Справа №24437/09

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Комаревцева Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за

позовом    ОСОБА_1    до    ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі продажу

квартири, -

встановив:

У грудні 2008 року надійшла до суду позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі продажу квартири.

Позивач зазначив, що 15 листопада 2006 року між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно з п.1.1 договору позивач придбаває, а відповідач продає позивачу зазначену квартиру за встановленою п.3.1 ціною 2300000грн. За згодою сторін позивач має внести аванс протягом 10 днів з дня підписання договору, а після нотаріального посвідчення договору решту суми 1840000 грн. протягом 10 днів. На виконання умов договору він передав відповідачу аванс у сумі 460000 грн., про що відповідач надав йому розписку 16 листопада 2006 року. Згодом відповідач на звернення позивача про необхідність виконання умов договору повідомив, що він у зв'язку із обставинами, що виникли не може оплатити нотаріальне посвідчення договору та здійснити державну реєстрацію, тому запропонував позивачу самому здійснити ці дії і оплатити.

Оскільки позивач не погодився на такі умови він звернувся до позивача з вимогою виконати умови договору, але позитивної відповіді він не отримав. Більш того відповідач послався на те, що договір є нікчемним, як такий що незавірений нотаріусом. Посилаючись на статті с.2 ст.220, 638, ч.1 ст.328 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним.

У запереченнях проти позову відповідач підтвердив викладені у позовній заяві обставини, виконання позивачем умов договору з виплатою йому попередньої суми 460000 грн., про що відповідач надав йому розписку 16 листопада 2006 року. При цьому посилаючись на те, що у нього немає коштів оплатити оформлення договору купівлі-продажу у нотаріуса, а позивач відмовився від оплати, оскільки за умовами договору таке зобов'язання було покладено на відповідача, тому такий договір є нікчемним. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, між продавцем ОСОБА_2 та    покупцем    ОСОБА_1 15 листопада 2006 року було укладено договір купівлі-продажу п'ятикімнатної АДРЕСА_1

За умовами договору позивач придбаває, а відповідач продає позивачу зазначену квартиру за встановленою п.3.1 договору ціною 2 300 000грн. За згодою сторін позивач має внести аванс протягом 10 днів з дня підписання договору, а після нотаріального посвідчення договору решту суми 1840000 грн. протягом 10 днів. Порядок здійснення розрахунків передбачено у п.3.2.1 та 3.2.2., згідно з якими аванс у сумі 460 000 грн. передається покупцем протягом 10 календарних днів після підписання договору. Решта суми 1 840 000 грн. передається протягом 10 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Тоді ж продавець передає квартиру разом із технічною документацією. За п.5.1. продавець протягом п'яти робочих днів з моменту отримання авансу від покупця зобов'язався здійснити всі необхідні дії нотаріального посвідчення договору, у тому числі оплатити додаткові витрати.

Звертаючись до суду з позовом про визнання дійсним зазначеного договору купівлі продажу квартири, позивач зазначив, що на виконання умов договору він передав відповідачу аванс у сумі 460000 грн., про що відповідач надав йому розписку 16 листопада 2006 року, однак відповідач на звернення позивача про необхідність виконання умов договору повідомив, що він у зв'язку із обставинами, що виникли не може оплатити нотаріальне посвідчення договору та здійснити державну реєстрацію, тому запропонував позивачу самому здійснити ці дії і оплатити..

Відповідно до 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається із матеріалів справи, у тому числі змісту договору, письмових пояснень сторін та пояснень їх представників у судовому засіданні сторонами були дотримано досягнення згоди з усіх істотних умов договору, а саме: щодо предмету договору, тобто п'ятикімнатної АДРЕСА_1 яка належить на праві власності відповідачу, а також щодо ціни договору та додаткових виплат стосовно нотаріального посвідчення договору.

Згідно з положеннями ст. 220 ЦК України про правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору дійсно, як посилається відповідач у запереченнях, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак ч.2 цієї статті передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Такі ж роз'яснення були надані у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними». Зокрема, у частині другій п.4 зазначено, якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження. Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Досліджуючи у судовому засіданні обставини справи щодо дотримання положень ч.2 та 3 ст. 203 ЦК України, стосовно волевиявлення сторін як учасників правочину, що має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та ч.2 ст. 220 ЦК, суд дійшов висновку, що угода, укладена за добровільним волевиявленням сторін, не містить протизаконних вимог, узгоджені істотні умови щодо купівлі-продажу. Позивачем угода виконана частково згідно із умовами договору.

Тому враховуючи положення зазначених статей, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача, який відмовився односторонньо від виконання умов договору, то він, отримавши від позивача аванс у сумі 460 000 грн. на виконання умов угоди за наявності обставин, на які він посилається, відмовляючись від виконання прийнятих за угодою обов'язків мав вирішувати питання про зміну або розірвання договору за згодою сторін або у суді згідно із ст.651 ЦК України. Суд вважає, що порушення відповідачем умов договору є істотним для позивача внаслідок завданої відповідачем значної шкоди, а саме отриманням авансу та відмовою від подальшого виконання умов договору.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що у справі зібрано достатньо доказів, що підтверджують дійсність укладеної угоди для подальшого її виконання.

Тому позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири підлягає задоволенню з визнанням угоди частково виконаною з боку позивача.

На підставі ч. 2 та 3 ст. 203 ч. ч.2 ст. 220 ст. 638, 651 ЦК України, та керуючись ст.ст.3, 10, 57.60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі продажу квартири - задовольнити.

Визнати Договір купівлі-продажу житлового приміщення від 15 листопада 2006 року, а саме квартири АДРЕСА_1 дійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на користь ОСОБА_1 у сумі 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн..

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне скарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.