Справа №2-113/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2009 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі: головуючого судді Ковтуненка В.О., при секретарі Харченко К.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка дії в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном і виселення, та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку, треті особи: орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, Відділ громадської імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2008 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження домоволодінням №90 по вулиці Казанцева в Жовтневому районі міста Маріуполя, власником якого вона є на підставі рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2007 року, та виселення відповідачів, які перешкоджають їй вселитися та проживати.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, зазначивши, що через проживання відповідачів у її будинку вона не може зробити ремонт у домоволодінні та вселитися, оскільки через загальний незадовільний стан будинку належні умови для проживання відсутні. Спільне проживання разом з відповідачами взагалі неможливо через неприязні відносини. Вважає образливою пропозицію ОСОБА_2 вселити в кімнату площею 8,7 кв.м., в зв'язку з тим, що в кімнаті площею 12,3 кв.м. проживає ОСОБА_3 разом із дитиною, оскільки інших жилих приміщень в будинку не має. Понад сім років порушуються її права, а ОСОБА_2 весь цей час на її земельній ділянці здійснює незаконну підприємницьку діяльність отримуючи орендну плату за розміщення контейнерів для зберігання товарів СПД на території Центрального ринку міста Маріуполя. Просила виселити відповідачів з домоволодіння та зобов'язати ВГІРФО Жовтневого РВ ММУ зняти їх з реєстраційного обліку

В судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, оскільки вважає, що їх неможливо розглянути окремо від її вимог за позовом, який вона подала у вересні 2008 року, до Маріупольської міської ради і ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на будівлі, які знаходяться на території домоволодіння №90 по вулиці Казанцева в місті Маріуполі, у тому числі на житлову прибудову літ. Г-1, у якій вона особисто проживає. Не заперечувала проти вселення ОСОБА_1 в будинок. Перешкоди у користуванні будинком створені через його малу житлову площу, але через відсутність житла ані вона ані її дочка з онукою не можуть залишити будинок.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що її дочці відомо про розгляд справи, але вона не з'явилася через зайнятість по роботі.

Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_5 заявила клопотання про необхідність виклику в судове засідання ОСОБА_3 для виступу в судових дебатах.

Суд вважає, що оскільки ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_2, вона була обізнана про час розгляду справи, в даний час вона не приймає участь у розгляді будь-яких інших справ, не надала заперечення проти розгляду даної справи за її відсутності, у попередніх судових засіданнях вона висловила своє ставлення до позовних вимог, а саме заперечувала проти їх задоволення, оскільки не має іншого житла, з урахуванням тривалого, майже річного, терміну розгляду даної справи, причини неявки ОСОБА_3 до суду є неповажними.

З огляду на те, що в матеріалах справи досить даних про права та відносини сторін, справа розглянута під час відсутності відповідача ОСОБА_3

Представник органу опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради вважає, що відповідачка ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 без достатніх правових підстав проживають у спірному будинку, а місцем проживання дитини може бути місце проживання будь-кого з батьків.

Від третьої особи Відділу громадської імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області до суду надійшла письмова заява із проханням розглянути справу у відсутності їх представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2007 року за ОСОБА_1 визнане право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлого 08 квітня 2000 року, на 1/2 частку житлового будинку за адресою: місто Маріуполь, вулиця Казанцева, 90, стягнувши на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_7 грошову компенсацію вартості 1/6 частини будинку. ОСОБА_1 вселена в житловий будинок за адресою: місто Маріуполь, вулиця Казанцева, 90.

У рішенні суду є посилання, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 17 вересня 2001 року ОСОБА_1 є власником іншої 1/2 частки спірного будинку, а також на висновки будівельно-технічної експертизи від 26 січня 2001 року та від 08 липня 2006 року відповідно до яких спірний будинок без врахування нежитлової прибудови літ. Г1-1, яка не входить до складу спадкового майна, складається із двох жилих кімнат жилою площею 7,5 кв.м. та 12,3 кв.м. та передньої площадки площею 8,7 кв.м.

Судом зазначено, що з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що спірний будинок не тільки неможливо розділити, але й неможливо із-за малої площі встановити порядок користування.

Дослідженням вибіркових матеріалів вказаної цивільної справи Жовтневого районного суду міста Маріуполя №2-7/07 встановлено наступне (т.1 а.с. 5-8,93,301,305, т. 3 а.с. 80,81,91-93,95).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу 05 липня 1997 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Жовтневому відділі РАЦС міста Маріуполя, актовий запис №366 від 05.07.1997р.

Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 помер 08 квітня 2000 року у місті Маріуполі, актовий запис №784 від 10.04.2000р. зареєстрований у Жовтневому ВРАЦС міста Маріуполя.

З 26.11.1999р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з записами Будинкової книги прописки осіб, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_3:

ОСОБА_2 зареєстрована з 23.03.1999р. по теперішній час,

ОСОБА_3 зареєстрована з 26.11.1999р., 25.05.2004р. у зв'язку зі зміною прізвища на ОСОБА_4 відбулася її перереєстрація, і знову зареєстрована 17.08.2004р. Разом з нею зареєстрована дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно з особовим рахунком №237, виданим ЖЕК-22 16.05.2001 р. за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ордеру №266 від 01.03.1978 р. з 1978 року були зареєстровані: ОСОБА_2 - наймач, та члени її сім'ї: ОСОБА_9 - чоловік, ОСОБА_10 - син, з 1980 р. ОСОБА_11 - син, з 1983 р. ОСОБА_3 - дочка. 17.03.1999 р. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вибули.

Згідно з довідкою ЖЕК-22 23.02.2002 р. будинок №305 по бульвару Шевченка є кооперативним. Станом на 01.01.1992 р. вартість квартири АДРЕСА_2 повністю погашена.

Згідно з особовим рахунком №237, виданим ЖЕК-22 17.01.2007 р. власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 05.01.2007 р. є ОСОБА_10. У квартирі зареєстровані ОСОБА_10, ОСОБА_9 - батько, ОСОБА_11 - брат.

Відповідно до інформації, наданої ТОВ „Житло-22" від 18.01.2007 р. ОСОБА_12 не є членом ЖБК „Жовтневий 124", оскільки була виключена з членів кооперативу на підставі протоколу загальних зборів від 12.07.1997р., а членом кооперативу прийнятий ОСОБА_10, який на підставі свідоцтва про право власності від 05.01.2007 р. є власником квартири АДРЕСА_2. Підставою для виключення ОСОБА_2 з членів кооперативу є укладення нею шлюбу та зміна місця проживання.

Згідно з повідомленням Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління від 27.06.2002р. ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку з 22.12.1983р., до складу її сім'ї входять 4 особи: ОСОБА_2, син ІНФОРМАЦІЯ_5, син ІНФОРМАЦІЯ_6, дочка ІНФОРМАЦІЯ_7. Спільним рішенням адміністрації та профкому від 22.12.1994р. їй виділена кооперативна двохкімнатна квартира у будинку ЖБК „Східний-2".

20 червня 2008 року ОСОБА_1, на підставі рішення Маріупольської міської ради №5/21-3845 від 20.05.2008р., отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0799 га, яка розташована за адресою: місто Маріуполь, вулиця Казанцева, 90, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно з довідками квартального комітету №2 ради громадського самоврядування Паркове від 18.02.2008р. та від 05.05.2008р. у домоволодіння №90 по вулиці Казанцева в місті Маріуполі зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, -дочка, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, - онука.

Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_4 народилася 17 липня 2004 року в місті Маріуполі, її батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_14.

Відповідно до особового рахунку №70400 за адресою: АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_13 разом з матір'ю ОСОБА_15, сестрою ОСОБА_16 та неповнолітньою дитиною ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов, складеного 15.07.008р. заступником начальника служби у справах дітей Жовтневої районної адміністрації за участю зацікавлених осіб, встановлено, що за адресою: вулиця Казанцева, 90 в місті Маріуполі проживають 3 особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8. Будинок складається з 6 кімнат, дві з яких житлові площею 19,8 кв.м. Дитина проживає разом із матір'ю у кімнаті площею 12,3 кв.м., яка знаходиться у задовільному стані.

Статтями 317,319,321 і 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним право користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований на законних підставах.

Судом встановлено, що у будинок нового власника у визначеному законом порядку відповідачі вселені не були, тому не набули права на користування жилим будинком або якоюсь його частиною. До того ж, за змістом ст. 156 Житлового кодексу України, право членів сім'ї ОСОБА_3 на користування 1/6 часткою жилого приміщення, яке належало на праві власності спадкодавцю ОСОБА_6, є похідним від права ОСОБА_2 на користування зазначеною жилою площею.

ОСОБА_2 з часу набрання законної сили судовим рішенням про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 на 14 частку житлового будинку за адресою: місто Маріуполь, вулиця Казанцева, 90, та виплати на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_7 грошової компенсації вартості 1/6 частини будинку, не набула право власності на частину будинку, а отже, і користування будь-якою частиною будинку, у зв'язку з цим члени її сім'ї втратили право на користування зазначеним житлом.

Рішенням суду ОСОБА_1 була вселена в житловий будинок за адресою: місто Маріуполь, вулиця Казанцева, 90, який необхідний їй для проживання, але через неправомірні дії відповідачів, які відмовляються звільнити житло, позбавлена такої можливості, в зв'язку з чим, відповідачі підлягають виселенню із займаного житла без надання їм іншого житлового приміщення.

Суд вважає, що доводи ОСОБА_2 про наявність у неї підстав для набуття права власності на прибудову літ. Г1-1, а відповідно і про безпідставність вимог позивачки про її виселення, є такими, що не впливають на рішення у даній справі, оскільки зазначена будівля не включена до складу домоволодіння, питання відповідності її характеристик жилому приміщенню не вирішено, а також вона розташована на земельній ділянці, яка належить позивачці.

Вимоги ОСОБА_1 щодо виселення відповідачів з домоволодіння є некоректними, оскільки Житловим кодексом України передбачено виселення із займаного жилого приміщення, яким у даному випадку є спірний житловий будинок, в зв'язку з чим вони підлягають частковому задоволенню, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_18 підлягають виселенню з будинку №90 по вулиці Казанцева в Жовтневому районі міста Маріуполя без надання іншого жилого приміщення та зняттю їх з реєстраційного обліку місця проживання.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем надані належні докази того, що відповідачами порушені її права, як власника житлового будинку, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в обсязі, визначеному судом.

На підставі ст. 319 Цивільного кодексу України, ст. 9, ст. 150, ст. 156 Житлового кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985р. „Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (з змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 10,11,60,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном і виселення, та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності - виселити ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, з будинку №90 по вулиці Казанцева в Жовтневому районі міста Маріуполя без надання іншого жилого приміщення та зняти їх з реєстраційного обліку місця проживання.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.