КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №381/4965/15-ц головуючий у суді І інстанції: Соловей Г.В.

провадження №22-ц/824/12853/2019 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гуля В.В., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи Фастівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по місту Києву та Київській області,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,посилаючись на те, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2016 року задоволено частково позов ПАТ «Державний ощадний банк України» та звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0632 га та розташований на ній житловий будинок і належних до нього надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості в сумі 388096,91 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки. На виконання вказаного рішення державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, з 2015 року на виконанні у ВДВС перебуває інше виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» грошових коштів за договором в сумі 277305,96 грн..Ухвалою Фастівського міськрайонного суду розстрочене виконання рішення від 19.03.2014 року про стягнення заборгованості терміном на п`ять років. Станом на 25.06.2019 року рішення суду від 19.03.2014 року виконане, заборгованість погашена в розмірі 142427,79 грн.. В рішенні суду про реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах сума заборгованості зазначена, як 388096,91 грн.. Вважає, що рішення суду про стягнення на предмет іпотеки є похідним від рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, що виключає реалізовувати будинок.

Крім того, рішенням Фастівського міськрайонного суду від 14.07.2016 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суму коштів, донарахованих за кредитним договором в розмірі 7506,54 грн..В іншій частині позову відмовлено.

На даний час заявник виконує рішення суду від 19.03.2014 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, інших виконавчих документів про стягнення з нього коштів на користь банку у виконавчій службі не перебуває, а тому відсутня необхідність звернути стягнення на предмет іпотеки. Рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором було винесено раніше, ніж рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому вважає, що існують причини, які виключають можливість виконати рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому просить визнати виконавчий лист по справі № 2/381/130/16 від 05.12.2016 року, на підставі якого, відкрито виконавче провадження, таким що не підлягає виконанню.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення його заяви. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості від 19.07.2019 року, оскільки 19 березня 2014 року рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області достроково стягнено всю кредитну заборгованість, а не частину позики, тому вважає, що фактично договір закінчився і між ним та банком існують лише невиконані зобов`язальні правовідносини.

ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по місту Києву та Київській області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи безпідставними та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Фастівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відзив на апеляційну скаргу не надав.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи немає даних, що вказаний виконавчий лист видано помилково або що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом дев`ятим частини другої статті 129 Конституції України встановлено, що основною засадою судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Підстави для цього зазначені у часині другій статті 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: 1) його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 3) з інших причин.

В ухвалі Верховного Суду від 16 січня 2018 року зазначено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, повязаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» зазначив звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; предявлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на предявлення цього листа до виконання.

Статтею 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне.

Отже, стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області позовні вимоги задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0632 га та розташований на ній житловий будинок загальною площею 143,8 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м., і належних до нього відповідних надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 на праві власності, в рахунок погашення заборгованості в сумі 388096,91 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною предмета іпотеки - 771200,00 грн..У задоволені іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м.Києву та Київській області суму судового збору у розмірі 4603,46 грн..

На виконання вказаного рішення Фастівським міськрайонним судом Київської області 05.12.2016 року видано виконавчий лист, який пред`явлений до Фастівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області для примусового виконання.

Постановою головного державного виконавця Фастівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2017 року № 53806177, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/381/130/1016 року виданого 05.12.2016 року Фастівським міськрайонним судом Київської області.

Між тим, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2014 року позов ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , солідарно, на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №3700 від 30 травня 2008 року в сумі 277 305,96 грн. та судовий збір в сумі 3 441 грн.. Рішення набрало законної сили та видано на його виконання виконавчі листи.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2016 року, вирішено розстрочити виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області справа № 381/950/13ц, провадження № 2/381/117/14 від 19.03.2014 року терміном на п`ять років, шляхом сплати позичальником платежів в погашення заборгованості в сумі - 223 181,41 грн., щомісячно з травня 2016 року по травень 2021 року рівними частинами в розмірі 2 500,00 грн., у червні 2021 року - 73 181,41 грн..

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України " в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області суму коштів донарахованих за кредитним договором відновлювальної кредитної лінії № 3700 від 30.05.2008 року в розмірі 7506,54 грн., а також судові витрати в сумі 551,20 грн..

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 19.10.2016 року, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2016 року залишено без змін.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2018 року заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» про припинення дії розстрочки виконання рішення суду від 19.03.2014 року залишено без задоволення.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа № 2/381/130/16 від 05.12.2016 року, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 3700 від 30.05.2008 року укладеному між ОСОБА_1 та філією - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» станом на 19.07.2019 року загальна сума заборгованості становить 260776,47 грн..

В суді апеляційної інстанції заявник не надав доказів видачі виконавчого листа помилково; обов`язок боржника відсутність повністю чи частково у зв`язку з його припиненням; добровільне виконання боржником чи іншою особою рішення суду.

Аналіз вищевказаних норм законодавства у сукупності із матеріалами даної цивільної справи дає суду апеляційної інстанції підстави дійти висновку про те, що відсутні будь-які докази та обставини, які свідчать про помилковість видачі виконавчого документу.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виконавчий лист видано відповідно до рішення суду і заява про визнання виконавчого листа по справі № 2/381/130/16 від 05.12.2016 року таким, що не підлягає виконанню не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що 19 березня 2014 року рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області достроково стягнено всю кредитну заборгованість, а не частину позики, тому вважає, що фактично договір закінчився і між ним та банком існують лише невиконані зобов`язальні правовідносини, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки не є правовою підставою для визнання даного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що права заявника не було порушено відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 432 ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Повний текст постанови складено «16» жовтня 2019 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко

СуддіВ.В. Гуль

О.І. Сліпченко