Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 161/4221/13-ц

провадження № 61-7601св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Карпук А. К., Матвийчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

(далі - АТ «Дельта Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог АТ «Дельта Банк» вказувало на те, що 29 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 194 000,00 грн, зі сплатою 19,5 % річних за користування кредитом, на термін

до 28 травня 2011року.

Зазначало, що 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого АТ «Дельта Банк» набув права вимоги, зокрема, за зазначеним вище кредитним договором.

Звертало увагу на те, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконувала, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 19 лютого 2013 року становить 284 294,43 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 180 918,43 грн; сума заборгованості за відсотками -103 376,00 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену вище суму заборгованості за кредитним договором, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 842,94 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 284 294,43 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, а тому відповідно до вимог закону та умов договору, з відповідача на користь позивача, який підтвердив своє право вимоги за цим договором, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2013 року змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2008 року у розмірі 243 147,61 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінюючи заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, врахувавши визначення сторонами у договорі сплату кредитних коштів та відсотків за користування кредитом щомісячними платежами, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь банку суми заборгованості за кредитом та відсотками в межах трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якого заявлено позивачем під час апеляційного перегляду рішення міськрайонного суду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і заперечень

У листопаді 2016 року АТ «Дельта Банк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2016 року, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує на те, що умовами кредитного договору, заборгованість за яким підлягає стягненню з відповідача, передбачено, що кредитні кошти надані позичальнику на термін з 29 травня 2008 року до 28 травня 2011 року, а тому, звернувшись до суду з цим позовом у березні 2013 року, банк не пропустив строк позовної давності. За відсутності доказів укладання між сторонами додаткових угод щодо терміну виконання зобов`язання, висновки апеляційного суду про пропуск позивачем строку позовної давності для пред`явлення зазначеного вище позову є помилковими. При цьому, направлення банком досудової вимоги про повернення кредитних коштів не може свідчити про зміну строку виконання зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня

2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що 29 травня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та

ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 194 000,00 грн, зі сплатою 19,5 % річних за користування кредитом, на термін до 28 травня 2011року.

Відповідно до пункту 2.5. зазначеного вище кредитного договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно, частками, у розмірі встановленому у Додатку

№ 1 до вказаного договору, шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок позичальника та/або шляхом внесення готівки до каси банку.

Згідно з пунктами 1.5, 2.6, 2.7 договору, проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість за кредитом за період з першого по останній день кожного календарного місяця. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту до 20 числа, включно, кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника.

Відповідно до пункту 6.2 Договору банк має право вимагати повного виконання кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями умов цього Договору та договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором, а позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадках, передбачених пп. а - ж, в тому числі, і у випадку порушення позичальником строків платежів, що встановлені Договором.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого АТ «Дельта Банк» набув права вимоги за зазначеним вище кредитним договором.

Апеляційним судом установлено, що з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся 01 березня 2013 року.

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про застування наслідків пропуску строку позовної давності.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази про належне повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції до ухвалення заочного рішення.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Частиною першою статті 530 ЦК Українивстановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що відповідно до додатку № 2 до кредитного договору позичальник зобов`язана здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі 10 777,78 грн у період з 01 грудня 2009 року по 25 травня 2011 року включно, та врахувавши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом у розмірі 243 147,64 грн, в межах трирічного строку позовної давності, заявленої відповідачем у справі, перебіг якого розпочався з моменту несплати відповідачем чергового щомісячного платежу.

При цьому апеляційним судом обґрунтовано прийнято до уваги клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, яке було викладено в апеляційній скарзі, оскільки в суді першої інстанції відповідач була позбавлена заявити таке клопотання через неналежне повідомлення про розгляд справи.

Аргументи касаційної скарги про те, що строк виконання зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором визначено до 28 травня 2011 року, а тому звернувшись до суду у березні 2013 року банк не пропустив строк позовної давності, спростовуються умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, а також вище наведеними нормами цивільного законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що пред`явивши досудову вимогу до відповідача про повернення кредиту та відсотків, банк не змінював строк виконання зобов`язання, який встановлений у кредитному договорі, є безпідставними, оскільки матеріали справи не місять доказів направлення боржнику досудової вимоги, як від ТОВ «Укрпромбанк», так і від його правонаступника

АТ «Дельта Банк».

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Проте згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак

Г. І. Усик