СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 р.                                                                   Справа № 480/2777/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку письмового провадження адміністративну справу №480/2777/19 за позовом   ОСОБА_1  до  Головного управління ДПС у Сумській області  про скасування податкових повідомлень-рішень,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області , у якій просить суд:

скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №50821-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 100,32 грн.;

- №50822-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 34,34 грн.;

- №50823-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 0,75 грн.;

- №7927903-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 51031,68 грн.;

- №7927905-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 73,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач  посилається на те, що що відповідно до пп.297.1.4 п.297.1 ст.297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Отже, фізична особа, яка здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування як фізична особа-підприємець, звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. При цьому, представник позивача відмічає, що за земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних житлових будинках, що перебувають у власності фізичної особи та використовуються нею для провадження господарської діяльності, і такому підприємцю - платнику єдиного податку не надавалася в установленому чинним законодавством порядку така ділянка, фізична особа - підприємець (платник єдиного податку) сплачує земельний податок на загальних підставах з дати реєстрації права власності на нерухоме майно. Згідно витягу від 16.03.2019 позивач є платником єдиного податку 3 групи та здійснює наступні види діяльності згідно КВЕД: 68.20 надання в оренду й експлутацію власного чи орендованого нерухомого майна; 55.20 діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 56.10 діяльність ресторанів; 56.30 надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями. Вищезазначене представник позивача просить врахувати при прийнятті рішення у даній справі.

Ухвалою суду від 25.07.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом учасників справи. Відповідачу надано строк для подання відзиву.

27.08.2019 відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, у ому зазначив, що Головне управління ДПС у Сумській області заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав. Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації. ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Охтирському відділенні ГУ ДПС у Сумській області як землекористувач, у власності якого перебувають земельні ділянки на території Охтирського району. Крім цього, своїй власності позивач має дві земельні ділянки, що не відповідає дійсності. При нарахуванні позивачу податкового зобов`язання, відповідачем враховано площу кожної земельної ділянки, ставки податку для кожного типу земельних ділянок, відповідно рішення органу місцевого самоврядування, нормативна грошова оцінка земель - рекреаційного призначення складає 2689837,41 грн. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були вручені особисто ОСОБА_1 17.07.2019. Тобто, відповідач, при складанні оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства. У зв`язку з цим, на переконання відповідача, позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає (а.с.31-34).

У судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені (а.с.55).

Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Частиною 9 цієї статті встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Таким чином, враховуючи наведені обставини, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, справа розглянута в письмовому провадженні.

Суд, вивчивши письмові матеріали, надавши правову оцінку обставинам справи, вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець та має статус платника єдиного податку 3-ї групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів (а.с.42).

При цьому, перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Харківській області (а.с.22-24).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань видом господарської діяльності позивача визначено, зокрема: 68.20 надання в оренду й експлутацію власного чи орендованого нерухомого майна; 55.20 діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 56.10 діяльність ресторанів; 56.30 надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями (а.с.42).

Позивач є власником та використовує у своїй господарській діяльності використовуються:

- земельну ділянку під будинком відпочинку "Буймерівка" площею 9,7071 га по АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку в с. Михайленкове Охтирського району Сумської області загальною площею 0,55 га, кадастрові номери 5920384000060015083, 5920384000060015085, 5920384000060015084.

У зв`язку із наявністю у позивача вказаного майна контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №50821-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 100,32 грн.;

- №50822-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 34,34 грн.;

- №50823-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 0,75 грн.;

- №7927903-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 51031,68 грн.;

- №7927905-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 73,01 грн.

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу позивач звернулась до суду із вимогами про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За визначеннями підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За змістом пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктом 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, в розумінні зазначених норм обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правоможностей, як-от набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.2 статті 291 ПК України визначено, що  спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, виходячи з вищевикладених норм Закону, спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником земельних ділянок:

- 592038400:07:001:01117 у с. Буймерівка площею 0,1797 га;

- 5920384000:07:001:0116 у с. Буймерівка площею 0,4475 га;

- 5920384000:07:001:0100 у с. Буймерівка площею 9,08 га (а.с.8-16, 58-68).

Крім цього, відповідно до листа Кардашівської сільської ради Охтирського району від 27.03.2017 №02-12/121 згідно земельно-кадастрової книги за громадянкою ОСОБА_1 на території сільської ради в с. Буймерівка та в с. Михайлинкове значаться присадибні земельні ділянки загальною площею 1,34 га, в тому числі: площею 0,39 га під будівлями, площею 0,93 га - рілля, площею, 0,02 - багаторічні насадження (а.с.35).

При цьому, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягу з Реєстру платників єдиного податку, позивач є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку 3 групи та використовує вищевказані земельні ділянки у своїй господарській діяльності (а.с.41-42).

Відповідно до положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України передбачає, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку 1-3 груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку 4 групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, наявність двох умов надання пільги, а саме: використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку 3 групи, обумовлює звільнення його від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності   на майно (в частині земельного податку), що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення.

Наведені висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.2018 у справі №826/14081/16.

Слід зазначити, що відповідач у  письмових  поясненнях від 07.10.2019р. посилається на копії з реєстру платників єдиного податку з яких вбачається, що позивач здійснює наступні види господарської діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями.

Поряд з цим, як зазначає відповідач, позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує використання спірних земельних ділянок у власній господарській діяльності (в тому чисті земель рекреаційного призначення, для ведення індивідуального садівництва, для ведення селянського господарства, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).

Стосовно даних посилань відповідача суд зазначає, що відповідно  до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідачем мало бути  доведено та  надано докази того, що  спірні земельні ділянки не використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 11.06.2019 №52821-5113-1811, 50822-5113-1811, 50823-5113-1811, 7927903-5113-1811, 7927905-5113-1811 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам та підлягають скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частин

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

                                                       В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №50821-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 100,32 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №50822-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 34,34 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №50823-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 0,75 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №7927903-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 51031,68 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №7927905-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 73,01 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                   О.М. Кунець