2-191/07

РІШЕННЯ

 іменем України

20 лютого 2007 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Шевченко С.В.

при секретарі -           Лисенко С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення в зв'язку з неможливістю спільного мешкання,

встановив:

26.04.2006 року позивач подала до суду позов, в якому просить висилити відповідача з жилого будинку АДРЕСА_1 в зв'язку з неможливістю спільного проживання.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що після розірвання шлюбу з відповідачем в 2001 році, останній залишився проживати в спірному домоволодінні. З 2001 року і по 2006 рік вона неодноразово зверталась до органів внутрішніх справ з заявами про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, так як останній постійно краде у неї гроші, виносить з дому речі, вчиняє постійні скандали з приводу користування домоволодінням, тим самим робить неможливим спільне проживання.

В судовому засіданні позивач позов підтримала.

Відповідач позов не визнав. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, представник відповідача пояснив, що позивач не надала належних доказів в підтвердження такої поведінки відповідача, яка робить неможливим спільне проживання, а також посилався на ту обставину, що до ОСОБА_2 не застосовувались заходи запобігання та громадського впливу.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з наступних підстав.

Так позивач в обґрунтування обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог, надав суду копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 та посилалась на показання свідків, які були допитані в судовому засіданні.

Стаття 116 ЖК України встановлює, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Суду не надано доказів в підтвердження тієї обставини, що до ОСОБА_2 застосовувались заходи запобігання і громадського впливу в зв'язку з його поведінкою.

Попередження відповідача про недопустимість антигромадської поведінки, яку було винесено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.05.2006 року суд не приймає до уваги, як захід громадського впливу, що дає підставу висилити ОСОБА_2 з займаного приміщення, тому як таке попередження було застосоване до ОСОБА_2 вже після звернення позивача з позовом до суду.

2

Однак, поряд з цим, суд з урахуванням встановлених по справі обставин, а саме, як вбачається з показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідач вчиняє дома сварки з позивачем, псує майно, що також підтверджується постановою від 18.05.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, суд вважає за доцільне попередити ОСОБА_2 про недопустимість порушення правил спільного проживання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст. 116 ЖК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення в зв'язку з неможливістю спільного мешкання відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про недопустимість порушення правил спільного проживання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

С.В. Шевченко

Суддя