О
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД?
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2010 року Справа № 2а-6431/09/1170?
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Сагун А.В.;
при секретарі –Джебко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника,Ї
ВСТАНОВИВ:
19 червня 2009 року Олександрійська об’єднана державна податкова інспекція (далі по тексту Олександрійська ОДПІ) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( далі по тексту ФОП ОСОБА_1.) про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 969 307,28 грн., з податку з доходів фізичних осіб Ї 30 910,89 грн.
Заявлені позовні вимоги обгрантовани тим, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець і взятий на облік у податковій службі України, як платник податків.
Згідно декларації №19554 від 21.07.2008 року відповідачем визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість (далі по тексту ПДВ) у сумі 115 грн., але у зв’язку із існуванням переплати в сумі 21,72 грн., фактично податкове зобов’язання з ПДВ становило суму 93,28 грн. Сума податкового зобов’язання відповідачем не сплачена.
Також, за результатами перевірки відповідача за період з 30 січня 2007 року по 30 червня 2008 року, які викладені в акті від 06.10.2008 року №612/17-00-2891000496, виявлено порушення законодавства про ПДВ, у зв’язку із чим податковим повідомленням-рішенням №0001291710/0 від 17.10.2008 року визначено зобов’язання з ПДВ на суму 1 439 214 грн. Платежів в рахунок погашення зазначеного податкового зобов’язання відповідачем не здійснювалось
Згідно декларації №33361 від 20.11.2008 року відповідачем визначено від’ємне значення з ПДВ в сумі –470 000 грн.
Таким чином, за відповідачем рахується недоїмка з ПДВ в сумі 969 307,28 грн.
Крім того, вказаною вище перевіркою виявлено порушення законодавства про прибутковий податок з фізичних осіб, в результаті чого податковим повідомленням-рішенням №0001301710/0 від 17.10.2008 року визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 31 671,94 грн.
Також, у відповідача рахувалась переплата по вказано податку у сумі 761,05 грн., а тому за ним рахується недоїмка з податку з доходів фізичних осіб в сумі 30 910,89 грн.
Заходів по погашенню заборгованості відповідачем не вживається.
У письмових запереченнях відповідач позов не визнав, пославшись на те, що він ніколи не був фізичною особою-підприємцем, підприємницькою діяльністю не займався, ніяких декларацій по податку на додану вартість не подавав та ніколи не ставав на податковий облік в органі податкової служби. Для роботи на таксі йому необхідна була машина, для оформлення довіреності на яку останній віддав паспорт, довідку про ідентифікаційний код ОСОБА_2, який був власником автомобіля. Декілька місяців з різних причин ОСОБА_2 документи йому не віддавав. Із зазначеного позивач робить висновок про імовірність відкриття останнім на його ім’я підприємництва.
Також, на його заяву Олександрійська ОДПІ листом повідомила про відмову у порушенні кримінальної справи відносно нього за фактами порушень податкового законодавства.
У судовому засіданні представник позивача Савков Дмитро Сергійович позовні вимоги підтримав із зазначених у позовній заяві підстав.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомлені.
Заслухавши представника позивача, дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю з наступних підстав.
Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування” на платників податків і зборів (обов’язкових платежів) покладено обов’язок подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків, до яких вказаний Закон відносить кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (пункт 1.7. статті 1 Закону), можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
У зв’язку із зазначеним суд вважає даний позов прийнятним до розгляду адміністративним судом.
Позивачем, на підтвердження заявлених позовних вимог, надано довідку про взяття від повідача на податковий облік від 09.06.2009 року №7788/10/2900, декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року №19554 від 21.07.2008 року та за жовтень 2008 року № 33361 від 20.11.2008 року, декларацію про доходи, одержавні з II квартал 2008 року від 28.07.2008 року, акт виїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 від 06.10.2008 року №612/17-00-2891000496 за період його господарської діяльності з 30 січня 2007 року по 30 червня 2008 року та податкові повідомлення-рішення №0001301710/0 від 17.10.2008 року, №0001291710/0 від 17.10.2008 року (а.с. 6, 9-19, 22, 24-27, 66-67). Однак, суд вважає їх не достатніми для обґрунтування заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Ст. 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Умовами здійснення підприємницької діяльності згідно із ст. 50 ЦК України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація.
Відповідно, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежовувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як звичайна фізична особа.
Так, за визначенням ст. 42 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність характеризується такими ознаками, як самостійність, ініціативність, систематичність, власний ризик, та спрямованість на визначений результат - одержання економічних та соціальних результатів та отримання прибутку.
По перше, підприємницька діяльність характеризується самостійністю. Це означає, що фізична особа повинна здійснювати свою діяльність самостійно, тобто, від власного імені.
Хоча ст. 128 ч. 3 Господарського кодексу України і визначає, що підприємницька діяльність може здійснюватись громадянином як безпосередньо, так і через створене останнім приватне підприємство, все ж таки самостійною підприємницькою діяльністю громадянина вважається діяльність, яка здійснюється громадянином безпосередньо. Самостійність також означає, що фізична особа повинна самостійно здійснювати керівництво цією діяльністю.
Ініціативність, як ознака підприємницької діяльності тісно пов'язана з самостійністю. Враховуючи, що фізична особа - підприємець самостійно здійснює підприємницьку діяльність, від неї і виходить ініціатива на вчинення тих чи інших операцій та укладання договорів.
Наступною ознакою підприємницької діяльності є здійснення такої діяльності на власний ризик. Ця ознака пов'язана з попередніми ознаками, насамперед, із самостійністю. Враховуючи, що фізична особа - підприємець самостійно веде цю діяльність, то за результат діяльності, насамперед фінансовий, відповідає також ця фізична особа.
Згіднно ч.1 ст.52 ЦК Ураїни фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. В зазначеній правовій нормі втілений принцип цивільної дієздатності. Враховуючи, що підприємцем може бути тільки особа з повною цивільною дієздатністю, то при здійсненні підприємницької діяльності фізична особа повинна усвідомлювати, що за свої протиправні дії вона може нести відповідальність.
Згідно ст. 67 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За приписами статей 9 та 11 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що обов'язок щодо подання до державних податкових органів та інших державних органів документів та відомостей, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, покладається на платників податків, які несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
У відповідності до п. 1.3, п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник ПДВ є особою, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Податкове зобов'язання з ПДВ - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Відповідно пунктами 10.1, 10.2 та 10.4 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону, які відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету. Контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюють органи податкової та митної служби.
З аналізу зазначених норм законадавства, можно зробити висновок, що субєкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець при здійсненні самостійно, безпосередньо, на власний ризик підприємницької діяльності зобовязаний нарахувати і сплатити податкове зобовязання, та нести юридичну відповідальність, предбачену законодавством в разі невиконання зазначених обов”язків .
Так, за порушення вказаного обов’язку осіб притягують до юридичної відповідальності, зокрема, фізичні особи-підприємці уповноваженими на те державними органами притягуються до господарсько-правової відповідальності, в тому числі шляхом накладення на останніх адміністративно-господарських санкцій (адміністративно-господарського штрафу, стягнення зборів (обов'язкових платежів) визначених ГК України та іншими законами.
Згідно ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Тобто підставою притягнення особи до господарсько-правової відповідальності та накладення на неї адміністративного-господарських санкцій є наявність складу адміністративно-господарського правопорушення, в тому числі наявність події адміністративно-господарського правопорушення. Подія адміністративно-господарського правопорушення в сфері оподаткування виражатися в бездіяльності щодо сплати податку у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Із зазначеного слідує, що подія адміністративно-господарського правопорушення щодо несплати до Державного бюджету ПДВ виражається у несплаті до Державного бюджету отриманої в результаті господарської операції поставки, яка є одним з об’єктів оподаткування, від покупця суму ПДВ у порядку і на умовах, що визначаються законами України.
Отже, обов’язковою умовою для встановлення наявності події адміністративно-господарського правопорушення щодо несплати до державного бюджету ПДВ є виявлення об’єкта оподаткування ПДВ, перелік яких містить ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Так само, обов’язковою умовою для встановлення наявності події адміністративно-господарського правопорушення щодо несплати до державного бюджету податку з доходів фізичних осіб є виявлення об’єкту оподаткування податку з доходів фізичних осіб, перелік яких містить ст. 3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, для стягнення з відповідача податкового боргу на податковий орган, як на суб’єкта владних повноважень, процесуальним законодавством покладено обов’язок щодо доведення обставин здійснення суб’єктом господарювання підприємницької діяльності, наявності у відповідача об’єкту оподаткування ПДВ та податку з доходів фізичних осіб.
Як стверджує у письмових запереченнях відповідач, він ніколи не був фізичною особою-підприємцем, підприємницькою діяльністю не займався, ніяких декларацій по податку на додану вартість не подавав та ніколи не ставав на податковий облік в органі податкової служби.
Крім того, з долучених до справи матеріалів дослідчої перевірки ВПМ Олександрійська ОДПІ за фактами порушень ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, викладеними в акті виїзної планової перевірки господарської діяльності за період з 30 січня 2007 року по 30 червня 2008 року №612/17-00-289100049від 06.10.2008 року слідує, що за її результатами прийнято постанову від 12.03.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)). Постанова вмотивована відсутністю складу злочину, а саме не встановлено факту здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності та умисел останього на ухилення від сплати податків, що свідчить про відсутність в діях приватного підприємця суб’єктивної сторони злочину (а.с.90-91).
Так, з письмових пояснень відповідача, наявних у матеріалах дослідчої перевірки слідує, що на початку 2007 року ОСОБА_1 за порадою знайомих звернувся до громадянина ОСОБА_2 з проханням працевлаштуватись. Останній запропонував йому роботу водія таксі та повідомив, що для цього необхідно зареєструватись приватним підприємцем з метою законності надання послуг з перевезення пасажирів на таксі. ОСОБА_1 надав свій паспорт ОСОБА_2. і в січня 2007 року він разом із ОСОБА_2 прийшли до Олександрійського міського виконавчого комітету, де він оформився підприємцем. Потім вони поїхали в дозвільну систему з метою отримання печатки, де він розписувався в якихось документах, яких не знає. Печатку він ніколи не бачив, паспорт також залишився у ОСОБА_2., паспорт повернули більше ніж через місяць.
Підприємницькою діяльністю фактично ніколи не займався, фінансово-господарських операцій не здійснював, розрахункових рахунків в установах банків не відкривав, свої підписи на первинних бухгалтерських документах не ставив, бухгалтерську та податкову звітність не подавав (а.с.94-96).
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що Олександрійською ОДПІ в судувому засіданні не доведено факт самостійнного, безпосереднього здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, факт подання ним до податкового органу відповідної звітності (декларацій), які стали підставою для визначення податкового зобовязання, а саме з податку на додану вартість в сумі 969 307,28 грн., з податку з доходів фізичних осіб Ї 30 910,89 грн., зокрема, позивачем не доведено Ї неоприбуткування та несплата отриманих у період з 30 січня 2007 року по 30 червня 2008 року відповідачем сум ПДВ в результаті господарських операцій поставки чи інших, перелік яких визначено ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, та доходу від підприємницької діяльності, який згідно ст. 3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” підлягає оподаткуванню.
Висновок податкового органу щодо порушень законадавства ФОП ОСОБА_1 при нарахувванні і сплаті податків, грунтується лише на даних податкових декларації, подання яких, особисто ОСОБА_1, податковий орган заперечує при здійсненні дослідчої перевірки відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.212 КК України.
З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Судових витрат, які підлягають відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,Ї
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резулятивної частин рішення, з дня складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.03.2010 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду А.В.Сагун