Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 675/1799/15-ц

провадження № 61-13816св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивач -комунальне підприємство «Житлосервіс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Житлосервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2016 року у складі судді Демчука П.В. та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2016 року у складі суддів: Фанди В.П., Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року Комунальне підприємство «Житлосервіс» Ізяславської міської ради Хмельницької області (далі - КП «Житлосервіс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , заборгував за утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 жовтня 2015 року 3501 грн. 89 коп. Вказана квартира належить йому на праві приватної власності.

У зв`язку з чим просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача вказану заборгованість та покласти на нього судові витрати по справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до КП «Житлосервіс» про захист прав споживача.

Позов мотивовано тим, що 05 січня 2012 року він звернувся до КП «Житлосервіс» із заявою та складеним протоколом розбіжностей до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 26 грудня 2011 року, який був запропонований комунальним підприємством до підпису. Оскільки запропонований проект договору не відповідав формі Типовому договору, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року, ОСОБА_1 як споживач послуг , запропонував внести до нього зміни. Порушення його прав як споживача знайшло підтвердження також і рішенням адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Комунальним підприємством його пропозиції враховані не були, заява - претензія не задоволена.

ОСОБА_1 зазначив, що оскільки немає договору, то між ним та комунальним підприємством не виникає ніяких правовідносин, нараховувати заборгованість для нього не мали права, відповідальності за весь будинок він не несе. Незаконними діями комунального підприємства порушені його права споживача, а тому ОСОБА_1 просить визнати їх незаконними та зобов`язати списати нараховану суму заборгованості, визнати недійсними умови договору наданого 28 грудня 2011 року, стягнути із КП «Житлосервіс» на його користь незаконно нарахований борг в сумі 3252 грн. 29 коп, а також 500 грн. моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2016 року позов КП «Житлосервіс» задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП «Житлосервіс» 1 737, 18 грн., заборгованості за надання послуг по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території. У в задоволені решти позовних вимог відмовлено в зв`язку із пропуском строку позовної давності.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримував послуги щодо прибирання прибудинкової території та вивезення сміття, які не оплачував внаслідок чого утворилася заборгованість, а так як обов`язок по сплаті отримуваних комунальних послуг лежить лише на відповідачеві, а тому суд прийшов до висновку стягнути з нього заборгованість на користь комунального підприємства «Житлосервіс».

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутність порушення прав споживача, обґрунтованість нарахування заборгованості за надані послуги. Такі обставини виключають можливість стягнення моральної шкоди на користь відповідача-позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2016 року, рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2016 року скасовано в частині визначення суми стягнення заборгованості та в цій частині постановлено нове, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Житлосервіс» 763,29 грн. заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території. Стягнуто з КП «Житлосервіс», ОСОБА_1 у дохід держави по 243,6 грн. судового збору.

В решті рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визначення суми стягнення заборгованості та в цій частині постановляючи нове, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками приватизованої квартири АДРЕСА_1 , а тому стягнення заборгованості по комунальним платежам належить їм у рівних частинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 03 серпня 2016 року року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким його зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Ізяславського районного суду Хмельницької області справу № 675/1799/15-ц.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції та апеляційний суд не встановили всіх фактичних обставини справи, що мають суттєве значення для справи, а саме зазначає, що комунальним підприємством було порушено його матеріальне право як споживача, оскільки договір із підприємством він не укладав, а тому безпідставно було нараховано заборгованість за спожиті послуги. А тому в даному випадку, при наявності порушеного його права, як споживача, має право на відшкодування шкоди завданої йому незаконним нарахуванням боргу.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив по справі не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є у рівних частках співвласниками приватизованої квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КП «Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації» від 09 червня 16 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ізяславської міської ради від 08 серпня 12 року КП «Житлосервіс» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг, в тому числі щодо будинку де проживає відповідач.

Як встановлено судами, КП «Житлосервіс» пропонувало відповідачам укласти відповідний договір, що підтверджується листом від 12 квітня 2012 року, проте відповідачі відмовились.

Як встановлено судами, відповідач отримував послуги щодо прибирання прибудинкової території та вивезення сміття, які не оплачував внаслідок чого станом на 01 жовтня 15 року утворилася заборгованість на загальну суму 3501,89 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Відповідно до статті першої Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виходячи з вимог статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Отже, ОСОБА_1 зобов`язаний був з`явитися до надавача послуг та укласти відповідний договір, про що листом від 12 квітня 2012 року йому пропонувалось зробити.

Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому, пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року за № 6-2951цс15 та постановою Великої Палати від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц; провадження № 14-280цс18).

Отже, виходячи з вищезазначеного, та враховуючи, що між сторонами не було укладено відповідного договору, суд першої інстанції та апеляційної інстанції прийшли до вірного висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували послуги щодо прибирання прибудинкової території та вивезення сміття, які не оплачували внаслідок чого утворилася заборгованість, а так як обов`язок по сплаті отримуваних комунальних послуг лежить лише на власникові, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість на користь комунального підприємства «Житлосервіс».

Крім того, є вірний висновки суду першої а апеляційної інстанції, щодо застосування строку позовної давності, а саме правильно визначив період за який має стягуватися заборгованість (з 12 жовтня 2012 року по 12 березня 2016 року) та суму заборгованості складає1737,18 грн..

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .. суд першої та апеляційної інстанції, дійшли правильного висновку про відсутність порушення прав споживача ОСОБА_1 , обґрунтованість нарахування заборгованості за надані послуги. Отже, такі обставини виключають можливість стягнення моральної шкоди на користь відповідача-позивача.

Інші аргументі касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові ухвали - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров