Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 522/1654/18

провадження № 61-15599св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2018 року відкрито провадження у справі.

07 вересня 2018 року ОСОБА_4 , через свого адвоката Монастирського Г. М., подав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження в порядку визначеному пунктом 3 частиною першою статті 255 ЦПК України.

08 жовтня 2018 року ОСОБА_4 подав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в порядку визначеному пунктом

7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, в частині позовних вимог до ОСОБА_3

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 , поданого адвокатом Монастирським Г. М., про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Не погоджуючись з ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі ОСОБА_4 , через свого адвоката Монастирського Г. М., оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 липня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 , апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у закритті провадження у справі не відноситься до переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, тому помилково відкрите апеляційне провадження підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_4 , подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 липня

2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Приморського районного суду м. Одеси.

У вересні 2019 року справу № 522/1654/18 передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки нею порушується встановлений Європейською Конвенцією принцип правової визначеності. Вказує, що суд апеляційної інстанції закриваючи апеляційне провадження у справі порушив норми процесуального права, оскільки в нормах ЦПК України, на які посилався апеляційний суд, відсутнє обмеження щодо можливості оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у закритті провадження. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції вдався до безпідставного обмежувального тлумачення положення пункту 15 частини першої статті 354 ЦПК України та дійшов неправильного висновку стосовно того, що апеляційному оскарженню підлягають лише ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

07 вересня 2018 року ОСОБА_4 , через свого адвоката Монастирського Г. М., подав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження в порядку визначеному пунктом 3 частиною першою статті 255 ЦПК України, оскільки позивач зловживаючи своїми процесуальними правами пред`явив до суду позов знаючи про те, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішувалися під час розгляду іншої справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 , поданого адвокатом Монастирським Г. М., про закриття провадження у справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_4 , через свого адвоката Монастирського Г. М., оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року.

24 липня 2019 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження з тих підстав, що ухвала суду першої інстанції про відмову у закритті провадження не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 липня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 , апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеса від 29 січня 2019 року закрито.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про відмову у задоволені клопотання про закриття провадження у справі.

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, вона не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції (пункт 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).

Таким чином, право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України

Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).

За таких обставин, оскільки ОСОБА_4 , через свого адвоката

Монастирського Г. М., оскаржив до апеляційного суду ухвалу, яка не підлягала оскарженню окремо від рішення суду по суті спору, і суд апеляційної інстанції помилково відкрив апеляційне провадження у справі, то висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постановленої апеляційним судом ухвали, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українивиходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик