УХВАЛА

18 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 203/930/18

провадження № 61-18432ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Фірсовою Світланою Василівною, на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до АТ КБ «ПриватБанк», у якому з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача компенсацію за невикористанні дні щорічної додаткової відпустки в сумі 33 236 грн та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 116 216 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходили з їх безпідставності, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження умов ненормованості робочого дня.

У жовтні 2019 представник ОСОБА_1 - адвокат Фірсова С. В. звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» є стягнення компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, тобто ціна позову в загальному розмірі становить 149 452 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн ? 100 = 192 100 грн), а тому справа № 203/930/18є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2018 року справа за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Касаційна скарга не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Вказівка у резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 рокупро можливість її оскарження відповідно до чинного законодавства, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Фірсовою С. В., на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Фірсовою Світланою Василівною, на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Суддя В. С. Жданова