контролюється органами державної влади України належними та допустимими.

За ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

Визнання судом факту народження дитини надасть право проведення державної реєстрації народження в державних органах на території України, яка контролюється українською владою.

З викладеного вбачається, що рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у звязку із встановленим судом фактом.

Приймаючи до уваги викладені заявником обставини, підтвердження їх належними доказами, відсутність заперечень з боку заінтересованої особи, з метою захисту прав особи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7, 8,12, 81, 258-259, 263, 265, 273, 279, 280 ч.1, 282, 284, 288-289, 293, 294, 317, 319, 352, 352, 355 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Варченко Катерини Григорівни, заінтересована особа: Марківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт народження живонародженої дитини жіночої статі ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Довжанськ (Свердловськ) Луганської області (Україна), за рахунком дитина перша, громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженкою м. Свердловськ Луганської області, батьком якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, уродженець м. Свердловськ Луганської області.

Роз`яснити заявникові, що рішення суду про встановлення фактів, які підлягають реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області.

Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Суддя: А.Е. Дідоренко