ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м.Суми

Справа №577/2501/19

Номер провадження 22-ц/816/4743/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Конотопська районна державна адміністрація Сумської області,

третя особа - Конотопська міська державна нотаріальна контора,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2019 року про забезпечення позову, у складі судді Гетьмана В.В., постановлену у м. Конотоп,

в с т а н о в и в :

У червні 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Кондратенка М.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Конотопської районної державної адміністрації Сумської області про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою, скасування рішення про державну реєстрацію.

Одночасно ним була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою площею 5,8032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Сумська область, м. Конотоп, сільська рада Підлипненська , кадастровий номер: 5910490500:06:005:0055.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2019 року заява про забезпечення позову задоволена.

Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою площею 5,8032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Сумська область, м. Конотоп, сільська рада Підлипненська , кадастровий номер: 5910490500:06:005:0055.

Ухвала мотивована тим, що заявлені позивачем підстави для забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати.

Вказує, що у заяві відсутнє достатнє обґрунтування необхідності забезпечення позову, позивачем не надано доказів вчинення нею дій, спрямованих на погіршення якості земельної ділянки, неофіційної передачі її у користування іншим особам. Вважає безпідставним посилання суду, як на підставу для задоволення заяви про забезпечення позову, на невідповідність виду діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 і, як наслідок, незаконне використання земельної ділянки, оскільки позов у цій справі пред`явлено до ОСОБА_2 як фізичної особи, а не як до ФОП.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кондратенко М.М. вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , які підтримали доводи апеляційної скарги, представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратенка М.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Проте оскаржуване судове рішення не відповідає цим вимогам у повній мірі з наступних підстав.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (п. п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд має перевірити, чи дійсно надані стороною докази свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, при цьому врахувавши співмірність позовних вимог та виду забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовною заявою, позивач мотивував свої вимоги тим, що йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії ІІ- СМ № 026946 від 11 квітня 2002 року, виданого Підлипненською сільською радою, належить земельна ділянка площею 5,8032 га для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підлипненської сільської ради, м. Конотоп Сумської області.

У 2018 році йому стало відомо, що 13 травня 2017 року державним реєстратором було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про інше речове право відносно вказаної земельної ділянки, а саме: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер 1, виданий 31 січня 2004 року, видавник ОСОБА_2 (а.с. 7).

ОСОБА_1 стверджує, що договору емфітевзису з ОСОБА_2 не укладав, довіреностей на такі дії від свого імені нікому не видавав. За фактом підробки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 14).

ОСОБА_2 продовжує незаконно користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, передала її в користування третім особам. Такими своїми діями зменшує родючість землі, знижуючи цінність земельної ділянки, та отримує незаконні прибутки.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Забезпечення позову застосовується з метою гарантування виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено відповідно до заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що предметом судового розгляду є спір про визнання договору недійсним та скасування запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто вимоги позивача не майнового характеру, сам позивач у заяві про забезпечення позову не зазначає, яким саме чином заборона користування земельною ділянкою може в подальшому гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що факт користування ОСОБА_2 земельною ділянкою не містить загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Права на відчуження земельної ділянки ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не мають. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зворотного позивач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони відповідачу користування земельною ділянкою, оскільки матеріали справи не містять доказів, які вказують на те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, що є важливою умовою при вирішенні питання про забезпечення позову, крім того, заявлений захід забезпечення позову не є співмірним з позовними вимогами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, п. п. 3, 4 ч.1 ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2019 року скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кондратенка Максима Миколайовича про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді : О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко

О.І. Собина