Справа № 2а-277/2010

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

3 лютого   2010 року                                                                                                                                    м. Кременчук

Автозаводський районний суд Полтавської області у складі:

             головуючого судді – Соболєва В.А.,

             при секретарі – Полтавській Є.І.,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про стягнення заборгованості допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про стягнення заборгованості  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в якому вказувала, що є матір»ю малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею. В даний час вона, ОСОБА_1,  не працює, оскільки перебуває у відпустці до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Просила  суд  визнати незаконною  бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука  в частині  нездійснення перерахунку їй  розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення  нею трирічного віку, зобов”язати відповідача  здійснити перерахунок призначеної  їй, ОСОБА_1,   допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до рівня прожиткового мінімуму для дітей віком до  6 років, що діяв на момент нарахування допомоги, починаючи з моменту її призначення,  зобов”язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука здійснити виплату їй, ОСОБА_1 , недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею  трирічного віку за період  з  серпня 2008 року по вересень 2009 року шляхом перерахування грошових коштів  в сумі 6911 грн. на банківський рахунок, зобов”язати   відповідача   виплачувати ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей   віком до 6 років, встановленого на момент нарахування суми даної допомоги.

Представник позивача – ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала і просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Покотило В.В. проти позову заперечував, свої заперечення обґрунтував тим, що  на виконання   положень  рішення Конституційного Суду  України від 9.07.2007 року  не виділено бюджетних коштів, видатки Управління  на зазначені виплати здійснюється за рахунок коштів, які формуються на підставі та в межах  обсягів  відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом. У 2008-2009 роках  виплата позивачці здійснюється відповідно до  п.п. 7, 23 розд 2  Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін  до деяких законодавчих актів України”,  положення якого рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року  не були  визнані неконституційними, а тому  підстав для здійснення перерахунку у  2008-2009 роках  взагалі немає, допомога  по догляду за дитиною по досягненню нею  трирічного віку позивачці виплачувалась у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позов є необґрунтованим. З наведених  підстав представник відповідача   просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову  необхідно відмовити.

Судом встановлено, що позивачці  призначена і виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно п. 7 – 11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, особам застрахованим в системі загальнообов”язкового державного соціального страхування, затвердженого КМУ  за № 13 від 11.01.2007 року. Отже,  позивач є особою, застрахованою   в системі загальнообов”язкового державного соціального страхування.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов”язкового державного   соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності у зв”язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею,  визначаються Законом України “Про загальнообов”язкове  державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Відповідно до визначення термінів, які вживаються  в зазначеному Законі,   суб”єктом загальнообов”язкового державного соціального страхування  є застрахована особа,  на користь  якої здійснюється відповідне страхування.

Страховий випадок – подія  з настанням  якої  виникає право у застрахованої особи або членів її сім”ї на отримання  матеріального забезпечення або соціальних послуг.

За приписами ч. 1  ст. 35   вказаного Закону  допомога  по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі  у формі матеріального забезпечення, яке повністю  або частково компенсує  втрату   заробітної плати (доходу), у разі  настання  в неї такого страхового випадку,  як догляд за дитиною віком до трьох років.

Ст. 43   цього Закону  визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею  трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше  розміру прожиткового мінімуму,  встановленого Законом при цьому  відповідно до п. 5 Прикінцевих положень  вищевказаного Закону  визначено,  що до стабілізації економічного становища в Україні розмір  виплат, передбачених ст. 41,43, 46  ЦЬОГО Закону,   визначається Верховною Радою України щороку, виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму, одночасно з встановленням розміру  страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Таким чином,  виходячи з системного аналізу  приписів Закону України “Про загальнообов”язкове державне  соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,   зумовленими народженням та похованням”,   права на отримання допомоги за цим Законом  має особа, застрахована в системі загальнообов”язкового державного соціального страхування при настанні страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги  визначається  щорічно Верховною Радою України. Між тим, Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”  на 2007 рік  дію ст. 43 зупинено та ст. 56  цього Закону  встановлено, що допомога по догляду за дитиною  відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування  у зв”язку з тимчасової   втратою працездатності та витратами,  зумовленими  народженням та похованням” здійснюється за рахунок  коштів відповідної субвенції з державного бюджету  місцевим бюджетам -  у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб,  та середньомісячним сукупним доходом сім”ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн. для  незастрахованих осіб та не менше 23%  прожиткового мінімуму, встановлених для працездатних осіб, для застрахованих осіб,  у порядку  встановленому КМУ.

Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року визнано неконституційним положення статті 56 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” в  частині визначення розміру  допомоги  по догляду за дитиною  до досягнення нею 3 років. Також  цим же рішенням  визнано неконституційними положення п. 7  ст. 71  вказаного Закону,  в частині зупинення на 2007 рік дії  частини 1 ст. 43 Закону України “Про загальнообов”язкове державне  соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами  зумовленими народженням та похованням”.

 Отже,  починаючи з 9.07.2007 року  набула чинності  як ст. 43 Закону України “Про загальнообов”язкове державне  соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,   зумовленими народженням та похованням”, так і п. 5  Перехідних положень цього Закону.

Враховуючи, що позивач, яка є застрахованою особою, народила дитину, у неї  настав  страховий  випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому у позивачки виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку  у формі  матеріального забезпечення, передбаченого ст. 43,  в розмірі, визначеному п. 5 Прикінцевих положень Закону України   “Про загальнообов”язкове державне  соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,  зумовленими народженням та похованням”.

Відповідно до ч. 1  ст. 50  зазначеного Закону  матеріальне забезпечення за  загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням у зв”язку з тимчасовою  втратою   працездатності застрахованим особам,  зазначеним в ч. 1  ст. 6  цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок   сплачених застрахованими особами  страхових внесків (крім видів   матеріального забезпечення, передбачених п. 1,2 ст. 34  цього Закону,  яке надається за основним місцем роботи та за  сумісництвом  у порядку, визначеному КМУ).

Отже,  обов”язок щодо надання позивачу матеріального забезпечення  у вигляду  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на роботодавця  за основним  місцем роботи, а не на   відповідача по справі.

Проте  Постановою КМУ №32 від 16 січня 2007 року встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини  та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок  коштів  субвенції з державного бюджету  місцевим бюджетам на виплату допомоги   сім”ям з дітьми, малозабезпеченим сім”ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та  тимчасової державної допомоги дітям (далі – субвенція) з 1 січня 2007 року   призначається  органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.

Зазначена Постанова  КМУ  суперечить ст. 50 Закону України “Про загальнообов”язкове державне  соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,   зумовленими народженням та похованням”,  щодо порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованій особі. Для подолання цієї колізії необхідно виходити з приписів ч. 4  ст. 9 КАС України, відповідно до яких у разі невідповідності  нормативно-правового акту  Закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу  юридичну силу.

Виходячи із зазначеного принципу про  пріоритетність законів  над підзаконними  нормативними актами,  суд  дійшов до висновку, що починаючи з 9 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року  у відповідача  був відсутній обов”язок по призначенню, нарахуванню та сплаті  позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трьох років, оскільки такий обов”язок відповідно до ст. 50 Закону України “Про загальнообов”язкове державне  соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,   зумовленими народженням та похованням” було покладено на роботодавця.

Позивач є  застрахованою особою, у зв”язку з чим  у неї відсутнє право на отримання допомоги відповідно до положень  ст. 15 Закону України “Про державну допомогу  сім”ям з дітьми”.

Крім того, позивачка пропустила строк  звернення до адмінсуду з позовом.   Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку  звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому  наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи  вбачається, що відповідач наполягав  на  відмові  у задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином,  суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позову через   пропущення позивачем строку звернення до суду  та наявності заяви    відповідача про застосування наслідків ст. 99, 100 КАС України.

Відповідно до п. 23  розд. 2 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” та  “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, до ст. 13 Закону України “Про державну допомогу сім”ям з дітьми” внесено зміни та виключено слова  “незастрахована в системі загальнообов”язкового державного соціального страхування”. Цей Закон набув чинності з 1 січня 2008 року. Отже, з цього часу  право на державну допомогу по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку   відповідно до ст. 5 Закону України “Про державну допомогу   сім”ям з дітьми” набули , як застраховані особи, так  і особи, які не застраховані в системі  загальнообов”язкового державного соціального страхування.

Крім того, п. 23  розд. 2 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, внесено зміни до ч. 1   ст. 15 Закону України “Про державну  допомогу  сім”ям з дітьми”. За новою редакцією цієї норми допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим  для працездатних осіб та середньомісячним  сукупним доходом  сім”ї  в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного Суду України № 10 – рп/08  від 22.05.2008 року  у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст. 65 розд. 1  п. 61, 62, 63,66 розд. 2, п. 3 розд. 3 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів  України щодо відповідності  Конституції України положень ст. 67  розд. 1  п.п. 1-4, 6-22, 24-100  розд. 2  Закону України “ Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України), положення  п. 23  розд. 2  Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” неконституційним не визнавалось.

В 2009 році  ніяких змін до Закону України “Про державну допомогу  сім”ям з дітьми” внесено не було.

Таким чином, відповідач,  здійснивши в 2008-2009 роках виплату допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у порядку та розмірах, встановлених Законом України “Про  державну допомогу сім”ям з дітьми” в редакції Закону від 28.12.2007 року правомірно діяв на підстав, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов”язання відповідача надалі нараховувати та виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку  відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім”ям з дітьми”, в розмірі встановленого Законом  прожиткового мінімуму для дітей  віком до 6 років,  виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 104 КАС України до суду має звернутись з адміністративним позовом  особа, яка вважає, що  порушено її права, свободи чи інтереси  у  сфері  публічно-правових відносин. На момент звернення до суду  зазначена допомога  нарахована та виплачена не була, тому позивач не мала підстав  вважати, що  відповідач порушуватиме у майбутньому  її законні права та інтереси, тобто в даному  випадку   відсутнє порушення прав відповідача. Отже, підстав для задоволення позову в цій  частині немає.

Керуючись ст. ст. 160, 161,163 КАС України, суд

                П о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_1  в задоволенні адміністративного позову.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду  може бути подано протягом десяти днів з дня  її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Автозаводський райсуд  м. Кременчука.

    В разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова набирає чинності після закінчення десятиденного  терміну з дня її  проголошення, а в разі неподання  апеляційної скарги - після закінчення двадцятиденного терміну.

Суддя: