Судове рішення #82278
15/181

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України


26.06.06 р.                                                                               Справа № 15/181                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу


за позовом  приватне науково-виробниче підприємство „Синапс” м. Київ

до відповідача державного підприємства „Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі (Центр) ” Мінпаливенерго України м. Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі 18480 грн.


за участю представників сторін:

від позивача: Новожилов Є.О. –  за довіреністю № 423/206 від 18.04.2006 р.    

від відповідача: Завгородній К.О. – за довіреністю № 12 від 12.09.2005 р.


СУТЬ СПРАВИ:


До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного науково-виробничого підприємства „Синапс” м. Київ до державного підприємства „Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі (Центр) ” Мінпаливенерго України м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі  18480 грн.

В судовому засіданні 26.06.2006 р. сторони заявили клопотання не застосовувати технічну фіксацію судового процесу, яке судом було задоволено.

Згідно ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на прості векселя, протест нотаріуса про не оплату векселя, акти приймання-передачі векселів, вимогу платежу за векселями, та інші докази.

Відповідач заперечує на позовні вимоги тим, що на його думку із представлених векселів не вбачається, що позивач є законним  векселедержателем, вимоги про сплату за векселями належним чином відповідачу не пред’являлися.  

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, господарський суд


ВСТАНОВИВ:


Відповідач 10.07.2003 р. та 27.06.2003 р. емітував прості векселі № 80335593251320, № 80335593251331 та № 80335593251744, № 80335593251291 державному підприємству  „Донецька залізниця” на загальну суму 18000 грн. зі строком погашення 31.12.2005 р.

На підставі індосаменту ДП „Донецька залізниця” передала векселі ДТГО „Південно-Західна залізниця”, що підтверджується індосаментним  написом.

На підставі індосаменту ДТГО „Південно-Західна залізниця” передала векселі № 80335593251320, № 80335593251331 та № 80335593251744, № 80335593251291 за актами прийому-передачі векселів від 30.07.2003 р. та 17.09.2003 р. позивачу в рахунок погашення заборгованості за передане обладнання та товар згідно договору № ПЗ/НКВ-031037/НЮ від 21.03.2003 р. У вказаному договорі сторони передбачили проведення розрахунків із застосуванням векселів.

03.01.2006 р. та 04.01.2006 р. на прохання позивача приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області Бурлак О.В. вказані векселі були належним чином пред’явлені відповідачу до сплати, що підтверджується вимогами платежу: від 03.01.2006 р. вих. № 5, вх. № 36 від 03.01.2006 р., від 04.01.2006 р. вих. № 13, вх. № 55 від 04.01.2006 р. згідно журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції приватного нотаріуса та відповідача.

У зв’язку з не оплатою вимоги за векселями нотаріусом 04.01.2006 р. був вчинений протест векселів про не оплату (протести зареєстровані в реєстрі за № 139, 141).

Оригінали документів: векселів, протести векселя про не оплату, вимоги платежу були судом оглянуті в судовому засіданні 14.06.2006 р., що підтверджується протоколом судового засідання.

Згідно ст. 14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).  

Згідно ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселя та прості векселя до простого векселя застосовується положення, що відносяться до переказного векселя, зокрема строки вексельної давності ( ст. 70, 71 Уніфікованого закону). Відповідно до ст. 78 вищевказаного закону, векселедавець простого векселя зобов’язаний так само, як і акцептант за переказним векселем. Згідно ст. 53, 57 Уніфікованого закону, векселедержатель має право пред’явити позовні вимоги до векселедавця у разі, якщо не було здійснено платежу за векселем.

На дату подачі позовної заяви до суду загальна заборгованість  відповідача за несплаченими опротестованими векселями складає: 1000,00+10000,00+4000,00+3000,00= =18000,00 грн.

Крім того, згідно з п. 3 ст. 48 Уніфікованого закону одночасно з вимогами про сплату суми векселя, його держатель має право вимагати від зобов’язаної за векселем особи відшкодування витрат на здійснення протесту. Витрати на здійснення протесту за вищезазначеними векселями згідно з рахунком нотаріуса та платіжними дорученнями № 3033 та № 3032 від 29.12.2005 р. складають 480,00 грн.

Таким чином, загальна сума позовних вимог позивача до відповідача складає: 18000,00+480,00=18480,00 грн.

Відповідач заперечує на позовні вимоги тим, що вважає позивача не належним векселедержателем, вимоги про оплату векселів вважає не пред’явленими.

Заперечення відповідача судом не приймаються до уваги у зв’язку з наступним: прості векселі судом не визнавалися не дійсними та такими, що не підлягають оплаті; протест нотаріуса про не оплату векселів судом не визнавався таким, що не підлягає виконанню; укладений  договір між позивачем та ДТГО „Південно-Західна залізниця” судом не дійсним не визнавався. За вказаних обставин зауваження відповідача до вищевказаних документів не є обґрунтованими, позивач вважається законним векселедержателем, його вимоги до відповідача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оригінали векселів знаходяться у позивача. Після отримання грошових коштів за вказаними векселями вони вважаються погашеними.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача у зв’язку із задоволенням позовних вимог.                    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -


ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства „Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі (Центр) ” Мінпаливенерго України (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, розрахунковий рахунок 26003198005892 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк”  м. Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 24654479) на користь приватного науково-виробничого підприємства „Синапс”(місцезнаходження: 03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, розрахунковий рахунок 260062732 в АППБ „Аваль” м. Київ, МФО 300335 код ЄДРПОУ 24267073)  суму 18480 грн., крім того витрати на оплату державного мита в сумі 184,80 грн. та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

У судовому засіданні 26 червня 2006 року за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписаний 30 червня 2006 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.


Видати наказ після набрання рішенням законної сили.


          


Суддя                                                                         Богатир К.В.                               


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація