Справа № 2-Н-658/07

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В. ,

при секретарі - Ковальчук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», заінтересована особа - ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у Київській області Зеленевич Олексія Вікторовича, зобов`язання вчинити дії, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Родовід банк» звернулось до Подільського районного суду м. Києва із скаргою, в якій просило визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного ВДВС м. Київ ГТУЮ у Київській області Зеленевич О.В. при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувача та скасувати цю постанову.

Скаргу обґрунтовано тим, що заявник звернувся до Обухівського міськрайонного ВДВС м. Київ ГТУЮ у Київській області із заявою про прийняття на виконання судового наказу Подільського районного суду м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

04.09.2017 року заявник отримав постанову ДВ Обухівського міськрайонного ВДВС м. Київ ГТУЮ у Київській області Зеленевич О.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року. Підставою для повернення, як зазначено у відповідній постанові, стала відсутність у боржника майна та доходів, на які можливо звернути стягнення.

Із вищевказаною постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ «Родовід банк» не погоджується, просить суд визнати бездіяльність державного виконавця при її винесенні незаконною та скасувати цю постанову.

У судове засідання представник заявника не з`явився, подав до суду заяву, в якій скаргу підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Державний виконавець свого права на участь у судовому засіданні не використав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

ОСОБА_1 також свого права на участь у судовому засіданні не використав, про розгляд скарги був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності заявника, стягувача та державного виконавця на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.11.2007 року Подільським районним судом м. Києва видано судовий наказ у справі № 2-н-658/07, відповідно до якого на користь ВАТ «Родовід банк» стягнено заборгованості за кредитним договором у розмірі 33848 грн. 23 коп. та 184 грн. 24 коп. судових витрат з ОСОБА_1 (а.с. 8)

04.09.2017 року заявник отримав постанову ДВ Обухівського міськрайонного ВДВС м. Київ ГТУЮ у Київській області Зеленевич О.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року. Підставою для повернення, як зазначено у відповідній постанові, стала відсутність у боржника майна та доходів, на які можливо звернути стягнення.

З такою постановою заявник не погоджується, вважає, що державним виконавцем не було в повній мірі виконано вимогу законодавства щодо обсягу вчинення необхідних виконавчих дій.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно ч. 2 вказаної норми приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім випадків, визначених цим Законом.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона винесена на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), а саме: виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відтак, правовою підставою для повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) була відсутність майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення, а також здійснення державним виконавцем всіх можливих виконавчих дій щодо його розшуку, проте такі виявились безрезультатними.

Державним виконавцем не було надано до суду доказів вчинення всіх можливих виконавчих дій, з метою встановлення майна боржника, на яке могло б бути звернуто стягнення. На неодноразові судові запити про витребування матеріалів виконавчого провадження, вони так і не були надані.

Частина 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачала перелік виконавчих дій, які державний виконавець мав право здійснювати з метою належного виконання рішення суду.

В матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем, при винесенні оскаржуваної постанови, було вжито всіх можливих виконавчих дій з метою належного виконання судового рішення.

Відтак, за вказаних обставин, оскаржувану постанову суд вважає передчасною.

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подана скарга є обґрунтованою та також, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 353, 447-453, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», заінтересована особа - ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у Київській області Зеленевич Олексія Вікторовича, зобов`язання вчинити дії, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу, - задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у Київській області Зеленевич Олексія Вікторовича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року в межах виконавчого провадження ВП № 51420167.

Постанову державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у Київській області Зеленевич Олексія Вікторовича про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню ВП № 51420167 від 29.06.2017 року, скасувати.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО. В. Васильченко