АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 971 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції : Гончаренко П.П.
Суддя-доповідач : Сапун О.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„24” березня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.
Краснокутської О.М.
При секретарі: Петрової О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах Управління з контролю за використанням та охороню земель в Запорізькій області (Держземінспекція у Запорізькій області) на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОП ЗМБТІ, про визнання договорів купівлі-продажу чинним, -
В С Т А Н О В И Л А :
14 серпня 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОП ЗМБТІ, про визнання договорів купівлі-продажу чинними.
Зазначав, що 15 серпня 1995 року на Товарній Баржі «Гілея» між ним та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_4, були укладені договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 600 кв.м та дачі АДРЕСА_1. Умови договорів ним були виконані. У 2005 році при зверненні до ОП ЗМБТІ з заявою про реєстрацію права власності на вищезазначену дачу та земельну ділянку йому було відмовлено в оформленні права власності, з підстав, що договори купівлі-продажу не були нотаріально посвідчені. Оскільки ОСОБА_4 ухиляється від нотаріального оформлення договорів і це порушує його право на придбане майно, просив позов задовольнити. Визнати чинними укладені 15 серпня 1995 року між ним та відповідачкою договори купівлі-продажу дачі АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволені.
Визнано чинними укладені 15 серпня 1995 року між ОСОБА_4, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, і ОСОБА_3 договори купівлі-продажу дачі АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з зазначеним заочним рішенням, Прокурор Запорізького району Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2007 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Заслухавши суддю–доповідача, доводи представника апелянта, пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм, процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване заочне рішення не відповідає.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх істотних умов договорів, що підтверджується відповідними письмовими доказами, відбулося повне виконання договорів, а тому на підставі ст. 220 ЦК України визнав угоди чинними.
Проте, таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що 15 серпня 1995 року в Запорізькій Товарній Біржі «Гілея» були зареєстровані договори купівлі-продажу, згідно яких Ткачук Оксана Євгеніївна, яка діяла від імені ОСОБА_4, продала ОСОБА_3 дачу № 9 та земельну ділянку площею 0,06 га у АДРЕСА_1 ( а. с. 9-13 ).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 і визнаючи чинними вказані договори, суд першої інстанції не перевірив хто був власником спірної земельної ділянки та дачі ( садового будинку ) на момент оформлення договору купівлі-продажу, не з'ясував, чому договори купівлі-продажу земельної ділянки і дачі не були нотаріально посвідчені, чи дійсно власник майна ухилявся від їх нотаріального посвідчення та чи втрачена така можливість, чи відповідають вказані договори нормам матеріального права.
Між тим, з’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Крім того, з наданої до апеляційного суду Запорізької області копії Державного акту на право приватної власності на землю вбачається, що земельна ділянка № 9 площею 0,06 га, яка розташована на території АДРЕСА_1, на підставі рішення № 10 виконавчого комітету Розумівської сільської ради від 13 січня 1994 року була передана у приватну власність ОСОБА_4 для ведення садівництва ( Держаний акт видано 06 квітня 1995 року ).
Незважаючи на це, власник земельної ділянки та садового будинку ОСОБА_4 не була залучена до участі у справі в якості належної сторони, а зазначена у позовній заяви як третя особа. Документи, які б свідчили про те, що вона викликалася в судові засідання, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, Запорізький районний суд в рішенні від 08 жовтня 2007 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 на підставі статей 220,656 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, тоді як на момент укладання угод, які позивач просив визнати чинними, діяли норми Цивільного кодексу 1963 року. Також суд визнав чинним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6 га, хоча у договорі купівлі-продажу, у Державного акті про право власності на спірну ділянку її площа зазначена 0,06 га.
Оскільки викладені порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, оспорюване рішення на підставі пункту 4 частини 1 статті 311 ЦПК України необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до Запорізького районного суду Запорізької області в іншому складі суду.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, визначити коло всіх учасників процесу, залучити до участі у справі в якості відповідача власника земельної ділянки та садового будинку, обговорити питання про участь у справі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на яку відповідно до статті 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" покладено обов'язок, в тому числі, по здійсненню контролю за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність земельних ділянок, повно і всебічно з’ясувати дійсні обставини спору та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И ЛА:
Апеляційну скаргу Прокурора Запорізького району Запорізької області задовольнити частково.
Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: