Справа № 2-5630/09р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2009 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Ковтуненка В.О.,
при секретарі Харченко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання за нею право користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою №3 будинку №64 по проспекту Будівельників в Жовтневому районі міста Маріуполі, оскільки остання не проживає у вказаній квартирі протягом тривалого часу без поважних причини. В обгрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що спірна квартира згідно ордеру №1011 від 07.02.1969 року була надана ОСОБА_5, після смерті якого у 1996 році відповідно до особистого рахунку наймачем квартири є дружина померлого - ОСОБА_1 З моменту надання житла за зазначеною адресою також проживають її донька ОСОБА_2 разом зі своїми двома доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а також онукою ОСОБА_7 29 серпня 2006 року вони дали дозвіл на реєстрацію у спірній квартирі другій донці ОСОБА_1 - ОСОБА_4, яка на тай час мала намір постійно проживати за місцем реєстрації. Однак пізніше відповідачка переїхала на постійне місце проживання до свого чоловіка та з листопада 2006 року по теперішній час у даній квартирі не проживає, квартирну плату та інші комунальні послуги протягом цього строку не оплачує, її особистих речей у квартирі не має, що підтверджується актом, складеним житловою організацією. На підставі викладеного просять виселити відповідачку зі спірної квартири та зняти її з реєстрації.
В судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Додатково пояснили, що відповідачка добровільно залишила дану квартиру та пішла проживати в інше місце, поважних причин не проживання у квартирі не має, вона не несе будь-яких витрат з утримання квартири.
Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, звернулась до суду із зустрічним позовом до відповідачів про визнання за нею права користування жилим приміщенням - квартирою №3 будинку №64 по проспекту Будівельників в місті Маріуполі. В обгрунтування своїх вимог зазначила, що спірна квартира у 1969 році була надана її батьку ОСОБА_5 відповідно ордеру №1011 на сім'ю з п'ятьох чоловік, у тому числі й її. В період часу з 1969 по 1982 роки вона була зареєстрована та постійно проживала за зазначеною адресою. З 1982 по 1987 роки вона навчалась у Політехнічному технікумі міста Ленінграда Російської Федерації, де по закінченню навчання працевлаштувалась, вийшла заміж та переїхала до Узбекистану разом з чоловіком ОСОБА_8, трагічно загиблим у 1997 році. Після смерті останнього, оскільки житла в Узбекистані вона не мала, за проханням матері ОСОБА_1 та сестри вона разом із двома дітьми у 2002 році повернулась до міста Маріуполя, де проживала у спірній квартирі. Через стислі умови проживання трьох сімей у квартирі склалися неприязні відносини і позивачі створили їй неможливі для спільного проживання умови, в зв'язку з чим у 2006 році вона пішла з квартири та проживала у знайомих. Після неї квартиру залишив її син, а потім дочка, а їх речі залишилися у квартирі. Вона намагалася приватизувати квартиру, але позивачі відмовляються. Тривалий час відповідачі створюють неможливі умови для спільного проживання, що зумовлено недостатком жилої площі, тіснотою, обмежують її у можливості користуватися квартирою та меблями, налагодити побутові умови. Оскільки іншого житла не має, просить визнати за нею право користування спірною квартирою.
Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 та додатково пояснила, що у зв'язку з неможливістю спільного проживання вона вимушена більше часу проводити зі своїми дітьми та знайомими поза межами квартири, проте інтересу до спірної квартири вона ніколи не втрачала, натомість власними коштами приймала участь в її облаштуванні. В її особистому користування знаходиться частка спальної кімнати у спірній квартирі, де знаходяться її особисті речі. Вона не має можливості налагодити спальне місце через відсутність вільного місця в квартирі та небажання позивачів допомогти їй в цьому, їх пропозиції поставити ліжко в середині кімнати вона вважає знущанням з неї.
Позивачі заперечували проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та зазначили, що перешкод у користуванні житлом вони не чинять. Неприязні відносини між ними існують, але доказів створення перешкод та протиправних дій і поведінки не існує.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 суду пояснили, що підтримують дружні стосунки з родиною ОСОБА_1 та підтвердили факт тривалого не проживання в квартирі відповідачки та її дітей.
Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду пояснили, що причиною залишення відповідачкою спірної квартири є неприязні стосунки між членами родини, які вважають, що ОСОБА_4 не має права приймати участь у її приватизації. В квартирі знаходяться меблі та особисті речі відповідачки.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм відносини.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у державному житловому фонді, на балансі ЖКП „Житло „Центр" Згідно особистого рахунку №1661 наймачем квартири є позивачка ОСОБА_1, в квартирі також зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_13 та ОСОБА_4, яка зареєстрована з 29.08.2006 р.
Згідно ордеру №1011, виданого на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради народних депутатів 05.11.1969 року за №5, ОСОБА_5 та членам його сім'ї: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_14 (дочка), ОСОБА_15 (син), надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до ОСОБА_7 від 21.04.2008р., затвердженого начальником ЖКП „Житло „Центр" ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, з листопада 2006 року, що підтверджується поясненнями сусідів ОСОБА_16 та ОСОБА_10 так у квартирі не проживає ОСОБА_17 з липня 2005 року.
Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_14 народилась 20 січня 1965 року у місті Маріуполі Донецької області (Свідоцтво серії VI-УР №1293052, актовий запис №210 від 06.02.1965 року, зареєстроване Жовтневим відділом РАЦС міста Маріуполя (Жданова) Донецької області. Батьками вказані ОСОБА_5, ОСОБА_18.
28 лютого 1987 року ОСОБА_19 та ОСОБА_14 уклали шлюб, який зареєстровано відділом РАЦС Виборзького району міста Ленінград, актовий запис №519 від 28.02.1987р., прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_19.
Згідно з свідоцтвами про народження ОСОБА_12 народилася 01 вересня 1987 року у місті Ангрен Ташкентської області Узбекистану, ОСОБА_20 народився 23 березня 1990 року у місті Ангрен Ташкентської області Узбекистану їх батьками є ОСОБА_19 та ОСОБА_4
Згідно з Свідоцтвом про смерть ОСОБА_19 помер 25.02.1997р. в республіці Узбекистан.
Згідно посвідки на постійне проживання Серії ДН №4214, виданої 21.06.2006 року ВГІРФО Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є громадянкою республіки Узбекистан.
Згідно квитанції від 03 грудня 2007 року, ОСОБА_4 сплачено квартплату у розмірі 200 гривень на користь ЖКП „Житло „Центр" згідно особистого рахунку №1661 квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 9, ст. 71, ст. 72 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначеним законом. Наймач або члени його сім'ї можуть бути визнанні судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Вирішуючи справу, суд враховує, що у 2003 році ОСОБА_4 разом з двома неповнолітніми дітьми, будучи громадянином держави Узбекистан, вселилася у спірну квартиру за згодою всіх членів сім'ї ОСОБА_6, які проживали у квартирі на той час. Вселення в квартиру сталося через тяжкі життєві обставини ОСОБА_4, пов'язані з необхідністю зміни місця проживання в іншій державі - в Україні, та у зв'язку з відсутністю будь-якого іншого житла. З 29.08.2006 р. ОСОБА_4 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, як член сім'ї наймача, а саме, як дочка. З листопада 2006 року позивачка вимушено не проживає в спірній квартирі, а у 2007 році члени її сім'ї - діти також залишили квартиру. В квартирі знаходяться її речі, але позивачами створені такі умови, що ОСОБА_4 позбавлена можливості користуватися житловою площею, а саме, через відсутність погодження позивачів на звільнення частки жилої площі, достатньої для обладнання ліжка та побутових умов.
Суд також враховує позицію відповідачів, які наполягаючи на відсутності протиправної поведінки з їх боку, не згодні з тим щоб відповідачка оселилася та проживала у спірній квартирі, оскільки у них склався певний порядок користування житлом, який не може бути порушений, а будь-які поступки в бік ОСОБА_4 для усунення перешкод у користуванні нею житлом неможливі через об'єктивну відсутність вільної жилої площі.
Таким чином, суд вважає, що позивачами штучно створені умови за яких відповідачка незаконно позбавлена права користування жилим приміщенням та вимушено його залишила, оскільки вона не має можливості повернутися та продовжити проживання, тому відсутність ОСОБА_4 у спірній квартирі понад строки, встановлені ст. 71 Житлового кодексу України не може бути підставою задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Аналізуючи наведене суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набула право користування житловою площею спірної квартири, вселилася туди та була зареєстрована як член сім'ї наймача, не втратила право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, в зв'язку з чим її вимоги про визнання за нею право користування жилим приміщенням є зайвими і задоволенню не підлягають.
На підставі ст. ст. 9,64,65,71,72 Житлового кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року (з наступними мінами та доповненнями). „Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України", керуючись ст. ст. 10,60,213,215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання за нею право користування жилим приміщенням, - відмовити.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя.