Постанова

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 607/5255/15-ц

провадження № 61-32966св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач 1 - ОСОБА_2 ,

відповідач 2 - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування інвалідів,

відповідач 3 - приватний нотаріус міського нотаріального округу Серкізовська Тетяна Леонідівна,

відповідач 4 - Реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області в складі колегії суддів: Дикун С. І., Хоми М. В., Костіва О. З. від 16 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовської Т. Л., Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання іпотечного договору недійсним.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12 грудня 2011 року було укладено іпотечний договір між ОСОБА_2 та Фондом соціального захисту інвалідів, зареєстрований в державному реєстрі за № 858 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. Зазначав, що спірний договір укладався на забезпечення виконання ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем зобов`язань, що випливають з укладеного між нею та Фондом соціального захисту інвалідів договору № 12-110-ЦП про надання цільової позики у розмірі 363 699 грн на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Предметом іпотеки визначено квартиру АДРЕСА_1 , яка була придбана відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу за час перебування в зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_1 . Посилаючись на те, що при укладенні договору іпотеки квартири він як співвласник квартири не надав письмової згоди на його укладення, просив визнати вказаний договір недійсним.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23 червня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір від 12 грудня 2011 року, укладений між Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л., зареєстрований в реєстрі за № 858. Скасовано запис у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрований 12 грудня 2011 року за № 11954351 реєстратором приватним нотаріусом Серкізовською Т. Л. на підставі договору іпотеки від 12 грудня 2011 року на квартиру АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив із того, що при укладенні оспорюваного договору мало місце порушення статті 6 Закону України «Про іпотеку», яке полягало в передачі в іпотеку майна (квартири), що перебувало в спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 без згоди одного з них (позивача ОСОБА_1 ), у зв`язку із чим порушено права останнього.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 16 березня 2016 року апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмов в позові.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відсутність згоди позивача на укладення ОСОБА_2 оспорюваного договору іпотеки сама по собі не може бути підставою для визнання договору недійсним, при цьому факту недобросовісності третьої особи - контрагента Фонду матеріалами справи не встановлено.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 березня 2016 року залишено без змін.

Суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками апеляційного суду зазначив про те, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст заяви про перегляд рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Тернопільської області із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 березня 2016 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що 16 березня 2016 року рішенням апеляційного суду Тернопільської області було задоволено апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 червня 2015 року. Ухвалено по справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовської Т. Л., Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання іпотечного договору недійсним, відмовлено. У своїй заяві ОСОБА_1 вказує, що 15 березня 2017 року Борщагівський районний сектор Державної міграційної служби України в Тернопільській області листом за № 970 повідомив його адвоката про те, що згідно з обліком даних Борщагівського РС УДМС України в Тернопільській області, громадянці ОСОБА_2 27 грудня 1998 року Борщагівським РВ УМВС України в Тернопільській області здійснено обмін паспорта громадянина колишнього СРСР, зразка 1974 року, серії НОМЕР_1 , виданого Тернопільським ВВС 21 травня 1993 року, на паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2 . До паспорта внесено відомості про шлюб, зареєстрований 02 листопада 1991 року із ОСОБА_1 у Тернопільському міськвиконкомі, та штамп реєстрації місця проживання. Указану обставину заявник вважає нововиявленою, у зв`язку із чим звернувся до суду із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 березня 2016 року та просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 червня 2015 року про задоволення позову ОСОБА_1 залишити без змін.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 16 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 березня 2016 року залишено без задоволення.

Апеляційний суд, залишаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення, виходив із того, що обставини, на які заявник посилався у своїй заяві, не є нововиявленими обставинами, у розумінні статті 361 ЦПК України 2004 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 16 червня 2017 року, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначене судове рішення, та задовольнити його заяву.

Касаційна скарга мотивована тим, що зазначені заявником обставини є нововиявленими та впливають на юридичну оцінку обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час розгляду судом справи, але не могли і не були відомі ОСОБА_1

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 607/5255/15-ц з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 361 ЦПК України 2004 року підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

За таких підстав, висновки апеляційного суду про те, що обставини на які посилався ОСОБА_1 в своїй заяві не є нововиявленими в розумінні статті 361 ЦПК України, оскільки фактично є новими доказами, отриманими заявником після закінчення розгляду справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення ухвалу апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 16 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун