Справа № 2 а- 324\2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року м. Кременчук
Автозаводський райсуд м. Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого судді – Соболєва В.А.,
при секретарі –Полтавській Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду Автозаводського району м. Кременчука про визнання відмови у перерахунку пенсії по інвалідності неправомірною, зобов”язання здійснити перерахунок,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду Автозаводського району м. Кременчука про визнання відмови у перерахунку пенсії по інвалідності неправомірною, зобов”язання здійснити перерахунок, вказуючи, що він приймав участь в 1986 році в ліквідації аварії на ЧАЕС, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, з 24.02. 2006 року перебуває на обліку, як інвалід 2 групи довічно, захворювання пов”язане з участю в ліквідації аварії на ЧАЕС. Перебуває на обліку у відповідача, як пенсіонер і йому призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Вважав, що відповідач неправомірно йому відмовив у перерахунку пенсії, при нарахуванні пенсії відповідач керувався Постановою КМУ, а не діючим законодавством. Позивач просив суд визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці в перерахунку йому пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 року № 796-12, виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, зобов”язати Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в Кременчуці Полтавської області провести йому з 1 січня 2005 року перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності, як інваліду 3 групи, щодо захворювання якого встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а з 24.02.2006 року, як інваліду 2 групи, щодо захворювання якого встановлено зв”язок з Чорнобильської катастрофи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-12, з виключенням періоду перерахунку з 1.01.2008 року по 21.05.2008 року, зобов”язати Управління пенсійного фонду України Автозаводського району м. Кременчука провести з 1 січня 2005 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, як інваліду 3 групи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а з 24.02.2006 року, як інваліду 2 групи, щодо захворювання якого встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом відповідно до вимог ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.021991 року № 796-12, з виключенням періоду перерахунку з 1.01.2008 року по 21.05.2008 року включно.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю, розглянувши без участі їх представника.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд знайшов позов позивача таким, що підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що обставини, викладені позивачем у позові, мали місце. У своїх діях по нарахуванню пенсії Управління Пенсійного фонду Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області керувалось замість діючих законів нормативно-правовими актами – Постановами КМУ.
Згідно ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Згідно п. 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно р. 8 вказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Згідно ст. 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 3-ї групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а інвалідам 2-ї групи – 75 відсотків.
Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на мене як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3-й групі - 6 мінімальних пенсій за віком, а по 2-й групі – 8.
Згідно ч.5 ст. 54 вищевказаного Закону, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок обчислення був визначений Постановою № 523 Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, яке наступила в результаті каліцтва чи захворювання, і пенсії в зв'язку з втратою годувальника в результаті Чорнобильської катастрофи» з подальшими змінами. В ньому теж, для інвалідів Чорнобиля, підтверджена ця вимога Закону.
Відповідно до ст. 62 названого Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Постанови КМУ, в яких збільшуються пенсії інвалідам Чорнобиля не передбачають умови, та порядок виплат пенсій інвалідам, тому посилання відповідача на вказані Постанови безпідставні. Крім того, Закон України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, для ОСОБА_1., як інваліда 2-ї групи в цей період, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, І категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, Постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій не відповідають розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказані постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідачем невірно застосовано норми матеріального права та не враховано, що реалізація права на отримання коштів згідно вказаного вище закону не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Європейський суд неодноразово підкреслював, що згідно з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для не виконання своїх зобов'язань органами державної влади.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення, яке оскаржує ОСОБА_1
Суд вважав необхідним відмовити у задоволенні позову в частині зобов”язання Керуючись ст. 49, 50, 54, 67, 70, 71, 34 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 10, 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, Порядком обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою КМУ від 30.05.1997 року № 523 , ст.. 160 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
. Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.
. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області провести ОСОБА_1 з 1 січня 2005 року перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності, як інваліду 3-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі не нижче 6, а з 24.02.2006 року, як інваліду 2 групи, щодо захворювання якого встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком , встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 з виключенням періоду перерахунку з 1.01.2008 року по 21.05.2008 року включно.
. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області провести ОСОБА_1 з 1 січня 2005 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду 3-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а з 24.02.2006 року, як інваліду 2 групи щодо захворювання якого встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком , встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 з виключенням періоду перерахунку з 1.01.2008 року по 21.05.2008 року включно. .
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
В разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова набирає чинності після закінчення десятиденного терміну з дня її проголошення, а в разі неподання оскарження скарги – після закінчення двадцятиденного терміну.
Суддя :