Категорія 2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 березня 2010 року Справа № 2а-1039/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ірметової О.В.,
при секретарі Коробенко Т.М.,
за участю:
представник позивача: не з’явився;
представник відповідача: Топольскова І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
09.02.2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови, в якому послався, що 20.01.10 року відповідачем винесено постанову про арешт грошових коштів боржника на суму 2291,21грн. Виконання рішень суду не можливо у зв’язку з тим, що на даний момент Управління не профінансоване для цих потреб і видатків, а саме на виконання рішень суду, у разі стягнення коштів з арештованих рахунків буде допущено нецільове використання бюджетних коштів. Позивач вважає, що такі дії державного виконавця є не правомірними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
З урахуванням цього позивач просив скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 20.01.2010 року. Крім того позивач просив поновити строк для подачі позову посилаючись на те, що постанову про арешт коштів від 20.01.2010 року отримали поштою лише 29.01.2010 року.
У судове засідання сторони позивач не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення посилаючись на те, що дії державного виконавця не суперечать діючому законодавству, а також просив відмовити в задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у відповідача знаходиться виконавчий лист № 2а-175, виданий 02.11.09 року Стахановьким міським судом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_2 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною.
20.01.2010 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.5)
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606) передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 87 Закону № 606 у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
У відповідності зі ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною 2 ст.181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову відповідача від 20.01.2010 року про арешт коштів боржника позивачем отримано 29.01.10 року, що стверджує позивач у своєму позові. Тобто, днем, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права є 29.01.10.
Як зазначалось, позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанови відповідача 09 лютого 2010 року, тобто з пропуском встановленого вищезазначеними нормами законодавства 10-денного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що оскаржувану постанову про арешт коштів позивач отримав 29.01.2010 року, а адміністративний позов був поданий до суду 09.02.2010 року, тобто на 12 день з дня, коли позивач дізнався про порушення його прав, тобто з пропуском строку.
Статтею 100 КАС України встановлено, що п ропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
В адміністративному позові УПСЗН Стахановської міської ради не навело поважні причини пропущення строку звернення до суду.
Відтак, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача та скасування постанови про арешт грошових коштів боржника на суму 2291,21 грн. у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 99, 100, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови відмовити повністю за пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено 16.03.2010 року.
Суддя: О.В. Ірметова