Справа № 2-а-13232/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» березня 2010 року

12год.22хв.

Зала судових засідань №210

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого   -      судді Аракелян М.М.

При секретарі  -      Юрченко Т.П.

За участю сторін:

Від позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від відповідача: Масловський М.О. – представник за довіреністю №31/19-7871 від 31.12.2009р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 07.10.2009р. відкрито провадження по справі №2-А-3865/09/1512 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 23.11.2009р. справу №2-А-3865/09/1512 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії направлено на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду відповідно до ч.2 ч.1 ст.22 КАС України.

02.12.2009р. вказана справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та прийнята до провадження з присвоєнням справі №2-а-13232/09/1570. У позовній заяві та уточненнях до позовної заяви позивачі просять суд зобов’язати Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області здійснити реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (9,5 станція Великого Фонтану).

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на безпідставність відмови відповідача у реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, чим порушено їх права, закріплені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», з огляду на відповідність будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, всім вимогам, що є необхідними для визнання його житлом у розумінні норм закону та реєстрації місця проживання із зазначенням адреси цього житла.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.03.2010р. зазначив, що не заперечує проти позовних вимог про зобов’язання Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та визнає уточнені позовні вимоги.

У судовому засіданні позивачі підтримали викладену у позові позицію та вимоги (згідно заяви про уточнення позовних вимог).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачами докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивачів та представника відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення Виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 01.02.1998 року №95 ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0641 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Позивачці виданий Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 24.04.1998 року.

На вказаній земельній ділянці позивачами були збудовані будівлі, що були прийняті в експлуатацію згідно рішень Виконкому ОМР №44 від 08.02.2007р. та №52 від 14.02.2008р.

13.12.2005 року ОСОБА_2 управлінням архітектури та містобудування було надано дозвіл на замовлення технічного висновку про стан конструкцій і можливість подальшої експлуатації садового будинку літ. «А», прибудови літ. «а2», літньої кухні літ. «Ж», навісу літ. «І», побудованих без оформлення відповідної проектно-правової документації.

Згідно технічного висновку від 27.12.2005 року «Про стан конструкцій і можливості узаконення з вводом в експлуатацію садового будинку літ.«А», прибудови до садового будинку літ.«а2», літньої кухні літ.«Ж», гаража літ.«Е», душа літ.«Г», вбиральні літ.«В», бані літ.«3» і навісу літ.«І» основні конструкції всіх зазначених будівель знаходяться в задовільному технічному стані. Садовий будинок по набору приміщень і плануванню відповідає вимогам ДБН 79-92 «Житлові будинки індивідуальних забудовників України» і ДБН 360 92* «Планування та забудова міських і сільських поселень» та може бути переведено в житловий будинок.

Як вбачається з листа Санітарно-епідеміологічної станції міста Одеси від 24.01.2006 року №3/28 міська СЕС надала висновок про можливість введення до експлуатації садового будинку літ.«А», прибудови літ.«а2», літньої кухні літ.«Ж», навісу літ.«І» та можливість переведення садового будинку літ.«А» у житловий будинок по вул. Квіткова, 47 згідно наданого технічного висновку.

Листом від 14.02.2006 року № Л4-157 головне управління МНС України в Одеській області узгодило технічний висновок з вводом в експлуатацію садового будинку літ.«А», прибудови літ.«а2», літньої кухні літ.«Ж», навісу літ.«І», а також можливість переведення садового будинку літ.«А» у житловий будинок по АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий комітет Одеської міської ради, розглянувши заяву ОСОБА_2, подані документи, матеріали КП «МБТІ та РОН», висновки: СЕС, ГУ МНС України в Одеській області, управління інженерного захисту території міста, управління архітектури та містобудування - затвердив акт міської міжвідомчої комісії від 17.08.2006 року про прийняття в експлуатацію споруд та рішенням від 08.02.2007 року № 44 прийняв в експлуатацію прибудови літ.«а2» і 2-й поверх садового будинку літ.«А», загальною площею 50,1 кв. м., літньої кухні літ.«Ж», навіс літ.«І» за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 08.02.2007 року № 78 управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради узгодило можливість введення в експлуатацію садового будинку з прибудовами (літ.«Аа,а1»), зі зміною цільового призначення під житловий будинок по АДРЕСА_1.

Виконавчий комітет Одеської міської ради затвердив акт міської міжвідомчої комісії від 05.07.2007 року про прийняття в експлуатацію споруд та рішенням від 14.02.2008 року №52 прийняв в експлуатацію частину садового будинку з прибудовами літ.«Ааа1», загальною площею 45,6 кв. м., гараж літ.«Е» з підвалом, вбиральню літ.«В», душову літ.«Г.», баню літ.«3» з роздягальнею за адресою: АДРЕСА_1.

На будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивачці був оформлений технічний паспорт від 13.03.2008р., видані свідоцтво від 19.11.2008р. про право власності на садові будівлі; свідоцтво від 06.08.2009р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

12.08.2009р. позивачі звернулися до відповідача з заявами про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

13.08.2009р. (№31/19-По) відповідачем було відмовлено у задоволенні заяв позивачів про реєстрацію місця проживання, з посиланням на те, що дачні будівлі не належать до житлових будинків, квартир, інших приміщень, призначених та придатних для проживання в них.

Однак, досліджені вище документи, висновки, узгодження та відповіді відповідних компетентних державних органів дають можливість зробити висновок про те, що садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 можна віднести до приміщення, придатного для проживання в ньому.

В підтвердження проживання у вказаному будинку, позивачами надано копії квитанцій про сплату комунальних платежів, послуг з водопостачання, тощо.

Також до матеріалів справи позивачами додана копія домової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що разом з заявами поданими відповідачу з питання проведення реєстрації, позивачами були надані документи, передбачені ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло.

Згідно з  частинами 2 та 3 статті 22 Конституції України, конституційні права гарантуються та не можуть бути скасованими.

Як вбачається з преамбули Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України    і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про  громадянські  та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають  в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно зі ст.3 вказаного Закону вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних  підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на  території  якої вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - адміністративно-територіальна  одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства,  які перебувають в Україні  на  законних  підставах, зобов'язані протягом  десяти днів  після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Заява особи про реєстрацію місця  проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі - орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ч.1 ст.379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно з ч.1 ст.380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для  постійного у ній проживання.

Статтею 5 Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, затверджених постановою Президії Верховної Ради СРСР від 24 червня 1981р. №5150-X жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.ч.2,4,6 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на   відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для  підтвердження  обставин, на  які  вона  посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів. Належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши надані докази, суд не виявив перешкод для відмови у захисті прав позивачів щодо їх реєстрації за обраним ними місцем проживання, яке відповідає вимогам, що пред’явлені до житла.

Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України у разі часткового визнання  адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята  постанова суду   про   задоволення   визнаних  відповідачем  позовних  вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного  позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення   адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1   обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов’язати Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області здійснити реєстрацію ОСОБА_2  та ОСОБА_1  за адресою: АДРЕСА_1.

Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений
Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 22.03.2010р.

Суддя                                        М.М. Аракелян