Справа № 2-141 2007 рік
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
« 12 » березня 2007 року Баришівський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Лисюк О.Д.
при секретарі Ющенко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя нажитого під час шлюбу,
Встановив:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про розподіл грошових коштів, які були нажиті під час спільного його проживання із відповідачкою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги викладені в заяві до суду підтримав в повному об'ємі та пояснив, що 12 жовтня 1962 року між ним та ОСОБА_2. був укладений шлюб, який зареєстрований Охотським районним відділом реєстрації актів громадянського стану Хабаровського краю (актовий запис НОМЕР_1)
Під час спільного подружнього проживання, ними було нажите різне майно в тому числі, були заощаджені грошові кошти в сумі 12000 грн., які 26 вересня 2001 року відповідачка по справі поклала на свій рахунок в АКБ « Правекс-Банк».
Окрім того, у нього є інформація , що ОСОБА_2. зверталася до ВАТ Банк « Хрещатик» для вкладення коштів і в цьому ж банку проводила обмін валюти. Йому достеменно відомо, що відповідачка знімала з рахунків банку кошти на суму 2961 грн.
Просить суд постановити рішення, яким визнати за ним право на 1/2 частину сумісно зароблених грошей на суму 7480 грн.50 коп., та стягнути вказану суму з відповідачки на його користь.
Представник відповідачки за дорученням ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суд не повідомила. Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст..224 ЦПК України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 12 жовтня 1962 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. був укладений шлюб, який зареєстрований Охотським районним відділом реєстрації актів громадянського стану Хабаровського краю ( актовий запис НОМЕР_1)
Як вбачається із приходного ордера НОМЕР_2 від 26 вересня 2001 року ОСОБА_2. поклала на рахунок НОМЕР_3 в АКБ « Правекс - Банк» 12 000 ( дванадцять тисяч грн..)
Відповідно до статті 22 КпШС України ( у редакції Закону 1969 року, що була чинна на час виникнення правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
Як установив суд, 12 вересня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Баришівського районного управління юстиції Київської області шлюб між громадянином ОСОБА_1. з громадянкою ОСОБА_2. було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за НОМЕР_4.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.9 постанови від 12 червня 1998 року № 16 « Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить вижодити з того, що відповідно до ст.22,25,27 - 1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності( крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу)
Причиною розірвання шлюбу як вказував позивач ОСОБА_1. в своїй позовній заяві датованій 29.05.2003 року було те, що близько чотирьох років сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, відповідачка виїжджає на декілька місяців на заробітки до Росії не пояснюючи йому при цьому свого місця проживання . Таким чином суд вважає, що фактично, шлюбні відносини між сторонами були припинені в 1999 році і наміру їх поновлення як вбачається із заявленого позову сторони не мали. Кошти, які були покладені відповідачкою по справі ОСОБА_2. 26 вересня 2001 року ніякого відношення до спільного майна подружжя на думку суду не мають, а тому не можуть бути об'єктом розподілу.
Висновок суду підтверджується і тією обставиною, що 19 січня 2006року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою про розподіл спільно нажитого майна, а саме будинку та земельної ділянки. Будь-яких вимог щодо грошових коштів заявлено не було.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. є необґрунтованими та не можуть бути задоволені.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.10,11, 209,212,214-215,224-226 ЦПК України, ст.22,25,27-1 КпШС України, п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 « Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» 164,165 СК України суд, -
Вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя нажитого під час шлюбу, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до 12 квітня 2007 року через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.