Справа № 466/10325/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року                                                                                            м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого  судді        Невойта П.С.,

                секретарів с/з                 Семків Х.І., Лань М.О.,

справа № 466/10325/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Кабінету Міністрів України, в особі Прокурора Львівської області в інтересах держави до ОСОБА_1 про витребування майна (земельних ділянок) з незаконного володіння,

за участю представника позивача                       ОСОБА_2 ,

прокурора прокуратури Львівської області       Гарасимчука А.В., Слиш Г.С.,

представника відповідача адвоката                    Стиранки М.Б.,

                                                     в с т а н о в и в:

28.12.2018 року прокурор Львівської області Квятківський Ю., в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 18.09.2012 у судовій справі №1328/970/12 позов прокурора задоволено в повному обсязі, витребувано в ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов`язано повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 рішення суду першої інстанції в частині витребування земельної ділянки залишено без змін.

У подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 залишено без змін.

При прийнятті рішень про підставність позовних вимог прокурора встановлено, що згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського державного лісового господарства, затвердженого Державним комітетом лісового господарства України, квартал 44 Брюховицького лісництва за функціональним зонуванням лісопарку, віднесений до зони масового відпочинку.

Також, судом зазначено, що: «на момент прийняття спірного рішення від 23.10.2008 та на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008, остання перебувала у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс» та не була  вилучена в його користування. Відтак, Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла розпоряджатися нею, а відповідно ТзОВ «Новобуддизайн» не мав правових підстав набувати у власність та відчужувати іншим особам, а відповідач ОСОБА_1 . виходячи з наведеного, набув земельну ділянку без достатньої правової підстави».

Зазначає, що, належність земельної ділянки за кадастровим №4610166300.04:003:0061 до лісового фонду, її перебування у державній власності, не вилучення останньої, відсутність повноважень у Брюховицької селищної ради на її відчуження та набуття ОСОБА_1 земельної ділянки без достатньої правової підстави вже встановлено судовими рішеннями у вищевказаній справі і повторному дослідженню, згідно приписів до ч.4 ст.82 ЦПК України, не підлягають.

На стадії виконання рішення суду у вищевказаній справі встановлено, що витребувана земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га роз`єднана в 7 земельних ділянок.

Так, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно №121691987 за запитом «кадастровий №4610166300:04:003:0061» та даних Публічної кадастрової карти України відомості щодо земельної ділянки - відсутні.

Разом з тим, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м.Львові №10- 13-0.37-529/109-18 від 14.05.2018, земельна ділянка із вказаним кадастровим номером є архівною в результаті її поділу на 7 земельних ділянок, у тому числі: земельна ділянка за кадастровим №№4610166300: НОМЕР_1 003 НОМЕР_2 площею 0,0327 га, 4610166300:04:003:0079 (0,0964 га), 4610166300:04:003:0080 (0,0802 га), 4610166300:04:003:0081 (0,1410 га).

Згідно вказаної інформації встановлено, що:

- земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0078, площею 0,0327 га, з цільовим призначенням 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896 ( державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 27.11.2009 за №02:09:436:00031 кн. записів 02-7);

- земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0079, площею 0, 0964 га, з цільовим призначенням 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896 ( державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 06.10.2009 за №02:09:436:00026 кн. записів 02-7);

- земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0080, площею 0, 0802 га, з цільовим призначенням 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896 ( державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 06.10.2009 за №02:09:436:00025 кн. записів 02-7);

- земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0081, площею 0, 141 га, з цільовим призначенням 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896 ( державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 27.11.2009 за №02:09:436:00030 кн. записів 02-7).

Вказане підтверджується також відомостями з Державного земельного кадастру.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру прав на нерухоме майно, інформація про право власності на земельні ділянки з кадастровими №4610166300:04 НОМЕР_3 003: НОМЕР_2 , №4610166300:04 НОМЕР_4 : НОМЕР_5 , №4610166300:04 НОМЕР_4 : НОМЕР_6 , №4610166300:04 НОМЕР_3 003:0081 - відсутня.

З урахуванням наведеного, рішення суду у справі №1328/970/12 про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,7000га за кадастровим № 4610166300: НОМЕР_1 :003 НОМЕР_3 0061, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов`язання повернути її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, виконати неможливо, оскільки такого об`єкта цивільних прав не існує.

Також, згідно виготовленого Львівською регіональною філією Центру ДЗК картографічного матеріалу з нанесенням меж земельних ділянок у відповідності до наданих обмінних файлів на земельні ділянки та викопіювання з планшету меж угідь лісового фонду, земельні ділянки за кадастровими №№4610166300:04:003:0078      (0,0327 га), 4610166300:04:003:0079 (0,0964 га), 4610166300:04:003:0080 (0,0802 га), 4610166300:04:003:0081 (0,1410 га) відноситься до земель держлісфонду.

Підставою представництва прокуратурою в даній справі шляхом подання позову є необхідність захисту інтересів держави від імені яких діє Кабінет Міністрів України, як власник земельної ділянки.

Як встановлено прокуратурою, після поділу ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_7 площею 0,7000 га на нові, Кабінетом Міністрів України, як уповноваженим суб`єктом, по даний час, не вжито заходів щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення у власність держави. Вказане свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави.

Наведене є підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом з метою захисту інтересів держави як власника земельної ділянки в особі уповноваженого органу - Кабінету Міністрів України.

Представником відповідача 15.03.2019 подано відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтовує, що інтереси держави повинні захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Вважає, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить ньому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали їх копії

Представник позивача зазначає, що прокурор не мав права на звернення до суду з даним позовом, а також прокурором не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави та необхідності їх захисту, а тому просить відмовити в позові.

26.03.2019 представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, оскільки такі пропущені при зверненні до суду з даним позовом.

17.04.2019  представник Кабінету Міністрів України О.С.Курса подала клопотання про визнання поважними причини пропуску строків позовної давності та зазначає, що строк позовної давності потрібно рахувати з моменту, коли суб`єкт владних повноважень довідався про порушення прав і законних інтересів. Зазначає, що прокуратура Львівської області звернулася до КМУ із запитом №05/1-630 вих.18 від 26.10.2018, щодо наявності інформації у власника про незаконне вибуття з державної власності земельної ділянки лісового фонду площею 0,7000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0061, що розташована в районі смт. Брюховичі Шевченківського району м. Львова. Зазначає, що лише на стадії виконання рішення суду у справі №1328/970/12 прокуратурою Львівської області встановлено, що витребувана земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0061, площею 0,7000га роз`єднана на 7 земельних ділянок.

17.04.2019 представником відповідача подано заперечення проти клопотання КМУ про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності. Вважає, що подане клопотання є необґрунтованим, а позиція позивача щодо строку позовної давності у цій справі – непослідовною та суперечливою. Просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Прокуратурою Львівської області подано відповідь на відзив в якому зазначають, що поняття «інтереси держави» є оцінюючим поняттям і визначається в кожному конкретному випадку. Зазначає, що рішенням Шевченківського суду м.Львова від      18.09.2012 справа №1328/970/12 спірну ділянку за позовом прокурора  витребувано у власність держави в особі Кабінету Міністрів України. Зазначає, що судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, що віднесені до категорії лісів першої групи та перебувала у власності держави, а вибула поза волею власника.

Щодо наділення прокурора статусом самостійного позивача для відліку позовної давності, то Верховний Суд України у справах №224гс16, 6-178цс15 дійшов висновку, що вимоги прокурора є похідними від вимог державного органу, а тому перебіг строку позовної давності починається з часу, коли про порушення державних інтересів дізнався або міг дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор.

22.04.2019 представник Кабінету Міністрів О.С.Курса подала відповідь на відзив в якому зазначає про порушення відповідачем інтересів держави та просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.

Ухвалою від 25.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 20.06.2019  поновлено судовий розгляд з метою з`ясування обставин щодо виконання рішення від 18.09.2012 Шевченківського районного суду м. Львова у судовій справі №1328/970/12.

В судовому засіданні прокурор Гарасимчук А.В., Слиш Г.С. та представник позивача  Кабінету Міністрів України - Курса О.С. позовні вимоги підтримали, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини, просять  позов задовольнити.

Представник відповідача Стиранка М ОСОБА_3 . у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а також просив застосувати строки позовної давності.

Вислухавши прокурора, представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до вимог ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно ч.1 ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Крім того, відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2012 у судовій справі №1328/970/12 позов прокурора задоволено в повному обсязі, витребувано в ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов`язано повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 рішення суду першої інстанції в частині витребування земельної ділянки залишено без змін.

У подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 залишено без змін.

В ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 зазначено, що на момент прийняття спірного рішення від 23.10.2008 та на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008, остання перебувала у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс» та не була  вилучена в його користування. Відтак, Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла розпоряджатися нею, а відповідно ТзОВ «Новобуддизайн» не мав правових підстав набувати у власність та відчужувати іншим особам, а відповідач ОСОБА_1 . виходячи з наведеного, набув земельну ділянку без достатньої правової підстави».

Таким чином, незаконне отримання відповідачем у власність земельної ділянки підтверджується рішенням суду.

Враховуючи наведене, належність земельної ділянки за кадастровим №4610166300.04:003:0061 до лісового фонду, її перебування у державній власності, не вилучення останньої, відсутність повноважень у Брюховицької селищної ради на її відчуження та набуття ОСОБА_1 земельної ділянки без достатньої правової підстави вже встановлено судовими рішеннями у вищевказаній справі і повторному дослідженню, згідно приписів до ч.4 ст.82 ЦПК України, не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На стадії виконання рішення суду у вищевказаній справі встановлено, що витребувана земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га роз`єднана в 7 земельних ділянок.

Разом з тим, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м. Львові №10-130.37-529/109-18 від 14.05.2018, земельна ділянка із вказаним кадастровим номером є архівною в результаті її поділу на 7 земельних ділянок, у тому числі: №№4610166300:04:003:0078 (0,0327 га), 4610166300:04:003:0079 (0,0964 га), 4610166300:04:003:0080 (0,0802 га), 4610166300:04:003:0081 (0,1410 га).

Згідно вказаної інформації встановлено, що:

- земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0078, площею 0,0327 га, з цільовим призначенням 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896 ( державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 27.11.2009 за №02:09:436:00031 кн. записів 02-7);

- земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0079, площею 0, 0964 га, з цільовим призначенням 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896 (державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 06.10.2009 за №02:09:436:00026 кн. записів 02-7);

- земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0080, площею 0, 0802 га, з цільовим призначенням 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896 ( державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 06.10.2009 за №02:09:436:00025 кн. записів 02-7);

- земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0081, площею 0, 141 га, з цільовим призначенням 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896 ( державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 27.11.2009 за №02:09:436:00030 кн. записів 02-7).

Вказане підтверджується також відомостями з Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до п.22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України. У зв`язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише і випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК Укріїни.

Також, Верховним Судом України звернуто увагу на те, що при розгляді спорів щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у ст.388 ЦК України. Також, під час розгляду спорів про витребування майна мають бути встановлені всі юридичні факти, які визначені ст. 387, 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позовні вимоги прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003: НОМЕР_8 належала до лісового фонду і перебувала у державній власності, тому у Брюховицької селищної ради не було повноважень відчужувати дану ділянку, оскільки право розпоряджатися даними ділянками належить Кабінету Міністрів України, що встановлено судовими рішеннями, наявних в матеріалах справи та в подальшому незаконного набуття її ОСОБА_1 , яка в подальшому роз`єднана на сім земельних ділянок тому позов необхідно задовольнити.

Оцінюючи аргументи сторони відповідача щодо неналежності прокурора як позивача, суд зазначає, що з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу, відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду або нездійснення (в тому числі неналежне здійснення) захисту інтересів держави таким органом прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі він набуває статусу позивача (абзац 2 частини 2 ст. 45 ЦПК України).

Перевіривши причини звернення прокурора з позовом до суду, суд доходить переконання, що такі є належним чином обґрунтовані і у прокурора були обґрунтовані підстави вважати, що захист інтересів держави належним суб`єктом (Кабінетом Міністрів України) не здійснюється, в зв`язку з чим і було подано даний позов. Відтак, вказані аргументи сторін відповідача суд вважає необґрунтованими.

Надаючи оцінку аргументам сторони відповідача щодо застосування до позову наслідків спливу позовної давності суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Аналіз норм статей 256, 257, 261 та 267 ЦК України дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому, у даному випадку, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Даний висновок повністю узгоджується із висновками, викладеними у постановах ВП ВС від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц, 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц, 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17.

Судом встановлено, що прокуратура Львівської області звернулася до КМУ із запитом №05/1-630 вих.18 від 26.10.2018, щодо наявності інформації у власника про незаконне вибуття з державної власності земельної ділянки лісового фонду площею 0,7000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0061, що розташована в районі смт. Брюховичі Шевченківського району м. Львова. Зазначає, що лише на стадії виконання рішення суду у справі №1328/970/12 прокуратурою Львівської області встановлено, що витребувана земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0061, площею 0,7000га роз`єднана на 7 земельних ділянок. Дана обставина не спростована стороною відповідача і підстав вважати інше в суду немає.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що строк позовної давності прокурором не порушений.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 16810,06 грн.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд, 

                                                       у х в а л и в :  

позов задовольнити.

Витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим №4610166300:04:003:0078, площею 0,0327га, державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 27.11.2009 за № 02:09:436:00031 кн. записів 02-7, що розташована в АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 .

Витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим №4610166300:04:003:0079, площею 0,0964 га, державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 06.10.2009 за № 02:09:436:00026 кн. записів 02-7, що розташована в АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 .

Витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим №4610166300:04:003:0080, площею 0,0802 га, державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 06.10.2009 за № 02:09:436:00035 кн. записів 02-7, що розташована в АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 .

Витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим №4610166300:04:003:0081, площею 0,1410 га, державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 27.11.2009 за № 02:09:436:00030 кн. записів 02-7, що розташована в АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер – НОМЕР_9 ) на користь прокуратури Львівської області на рахунок №35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач — прокуратура Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031 судовий збір в сумі 16810,06 (шістнадцять тисяч вісімсот десять гривень, 06 копійок).

Позивач: Кабінет Міністрів України (місцезнаходження за адресою: м.Київ,      вул. Грушевського, 12/2).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер – НОМЕР_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 11.10.19 року.

Суддя П. С. Невойт