Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 642/5541/16-ц

провадження № 61-37043св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Сердюка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Харківська міська рада Харківської області,

особа, яка не брала участь у справі, зверталась з апеляційною скаргою - Харківська місцева прокуратура № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради Харківської області на постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради Харківської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що протягом 2015-2016 років ОСОБА_1 без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування та відповідного проекту збудував нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. «А-1» загальною площею 151,7 кв. м; літ. «Б-1» - 34,9 кв. м; літ. «В-1» - 78,5 кв. м; літ. «Г-1» -78,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При виготовленні технічних паспортів наведені будівлі визначені як самочинні. Рішенням сесії Харківської міської ради Харківської області від 06 липня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на збереження самочинно збудованого нерухомого майна.

Посилаючись на те, що на даний час позивач не може оформити в адміністративному порядку право власності на вищевказане нерухоме майно, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані будівлі - нежитлові будівлі: літ. «А-1» загальною площею 151,7 кв. м; літ. «Б-1» - 34,9 кв. м; літ. «В-1» - 78,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У вересні 2016 року Харківська міська рада Харківської області звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинення певних дій.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що рішення суду, у разі визнання за позивачем права власності на вищезазначені самочинно збудовані будівлі, не буде безумовною підставою для державної реєстрації права власності на це майно, у тому числі, у випадку, якщо відсутній документ, що підтверджує введення будівлі в експлуатацію.

На підставі вищевказаного, Харківська міська рада Харківської області просила суд зобов`язати ОСОБА_1 здійснити заходи, направленні на прийняття в експлуатацію нежитлових будівель літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1» (торгівельного призначення) на АДРЕСА_1; зареєструвати право власності на вказані нежитлові будівлі після реєстрації декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визначено право власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 23 вересня

2016 року (у складі судді Бондаренка В. В.) позов ОСОБА_1 задоволено.

Зустрічний позов Харківської міської ради Харківської області задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі літ «А-1» загальною площею 151,7 кв. м, літ. «Б-1» -

34,9 кв. м, літ. «В-1» - 78,5 кв. м, літ. «Г-1» - 78,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 здійснити заходи, направлені на прийняття до експлуатації нежитлових будівель літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1» на АДРЕСА_1 та зареєструвати право власності на нежитлові будівлі літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1» на АДРЕСА_1 після реєстрації декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкту, на яке визнано право власності за рішенням суду.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду міста Харкова

від 18 грудня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 331 ЦК України, право власності на новостворену річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором, або законом, а право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Разом з тим, пунктом 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок № 461), передбачено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим порядком.

Отже, визнання у судовому порядку права власності не об`єкт будівництва не позбавляє обов`язку введення його в експлуатацію.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Харківська місцева прокуратура № 1, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області

20 вересня 2017 року оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову Харківської міської ради Харківської області відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (далі - ІДАБК) для набуття права власності та введення об`єктів в експлуатацію у встановленому законом порядку, а одразу звернувся з позовом про визнання права власності.

Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єктів та вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку відсутня.

Отже, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні. Разом з тим, оскільки зустрічний позов Харківської міської ради Харківської області пов`язаний із позовом ОСОБА_1 , тому підстави для його задоволення також відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Харківська міська рада Харківської області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

З урахуванням зазначених вимог закону, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги прокурора, суд повинен перевірити наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради Харківської області в суді, з урахуванням наведених прокурором обставин, зокрема, неналежного здійснення Харківською міською радою Харківської області захисту інтересів територіальної громади (якщо таке мало місце), з`ясувати, чи повідомляв попередньо прокурор суб`єкта владних повноважень, в інтересах якого він звернувся до суду, про таке звернення, та чи не заперечує суб`єкт владних повноважень проти цього.

Проте, у апеляційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано, в чому полягає нездійснення або неналежним чином здійснення представництва в суді законних інтересів держави Харківською міською радою Харківської області, від імені і в інтересах якої подано апеляційну скаргу.

Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги, що Харківська місцева прокуратура № 1 звернулася до суду з апеляційною скаргою з порушенням строку, передбаченого статтями 294, 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою).

Доводи інших учасників справи

У серпні 2018 року Харківська місцева прокуратура № 1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що апеляційну скаргу подано з дотриманням статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 46 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою).

Разом з тим, апеляційна скарга подана Харківською місцевою прокуратурою № 1 відповідно до реєстраційного номеру 20 вересня 2017 року, тобто в межах річного строку, встановленого пунктом 3 частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою).

Крім того, інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єктів та вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку відсутня, тому постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

30 липня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2019 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що протягом 2015-2016 років ОСОБА_1 самочинно збудовано нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 151,7 кв. м, нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 34,9 кв. м, нежитлову будівлю літ. «В-1» загальною площею 78,5 кв. м, нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 78,3 кв. м, які знаходяться на АДРЕСА_1 .

З технічного висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-ХХІ» від 27 квітня 2016 року щодо результатів огляду технічного стану нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 151,7 кв. м, нежитлової будівлі літ. «Б-1» загальною площею 34,9 кв. м, нежитлової будівлі літ. «В-1» загальною площею 78,5 кв. м, нежитлової будівлі літ. «Г-1» загальною площею 78,3 кв. м, вбачається, що конструкції знаходяться у нормальному технічному стані, виконані відповідно до діючих будівельних норм та придатні для подальшої експлуатації.

Листом Головного управління Держпродспоживслужби України у Харківській області від 19 травня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про відсутність порушень санітарних норм при збереженні самочинно побудованих нежитлових будівель.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області листом від 30 червня 2016 року повідомило ОСОБА_1 , що не заперечує проти збереження самовільно побудованих нежитлових будівель на АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанов Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 02 липня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво.

Рішенням сесії Харківської міської ради від 06 липня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на збереження самочинно побудованого нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1» (торгівельного призначення) на просп. Машинобудівників, 1а у м. Харкові.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Водночас, відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції у справі ухвалене 23 вересня 2016 року, а до суду з апеляційною скаргою Харківська місцева прокуратура № 1 звернулася 20 вересня 2017 року, тобто поза межами строку, встановленого частиною першою статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою).

Відповідно до статті 72 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

Разом з тим, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Харківська місцева прокуратура № 1 не просила поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, відповідно, не вказувала поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Проте, відкриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд залишив поза увагою факт пропуску строку на оскарження рішення місцевого суду, не вирішив, зокрема в ухвалі від 26 січня 2018 року, питання щодо поновлення пропущеного строку, оскільки рішення суду першої інстанції у справі ухвалене 23 вересня 2016 року, а до суду з апеляційною скаргою Харківська місцева прокуратура № 1 звернулася 20 вересня 2017 року.

За змістом пункту 2 частини третьої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) якщо вказані особою, яка подала апеляційну скаргу, підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині четвертій статті 357 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження).

Отже, як на час звернення із апеляційною скаргою, так і на час відкриття апеляційного провадження процесуальний закон передбачав вимогу подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження особою, яка пропустила цей процесуальний строк.

При цьому, безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може вважатись порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності») (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04).

Отже, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Крім того, доводи касаційної скарги щодо відсутності у апеляційній скарзі прокурора підстав необхідності представництва останнім інтересів Харківської міської ради Харківської області заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27 лютого 2019 року у справі

№ 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії»).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Разом з тим, Харківська місцева прокуратура № 1 не надала доказів повідомлення Харківської міської ради Харківської області про те, що в її інтересах подано апеляційну скаргу, а вказаний орган місцевого самоврядування заперечує як таке повідомлення, так і згоду на представництво його інтересів прокурором в суді.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою).

Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою)

й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою в інтересах Харківської міської ради Харківської області, прокурор послався на норму статті 23 Закону України «Про прокуратуру», проте не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів цього органу місцевого самоврядування.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Відхиляючи клопотання Харківської міської ради Харківської області про закриття апеляційного провадження, апеляційний суд не мотивував, чому прийняв апеляційну скаргу Харківської місцевої прокуратури № 1, не навів підстав, які слугували необхідністю для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради Харківської області у суді, зокрема у зв`язку з неналежним здійсненням останньою захисту інтересів територіальної громади тощо.

За викладених обставин ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно положень частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За викладених обставин ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради Харківської області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська