Справа № 752/13469/18

Провадження №: 1-кп/752/664/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2019 рокум. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бондаренко Г. В.

при секретарі Дем`янюк-Коваленко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві об`єднане кримінальне провадження № 12018100010005685, №12018100010008655 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської обл. Христинського району, село В.Севастянівка, громадянина України, освіта середня, не одружений, який працював неофіційно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, ідентифікаційний код відсутній,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Бердянськ Запорізької обл., громадянина України, освіта середня, не одружений, який працював неофіційно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, ідентифікаційний код відсутній,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Алексіївка Республіки Казахстан, громадянина України, освіта середня, одружений неофіційно, працював неофіційно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживав за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимий:

20.01.1994 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ст. 17, ч. 2 ст. 141 КК України, засуджено на 3 роки позбавлення волі. Із застосуванням ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 2 роки;

06.06.1996 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 206, ст. 44 КК України, засуджено на 2 роки позбавлення волі. Із застосуванням ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 2 роки;

14.06.2001 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 144 КК України, засуджено на 2 роки 3 місяці позбавлення волі.

02.07.2004 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186 КК України, засуджено на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробуванням на строк 2 роки;

04.12.2006 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186, 71 КК України, засуджено на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України остаточно визначено 4 роки 2 місяці позбавлення волі,

13.11.2008 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч.1 ст. 187 КК України засуджений на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

12.10.2012 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186 КК України, засуджений на 4 роки позбавлення волі;

22.02.2013 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ч. 4 ст. 70 КК України засуджений на 4 роки 2 місяці позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження

прокурорів Коломієць О.В., Галицької Ю.Г.,

захисників Шипоши В.М., Юрченка А.Ф.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

встановив:

ОСОБА_1 12.06.2018 року приблизно о 13:00, перебуваючи в торгівельному залі магазину «Ашан», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Антоновича 176, умисно, таємно, шляхом вільного доступу взяв з прилавку буженину домашню «УКРпром Переяслав» вагою 1,386 кг, вартістю 259,81 грн. та сховав вказаний товар собі у сумку. Після чого ОСОБА_1 направився у сторону касових зон, яку пройшов, не сплативши за вказаний товар, але на виході з магазину був затриманий працівниками охорони, у зв`язку з чим не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, вчинивши при цьому всі дії, які вважав за необхідне. Своїми діями ОСОБА_1 намагався завдати матеріальної шкоди TOB «Ашан Україна Гіпермаркет» на загальну суму 259 грн. 18 коп.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Крім того, ОСОБА_2 12.09.2018 року близько 18 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись спільно зі своїми знайомими ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , у маршрутному таксі № 20, що рухалось в напрямку пр. Науки м. Києва, побачили раніше невідомого їм громадянина ОСОБА_4 , майном якого вирішили заволодіти. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно з метою особистого збагачення злочинним шляхом, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підійшов до ОСОБА_5 та з метою заволодіння майном останнього почав розмову, яка переросла в конфлікт. У подальшому даний конфлікт переріс у бійку, в результаті якої ОСОБА_1 наніс ОСОБА_5 один удар кулаком в обличчя. Після чого шляхом прикладання зусиль ОСОБА_6 разом із ОСОБА_3 , переслідуючи єдиний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, схопили ОСОБА_5 під руки та силою, проти волі останнього, при цьому скориставшись зупинкою маршрутного таксі № 20, витягли його на вулицю за адресою: АДРЕСА_6 . Після цього діючи за попередньою змовою між собою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою подолання спротиву потерпілого, продовжили спільно наносити удари ногами та руками в область голови та тулуба ОСОБА_5 , тим самим застосувавши насильство, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого. Подолавши опір останнього, ОСОБА_2 , за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які, в свою чергу, діяли повторно, відкрито викрали майно потерпілого, а саме гаманець, який для потерпілого матеріальної цінності не становить, в якому знаходилися грошові кошти у сумі 700 грн., мобільний телефон марки «Nomi 2», вартістю 1 500 грн. 00 коп., «Power Bank» 280 000 ампер, вартістю 400 грн. 00 коп. В подальшому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ігноруючи вимоги ОСОБА_5 зупинитися та повернути майно, з місця вчинення злочину зникли та розпорядились викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому, матеріальної шкоди на загальну суму 2 600 грн. 00 коп. Крім того, ОСОБА_4 були спричинені ряд тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження, ознак небезпеки для життя не мають. Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень свідчать про те, що вони утворились внаслідок травматичний дій тупими предметами, характерні властивості яких в ушкодженнях не відобразились, за давністю можуть відповідати терміну травми, могли утворитись при умовах та у спосіб, на які вказує потерпілий ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнав повністю та пояснив, що 12.06.2018 року приблизно о 13:00 год., перебуваючи в торгівельному залі магазину «Ашан», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Антоновича 176, взяв з полиці магазину буженину, її різновид, вагу та вартість він не оспорює, поклав її у сумку та пройшов касу, не сплативши за товар, але був зупинений охороною. Таке вчиняє вперше, кається.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що прокурор і захисник також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в частині вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, в частині вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 по фактичним обставинам вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 в цій частині обвинувачення, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав частково, вказавши, що не погоджується з кваліфікацією його дій та показав, що він разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ще одним хлопцем, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, їхали в тролейбусі № 20 12.09.2018 року приблизно о 18 год. Він стояв, а ОСОБА_9 і ОСОБА_10 сиділи позаду, біля них сидів потерпілий попереду. Між ними і потерпілим зав`язався словесний конфлікт. Під час конфлікту після того як потерпілий смикнув його за одяг, він вдарив його кулаком у ніс, у потерпілого пішла кров. Пасажири почали сваритися з ними, наполягати, щоб вони вийшли на зупинці. Вони з ОСОБА_8 взяли потерпілого і витягли на зупинці на вулицю, щоб розібратися з ним, але не грабувати. Він вдарив потерпілого ще декілька раз по обличчю рукою, потім вони всі втрьох пішли вниз по алеї. Більше він потерпілого не бив. Він не бачив, щоб на вулиці ОСОБА_10 чи ОСОБА_9 били потерпілого, вони в нього нічого не брали, умислу чи змови грабувати у них не було. Пройшовши приблизно 300 м, всіх вчотирьох, їх зупинив патруль, обшукав. У ОСОБА_11 виявили гроші, але, що це за гроші, він не знав. Але в них були гроші, бо того дня отримали заробітну плату. Разом з поліцейськими підійшов і потерпілий, в нього при собі був телефон. Він визнає, щоб бив потерпілого, але не грабував. У потерпілого були вудки дорогі, але їх вони теж не брали, бо не хотіли грабувати.

Крім того, ОСОБА_1 вказав, що має на утриманні мати пенсіонерку, разом з ОСОБА_7 відшкодували потерпілому моральну шкоду, за те, що був конфлікт, просить суворого його не карати.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та показав, що в повному обсязі підтримує показання ОСОБА_12 Вони дійсно їхали вчотирьох в тролейбусі, були в стані алкогольного сп`яніння, бо того дня отримали заробітну плату. Між ними і потерпілим виник конфлікт, у зв`язку з чим йому невідомо. ОСОБА_13 вдарив потерпілого, за що, йому невідомо. Навіщо ОСОБА_9 і ОСОБА_13 вивели потерпілого з автобуса, він теж не пам`ятає. На вулиці, коли потерпілий лежав, а ОСОБА_13 і ОСОБА_9 вже пішли вниз по дорозі, він побачив у потерпілого гаманець та вирвав його з рук і пішов за іншими обвинуваченим, інших речей у потерпілого він не брав. ОСОБА_9 потерпілого не бив, інші обвинувачені не бачили як він забирав гаманець. Потім внизу їх зупинив патруль, потерпілий прийшов пізніше, на перехресті вони його не били, бо вже була поліція. Він потерпілого не бив, кров на його одязі напевно опинилась тоді, коли він виривав гаманець.

Обвинувачений ОСОБА_3 також визнав свою вину частково, вказавши, що не погоджується з кваліфікацією його дій. Моральну шкоду потерпілому відшкодував, оскільки конфлікт був і в цьому його вина. По суті подій розповів, що дійсно їхав у тролейбусі разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_8 і ще одним хлопцем. Конфлікт виник з потерпілим, оскільки його речі заважали вільному проходу, про гроші вони з ним не говорили. Він з ОСОБА_14 витяг потерпілого з автобуса, оскільки після того як ОСОБА_13 вдарив потерпілого інші пасажири почали сваритися з ними. Він також один раз вдарив потерпілого в лоб, коли витягали з автобуса. Коли вони його витягли на вулицю, ОСОБА_13 вдарив потерпілого ще декілька разів, він впав на землю і вони пішли вниз по дорозі, ОСОБА_10 виходив останнім і йшов позаду них. Коли вони дійшли до перехрестя до них підійшов поліцейський з потерпілим, останній кричав, щоб ми повернули йому речі, потім під`їхала патрульна машина, в ній було ще два поліцейських. Біля перехрестя потерпілого ніхто не бив. Він не бачив, щоб ОСОБА_10 бив потерпілого, і не бачив, щоб у останнього хтось забирав речі. Пояснити, чому потерпілий їх оговорює, не може.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини обвинуваченими у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, їх вина у вчиненні даного злочину за викладених у вироку обставин в повній мірі підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, допитаний в суді потерпілий ОСОБА_4 показав, що 12.09.2018 року приблизно о 18 год. їхав з рибалки, сів в автобус № 20. В автобусі були троє обвинувачених та ще один хлопець з ними. Двоє обвинувачених сиділи, ОСОБА_15 стояв. ОСОБА_9 попросив у нього 10 грн., він відмовив. В цей момент він розраховувався за проїзд і обвинувачені бачили гроші у його гаманці. ОСОБА_16 сказав, що тепер він вже приїхав. Він хотів вийти з автобуса, але в цей момент ОСОБА_13 його вдарив в ніс і вони з ОСОБА_7 витягли його з автобуса під руки, і кинули на землю обличчям до низу. Він відчув, що хтось поліз до нього в барсетку, він зловив його руку і в цей момент отримав удар по голові рукою. Рука з барсетки витягла «Power Bank» та телефон. Хто саме це зробив, він не пам`ятає. Потім він перевірив у кишені гаманець і в цей момент ОСОБА_10 вирвав у нього гаманець з руки, потім у нього знайшли його гроші. Він просив хлопців не бити його. Після всього хлопці пішли вниз. Коли він трохи прийшов до тями через декілька хвилин, то вмився, взяв свою сумку і пішов за обвинуваченими, наздогнав їх на перехресті, йшов за ними приблизно 15-20 хв., іноді вони пропадали з поля його зору. Коли підійшов до них, то попросив повернути його речі, на що знову отримав удар від ОСОБА_12 по голові, інші проігнорували його прохання, хоча чули його вимогу. В цей момент проїжджала поліція і їх затримали. В нього вкрали 700 грн., телефон, вартістю приблизно 1500 грн. та «Power Bank», вартістю 400 грн. Гроші йому повернули, також ОСОБА_13 і ОСОБА_9 заплатили йому 4000 грн. на відшкодування моральних збитків. Поліція на місці і у обвинувачених так і не знайшли телефон та «Power Bank», але якби вони просто випали, він би відчув, гроші вилучили у ОСОБА_11 , вони були в крові, гаманець знайшли також. Обвинувачені були в стані алкогольного сп`яніння, він теж того дня вживав алкоголь, але був тверезим. Крім трьох обвинувачених з ними був ще один хлопець, його також затримувала поліція. Обвинувачених він вибачив, вважає, що вони вже достатньо відбули покарання, вважає, що сплачені йому кошти достатні для відшкодування моральних збитків, проте матеріальні збитки в повній мірі йому не відшкодовані.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_17 показав, що 12.09.2018 року у складі поліцейського патруля ніс службу по охороні громадського порядку. Отримали виклик від чергового, що по пр-т Науки невідомі чоловіки побили потерпілого і викинули його з автобуса. Під час патрулювання вони помітили чотирьох осіб, які йшли по дорозі, за ними йшов ще один чоловік і щось кричав. Наблизившись до пішохідного переходу ці четверо осіб зупинились, їх наздогнав потерпілий, звертався до цих осіб, і в цей момент ОСОБА_13 вдарив його декілька разів. Вони зупинились, потерпілий повідомив, що ці особи, а саме, всі троє обвинувачених, під час руху в тролейбусі побили його, забрали гроші з гаманцем і намагались забрати рюкзак та вудки, також казав, що пропав телефон і зарядний пристрій. Вони провели їх поверхневий огляд, під час якого ОСОБА_10 дістав гроші, на яких були сліди бурого кольору, схожі на кров, він стверджував, що гроші належать йому. Інші обвинувачені також заперечували факт пограбування. Після цього було викликано СОГ. Телефон та зарядний пристрій вони не виявили. Всі четверо затриманих мали ознаки алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_18 в суді показав, що разом із ОСОБА_17 в складі патруля охороняв громадський порядок. Їм надійшов виклик про те, що побили чоловіка, забрала гроші, телефон. Прибули за адресою. Підійшли до заявника, який повідомив, що конфлікт виник в тролейбусі, його побили, забрали гаманець та телефон. Потерпілий вказав, що ці люди пішли вниз по дорозі. Він поїхав на автомобілі по дорозі, а два інших його напарника пішли з потерпілим. Пройшли приблизно 50-70 м і затримали обвинувачених. Всі вони були в стані алкогольного сп`яніння. Потерпілий був тверезим. Чи били вони потерпілого, він не бачив. Коли вони до них підійшли, заявник вказав на обвинувачених. У ОСОБА_11 виявили гроші, купюри, номінал співпали з тим, що казав потерпілий. У ОСОБА_11 була кров на одязі, у ОСОБА_12 на руках. Викликали СОГ.

Під час одночасного допиту свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , останній показав, що можливо сплутав події, зокрема те, що він їхав в автомобілі, а його напарники йшли з потерпілим, оскільки пройшов час. Свідок ОСОБА_17 , в свою чергу, вказав, що в повній мірі підтримує свої покази і все добре пам`ятає, на зупинці із заявником він не говорив, вони знаходились в авто і побачили чотирьох чоловіків, які йшли, а за ними йшов потерпілий. На своїх показах наполягає.

Показання свідка ОСОБА_17 щодо обставин виявлення обвинувачених та потерпілого в повній мірі узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_4 , тому суд бере їх до уваги та покладає в основу вироку, а показання свідка ОСОБА_19 в цій частині суд до уваги не бере, оскільки останній сам вказав на те, що пройшов час і всіх обставин їх приїзду на місце даної пригоди він чітко не пам`ятає.

Крім показів потерпілого та свідків вина обвинувачених у вчинені інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за викладених у вироку обставин підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, даними протоколу прийняття заяви про злочин від 12.09.2018 року (т. 2 а.с. 1), згідно яких потерпілий пояснив, як невідомі побили його в тролейбусі, витягли на вулицю та забрали гаманець, телефон і ОСОБА_20 банк, що в повній мірі узгоджується з його показами в суді,

даними протоколу огляду місця події від 12.09.2018 року з фототаблицею та схемою до нього (т. 2 а.с. 2-4), згідно яких на місці, де потерпілий вказав його витягли з тролейбуса, побили і пограбували, виявили дві плями бурого кольору,

даними протоколу огляду місця події від 12.09.2018 року (т. 2 а.с. 5), згідно яких потерпілий вказав на місце, де він наздогнав осіб, які його побили і пограбували, попросив їх повернути речі, але вони знову його били, доки не під`їхав патруль поліції, де було виявлено і чотирьох осіб, на яких вказав потерпілий, які представились як ОСОБА_1 , у якого на джинсах та футболці виявлені плями бурого кольору, ОСОБА_3 , у якого на джинсах виявлена пляма бурого кольору, ОСОБА_2 , у якого на штанах виявлені плями бурого кольору, ОСОБА_21 , у якого на кофті виявлена прямого бурого кольору;

даними протоколів затримання обвинувачених від 13.09.2018 року (т. 2 а.с. 170-178), згідно яких останні претензій чи скарг не мали, і у ОСОБА_2 були виявлені грошові кошти, які мали плями бурого кольору, та гаманець, які зі слів останнього належали потерпілому;

даними тесту приладу Драгер (т. 2 а.с. 6-7), згідно яких затримані особи перебували в стані алкогольного сп`яніння;

даними медичної документації (т. 2 а.с. 8-11), згідно яких у потерпілого бригадою швидкої медичної допомоги виявлено ряд ушкоджень, поставлено попередній діагноз, ЗЧМТ. Струс головного мозку? Забійна рана м/т лобної ділянки голови, забій тіла носа. Зі слів пацієнта побили невідомі, забрали гроші, від першого удару втратив свідомість на декілька хвилин, минулі події пам`ятає;

даними висновку експертного дослідження № 1443 (т. 2 а.с. 12-13), згідно якими у ОСОБА_4 виявлено садно в лобній ділянці, на кінчику носа, вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитися 12.09.2018 року, внаслідок не менше 2-х травматичних дій та відносяться до легких тілесних ушкоджень;

даними висновку експерта № 1675/Е (т. 2 а.с. 40-44), згідно яких підтверджено виявлені у потерпілого ОСОБА_4 тілесні ушкодження та ступінь їх тяжкості згідно експертного дослідження № 1443, крім того зазначено, що виявлені ушкодження не мають ознак небезпеки для життя, їх характер та морфологія свідчать про те, що вони утворились внаслідок дії тупими предметами, характерні властивості яких в ушкодженнях не відобразились, за давність можуть відповідати терміну травми, могли утворитися при умовах та спосіб, на які вказує потерпілий ОСОБА_4 при проведенні слідчого експерименту за його участі;

даними протоколів впізнання від 13.09.2018 року з фототаблицями до них (т. 2 а.с. 18-29), відповідно до даних яких потерпілий ОСОБА_4 за участі понятих серед пред`явлених фотознімків вказав на ОСОБА_22 як особу, яка витягала у нього кошти та била, на ОСОБА_11 як особу, яка виривала гаманець та рилась в його сумці, та ОСОБА_12 як особу, яка його била;

даними протоколу пред`явлення речей для впізнання від 19.09.2018 року (т. 2 а.с. 30-32), згідно даних якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав викрадений у нього гаманець, який було вилучено в порядку ст. 208 КПК України у ОСОБА_2 ;

даними протоколу слідчого експерименту від 19.09.2018 року за участі потерпілого ОСОБА_4 та понятих з фото таблицею до нього (т. 2 а.с. 34-39), згідно даних якого потерпілий показав, що підтримує надані ним раніше покази і після впізнання осіб за фотокартками бажає уточнити, що боковий удар в обличчя в транспорті йому наніс ОСОБА_1 , який потім разом з ОСОБА_7 витягли силоміць його на вулицю, де ОСОБА_13 знову наніс йому боковий удар в обличчя, знову в область носа, від чого він впав. Потім він вказав, що коли він лежав боком, на животі ОСОБА_1 знову наніс йому удар кулаком в лоб, в цей час ОСОБА_10 намагався вирвати у нього рюкзак, і у зв`язку з тим, що він його не віддавав ОСОБА_13 та ОСОБА_9 почали бити його руками по тулубу, після чого ОСОБА_10 вирвав у нього гаманець та телефон і Павербанк з барсетки.

Вказані покази потерпілого узгоджуються в цілому з показами, наданими ним в суді, та з іншими доказами у справі.

Потерпілий в суді в повному обсязі підтвердив зазначені вище показання, надані ним в ході слідчого експерименту, вказавши, що надавав їх добровільно, і підтверджує в повному обсязі, оскільки на той момент все пам`ятав краще.

В суду відсутні підстави недовіряти показанням потерпілого, не наведено такі підстави і стороною захисту, тому суд вважає їх достовірними, належними та допустимими.

Крім того, вина обвинувачених підтверджується і даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.09.2018 року за участі ОСОБА_1 при понятих (т. 2 а.с. 15-16), під час якого ОСОБА_1 розповів як він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 їхали по пр-ту Науки у транспорті, вказав на зупинки, де він і ОСОБА_9 витягли потерпілого на вулицю, потім показав як двічі вдарив потерпілого в обличчя та в лоб кулаком. Далі ОСОБА_1 показав, що ОСОБА_10 намагався вирвати у потерпілого речі, коли у ОСОБА_11 та ОСОБА_23 не виходило це зробити, він ще декілька разів вдарив потерпілого по тулубу, після чого ОСОБА_10 вирвав речі потерпілого і вони втекли. Крім того, ОСОБА_13 вказав, що разом з ними був ОСОБА_21 , який також вийшов з ним з тролейбуса, але він не бачив, щоб він разом з ними брав участь у грабунку. Крім того, ОСОБА_1 просив занести до протоколу, що план пограбування до них прийшов під час конфлікту.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час судового розгляду справи неодноразово змінював свої показання, в тому числі щодо факту застосування до нього недозволених методів слідства, в тому числі під час проведення досудового розслідування, зокрема і слідчого експерименту. Спершу обвинувачений ОСОБА_1 повідомив суд про відсутність такого насильства, і надання ним показів, зокрема, в частині непричетності до даного злочину четвертої особи, добровільно, а в подальшому вказав, що такі незаконні методи до нього застосовувались, а покази суду щодо четвертої особи він взагалі не надавав.

Разом з тим, під час з`ясування розбіжностей, обвинувачений ОСОБА_1 не зміг пояснити суду, чому в рамках одного розгляду він змінює покази в цій частині. Так само останній не зміг пояснити, чому він, маючи захисника з моменту його затримання під час досудового розслідування, не звертався зі скаргами чи заявами на дії працівників поліції. Крім того, з відповідними скаргами чи заявами ОСОБА_1 не звертався і до суду. Сторона захисту не ініціювала проведення будь-якої перевірки показів обвинуваченого ОСОБА_1 в цій частині, тому вказані покази ОСОБА_1 суд сприймає як його позицію захисту та не покладає їх в основу вироку. Законних підстав для проведення судом перевірки таких заяв з власної ініціативи немає.

Враховуючи наведене, суд бере до уваги дані протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_1 , оскільки вони узгоджуються з іншими зібраними у справі та наведеними вище у вироку доказами.

Слід вказати, що версія сторони захисту про відсутність в діях обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 186 КК України, і відповідно відсутність у них та у обвинуваченого ОСОБА_2 попередньої змови на вчинення даного злочину в повній мірі спростовані наданими стороною обвинувачення доказами, наведеними вище.

Зокрема, про наявність у обвинувачених попередньої змови свідчать покази потерпілого, який неодноразово, як в суді, так і під час проведення за його участі слідчого експерименту, вказував на те, що обвинувачені діяли спільно та узгоджено, як під час його побиття та викрадення майна, так і після того як він намагався їх зупинити та повернути своє майно. Вказане узгоджується і з письмовими доказами, вказаними вище щодо вилученого у обвинувачених майна потерпілого та наявності на всіх трьох обвинувачених слідів крові, а також і з показаннями ОСОБА_1 під час слідчого експерименту, які з описаних вище підстав покладені судом в основу вироку. Крім того, узгоджені дії обвинувачених підтвердив в суді і свідок ОСОБА_17 .

Враховуючи викладене вище, суд вважаю, що всі досліджені безпосередньо судом докази є достовірними, належними та допустимими, а у своїй сукупності достатніми для висновків суду про доведеність вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за викладених у вироку обставин.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує тяжкість вчиненого ним злочин, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів проти власності, що свідчить про стійку злочинну направленість обвинуваченого, має постійне місце реєстрації, проте не має постійного місця проживання, зі слів, одружений неофіційно, до затримання, зі слів, працював неофіційно, згідно з даними облікової документації на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання - добровільне відшкодування збитків потерпілому, та обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, які відносяться відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, зокрема, вчинення двох злочинів проти власності у короткий проміжок часу, що свідчить про стійку злочинну направленість обвинуваченого, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації, за яким характеризується позитивно, проте не має постійного місця проживання, не одружений, до затримання працював, зі слів, неофіційно, має матір похилого віку, яка потребує стороннього догляду, згідно з даними облікової документації на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання - визнання вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, добровільне відшкодування збитків потерпілому за епізодом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити реальне покарання відповідно до санкції ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України із врахуванням вимог ст. 70 КК України.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який раніше згідно вимог ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце реєстрації, проте не має постійного місця проживання, не має міцних соціальних зв`язків, до затримання, зі слів, працював неофіційно, згідно з даними облікової документації на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, його стан здоров`я, а також часткове визнання своєї вини, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обставину, що обтяжує його покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Суд, не дивлячись на позицію потерпілого ОСОБА_4 , беручи до уваги дані про особи обвинувачених, зокрема, відсутність у них постійного місця проживання та офіційних джерел доходів, дані, що містяться в довідках МВС України про їх судимості та притягнення до кримінальної відповідальності, дані про обставини вчинення інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вважає, що застосування до обвинувачених вимог ст. 75 КК України є недоцільним та неможливим.

На думку суду, призначене обвинуваченим покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для їх виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності з вимогами ст.ст. 100, 124 КПК України.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченим реального покарання раніше обраний обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити до вступу вироку в законну силу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України у виді арешту строком на 1 (один) місяць,

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (роки).

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк покарання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обчислювати з 17.10.2019 року.

Речові докази у справі: буженину домашню «УКРпром Переяслав», які знаходяться на зберіганні у магазину «Ашан Україна Гіпермаркет», залишити останньому за належністю.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 543 гривні з кожного в дохід держави.

Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у виді тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в строк призначеного покарання строк досудового тримання під вартою з 13.09.2018 року по 16.10.2019 року включно.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Г. В. Бондаренко