КОПІЯ                                                                                                                         Справа № 2-30/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

1 березня 2010 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого – судді Сидоренка Ю.В.,

при секретарі               - Кійченко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про стягнення грошового вкладу,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «ОСОБА_2 банк Аваль» про стягнення грошового вкладу. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 20.02.2004 року він уклав з відповідачем договір №20/02-02/9 на вклад «Універсальний» (без пролонгації) на підставі якого передав готівкою 15000 гривень терміном на 12 місяців, під відсоткову ставку – 28% річних. В зв’язку з цим на його ім’я було відкрито рахунок № 263072415/9.

19 квітня 2004 року він уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний» (без пролонгації) та передав готівкою 40000 грн. терміном на 12 місяців під відсоткову ставку 28% річних. У зв’язку з цим на його ім’я був відкритий рахунок № 262570019/77.

Незважаючи на те, що строки повернення вкладів давно наступили, він їх не отримав, тому звернувся до відповідача з письмовою заявою про виконання умов договору, але відповідач йому в цьому відмовив по надуманих причинах.

Виходячи з положень ст.ст 1059-1061 ЦК України, ст.ст. 57, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та на підставі пунктів 3.3.2 та 3.3.3 вищевказаних договорів просив стягнути з відповідача на його користь 55000 гривень грошового вкладу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути на його користь понесені судові витрати. Суду пояснив, що договори банківського вкладу обидва рази він укладав у кабінеті начальника Миргородського відділення ОСОБА_3, де кожного разу підписував договір в двох екземплярах, після чого передавав кошти начальнику відділення, яка залишала кабінет та поверталася з приходним касовим ордером який йому віддавала. При цьому в нього не було сумніву в законності вчинюваних дій та наявності у представника банку необхідного обсягу повноважень. Відсоткова ставка була йому запропонована ОСОБА_3 і він погодився на запропоновані умови, тому що ОСОБА_3 йому пояснила, що він відноситься до важливих клієнтів. Кошти він з рахунку не знімав, тому що у нього не було в них необхідності, а у 2009 році, коли він розпочав будівництво, у нього з’явилась потреба у коштах і він звернувся до відповідача з вимогою про повернення вкладу, але йому в цьому було відмовлено, тому він звернувся до суду.

Представник позивача адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав відповідності укладених договорів вимогам Цивільного кодексу України та того, що відмовляючи позивачу у поверненні вкладу відповідач порушує його право власності на вказані грошові кошти.

Представник відповідача, ОСОБА_5 що діє на підставі довіреності (а.с.19, 92) позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. У заперечення позову пояснив, що позивачем не доведено факт вчинення правочину – укладення банківського договору вкладу між ним та ВАТ «ОСОБА_2 банк Аваль», так як документи, надані позивачем на підтвердження укладення правочину, відповідач вважає підробленими, оскільки вони не відповідають зразкам, які використовуються у діяльності відповідача, і позивачем не надано доказів, що вони складалися за вказаних ним обставин. Крім того, у відповідача відсутні дані про укладення ним вказаних позивачем договорів, так як грошові кошти від позивача на виконання умов цих договорів до каси банку не надходили і зазначені у договорах рахунки на відкривалися, що підтверджується показаннями свідків – економіста та касирів Миргородського відділення, а також аудиторськими висновками незалежної аудиторської фірми «Баланс», якими встановлено, що зобов’язання за коштами на вимогу, за короткостроковими та довгостроковими вкладами (депозитами) фізичних осіб Миргородського відділення Банку станом на 30.06.2009 року не містять заборгованості за спірними договорами, та показаннями свідка ОСОБА_6, який підтвердив аудиторські висновки.

За умови, якщо спірні договори були укладені позивачем і підписані начальником Миргородського відділення ОСОБА_3, вони не можуть вважатися дійсними, так як при їх укладенні не була дотримана письмова форма договору, передбачена ст. 1059 ЦК України. Крім того, відповідно до посадової інструкції та довіреності до компетенції начальника Миргородського відділення ОСОБА_3 не входило приймання готівкових коштів від клієнтів банку.

Таким чином представник відповідача вважав, що в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі, оскільки відповідач з ОСОБА_1 спірних договорів не укладав, кошти до каси банку від позивача на підставі договорів не надходили, факти, викладені в позові, позивачем належним чином не підтверджені.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 лютого 2004 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено Договір № 20/02-02/9 на вклад Універсальний. Сума вкладу становила 15000 гривень. Відповідно до п. 1.2 Договору на суму вкладу нараховуються відсотки у розмірі 28% річних. Згідно п. 2.2 Договору, для обліку суми вкладу ОСОБА_2 відкрив вкладнику рахунок № 263072415/9. Строк дії укладеного договору відповідно до п. 1.1 встановлено у 12 місяців (а.с. 6). На виконання умов договору ОСОБА_1 передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 15000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 1 від 20 лютого 2004 року (а.с.8).

19 квітня між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено Договір № 20/02-02/77 на вклад Універсальний, на таких самих умовах, що і попередній договір. Для обліку суми вкладу ОСОБА_2 відкрив вкладнику рахунок № 262570019/77. На виконання умов договору ОСОБА_1 передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 40000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 1 від 19 квітня 2004 року (а.с.8).

Протоколом Загальних Зборів акціонерів АППБ «Аваль» № 3б-36 від 21 квітня 2006р. прийнято рішення про зміну найменування акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на Відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль». ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов’язками акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» (а.с.104).

21 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про повернення суми вкладу (а.с.9-10), але відповідач відмовив в задоволенні його заяви та повідомив, що спірні договори не зареєстровані та не зберігаються у ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», крім того, вони укладені ОСОБА_3 на умовах, не передбачених нормативними документами ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» та з перевищенням своїх повноважень, на підставі вказаних договорів рахунки у Миргородському відділенні не відкривалися і кошти до банку не надходили, тому ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» не має правових підстав для виплати коштів за договорами (а.с.11), внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Протоколом Загальних Зборів акціонерів № 3б-45 від 14 жовтня 2009 року прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» на Пцблічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль». Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов’язками ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» (а.с.104, 131).

У відповідності з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.2 ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Ч.1 ст.638 ЧК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно–правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими  правилами) та звичаями ділового обороту.

Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України  передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі , має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надані позивачем прибуткові ордери № 1 від 20.02.2004р., № 1 від 19.04.2004р. (а.с.8) відповідають вказаним вимогам Інструкції, отже вони  являються документами які підтверджують внесення грошової суми до банку і письмова форма договорів банківського вкладу є додержаною.

Спірні договори від імені відповідача укладені та підписані ОСОБА_3 – на той час начальником Миргородського територіально-відокремленого безбалансового відділення Полтавського обласного філіалу АППБ «Аваль», що підтвердив відповідач у своїй відповіді на адресу позивача (а.с.11), та скріплені печаткою Миргородського відділення ПОФ АППБ «Аваль», яка, за показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, зберігалась у начальника відділення.

Згідно ч.4 ст.95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності.

Відповідно до ч. 3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Ст. 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

При цьому, під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів того, що ОСОБА_3 діяла з перевищенням своїх повноважень, оскільки документи, якими був визначений обсяг її повноважень на час укладення спірних договорів (довіреність, посадова інструкція), не були ним надані, в т.ч. на вимогу суду (а.с. 74, 78). Відповідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не може взяти до уваги твердження відповідача, що аудиторськими висновками  (а.с.106-115) підтверджується те що договори між позивачем та відповідачем не укладалися, будь-які кошти на рахунок банку не надходили, банківські рахунки позивачу не відкривалися, оскільки при допиті в якості свідка особа, яка проводила аудиторську перевірку – ОСОБА_6 пояснив, що це не було предметом аудиторської перевірки, метою якої було встановити наявність заборгованості по спірним договорам по облікових документах банку станом на 30 червня 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, договори між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» на вклад Універсальний № 20/02-02/9 від 20.02.2004р., № 20/02-02/77 від 19.04.2004р. є укладеними і такими, що набрали чинності.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, одностороння відмові від зобов’язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено – ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданих договорів вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені судом, відповідач зобов’язаний повернути позивачу суму вкладу на першу вимогу вкладника, а відмова від такої видачі є неправомірною, тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми вкладів – 55000 гривень ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 81, 84, 88 ЦПК України в зв’язку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в сумі 4550,00 гривень, з них: 250 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1), 4300 гривень – витрати на правову допомогу (а.с.13, 65).

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 17 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 95, 237, 239, 244, 525, 526, 626, 621, 638, 1059, 1060, 1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» (01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 грошові вклади в сумі 15000,00 грн. (п’ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) по Договору № 20/02-02/9 на вклад Універсальний від 20 лютого 2004 року, 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.) по Договору № 20/02-02/77 від 19 квітня 2004 року на вклад Універсальний, та 4550 гривень 00 коп. судових витрат, всього 59550,00 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят гривень 00 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» 550,00 грн. (п’ятсот п’ятдесят гривень 00 коп.) судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження протягом 10 днів з часу проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви через Миргородський міськрайонний суд до апеляційного суду Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя: (підпис)

Оригіналу відповідає:

Суддя Миргородського міськрайонного суду                            Ю.В.Сидоренко