УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
4 березня 2010 року м. Житомир
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Косигіної Л.М., Котік Т.С.
при секретарі Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2009 року та додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2009 року,-
в с т а н о в и л а:
У січні 2009 року ОСОБА_1 зхвернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 жовтня 2007 року між ним та відповідачем був укладений договір позики на суму 150 000гривень зі строком повернення коштів до 1 грудня 2007 року разом із бонусом у розмірі 9 000гривень.
Проте у зазначений строк позика повернута не була, а також не сплачені бонуси за користування нею.
________________________________________________________________
С права №22ц-454/10 Головуючий у суді 1 інст. Гансецька І.А.
Категорія 27 Доповідач Трояновська Г.С.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 159 000грн.; 3% річних від простроченої суми в розмірі 11 571грн.50 коп. та індекс інфляції в розмірі 63 934 грн., а всього 224 195грн.50коп., а також судові витрати.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 159 000грн. боргу, 3% річних в сумі 9 461,59грн., 1 700грн. сплаченого судового збору та 30 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 170 191,59грн.
Додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 63 934 грн. індексу інфляції за час прострочення сплати боргу з 01.12.2007р. по 24.11.2009року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду від 16.12.2009р. і додаткове рішення від 23 грудня 2009р. і направити справу на новий розгляд.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1 жовтня 2007 року укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2. позику у розмірі 150 000грн., а ОСОБА_2 зобов”язався повернути позику до 1 грудня 2007 року та сплатити 9 000грн. бонусів /а.с.6/. Відповідач ОСОБА_2 у передбачений договором строк суму позики не повернув, що свідчить про невиконання ним умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення боргу за договором позики, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини у вигляді договору позики.
Судом повно досліджені обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка.
Проте не можна погодитися з рішенням суду про стягнення бонусів у сумі 9 000грн. та нарахуванням на цю суму 3% річних та індексу інфляції.
Зі змісту укладеного договору позики /а.с.6/ вбачається, що сторони домовились про повернення окрім основної суми боргу ще й іншої визначеної грошової суми у 9 000гривень, що є по своїй суті винагородою / прибутком/ за користування позикою.
Частиною 1ст.1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір установлюється на рівні облікової ставки Національного банку.
Пунктом 5 розділу V111 „Прикінцевих положень” Закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до п.6 ст.4 Закону надання коштів /грошових/ у позику є фінансовою послугою.
Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку /п.5 ч.1 ст.1 Закону/.
Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб”єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.
В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням бонусів, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені вище положення закону і не застосував їх до спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 1050 ЦК позичальник зобов”язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК, якщо ним несвоєчасно повернуто суму позики.
Враховуючи наведені норми закону, із ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сума боргу за договором позики, виходячи з наступних розрахунків:
150 000грн. – основна сума боргу за договором позики;
56 100 грн. - втрати від інфляції ( офіційно-визначений індекс споживчих цін з 1 грудня 2007 року до 24листопада 2009 року (жовтень 2009 року включно) – 37,4 (137,4% -100 ) х 150 000грн. :100).
8 926,03грн. - 3 % річних (150 000грн.х 3% : 365днів у році х 724дні (період прострочення);
Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 215 026,03грн.
Відповідно до вимог ч.1 п.4 ст.309 ЦПК України рішення суду від 16 грудня 2009 року та додаткове рішення суду від 23 грудня 2009 року підлягають скасуванню з підстав порушення застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції правильно визначено розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача, а тому рішення в цій частині залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України , колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2009 року та додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2009 року скасувати частково та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 000грн. боргу, 56100грн. встановленого індексу інфляції за час прострочення сплати боргу з 01.12.2007р по 24.11.2009року, 8926,03грн. - 3% річних за час прострочення сплати боргу з 01.12.2007р. по 24.11.2009р., а всього – 215 026,03грн.
Рішення суду в частині стягнення судових витрат залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: