КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/824/12253/2019 Головуючий у 1-й інстанції - Мазка Н.Б.

370/426/19 Доповідач: Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчого,-

у с т а н о в и в:

У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби та Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчого, посилаючись на те, що 17.10.2015 року ним було подано заяву про кримінальне правопорушення про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 382 КК України.

05.03.2018 року ним подане клопотання щодо надання витягу з кримінального провадження по згаданій справі. Від посадових осіб Ірпінського ВП ГУНП в Київській області він дізнався про те, що відомості про кримінальне правопорушення, яке зазначено в його заяві не були внесені до ЄРДР, а тому він був змушений звертатися до суду за захистом своїх прав із скаргою на бездіяльність слідчого.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24.05.2018 року було задоволено його скаргу та визнана протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУНП в Київській області щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, зазначене у його заяві від 17.10.2015 року. Зобов`язано слідчого Ірпінського ВП ГУНП в Київській області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначені в його заяві від 17.10.2015 року та розпочати досудове розслідування.

Посилаючись на те, що йому була завдана моральна шкода, яка полягає у глибоких та довготривалих моральних стражданнях, пов`язаних з незахищеністю від свавілля, незаконного невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, зазначене у його заяві від 17.10.2015 року, безумовною втратою у житті позивача щодо неможливості тривалий період життя вільно спілкуватися зі своїм рідним сином через явно створені штучні перешкоди, тривалістю бездіяльності уповноважених осіб правоохоронних органів, зокрема, що він не міг реалізувати своє право на розгляд своєї заяви, поданої до Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області, й вимушений був витрачати свій час і свої кошти для поновлення свого права та розгляду своєї заяви в порядку, встановленому кримінально-процесуальним судочинством та із засад розумності, виваженості та справедливості оцінює розмір сатисфакції моральної шкоди у розмірі 5 000,00 гривень, що відповідає тяжкості моральних страждань,просив стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України та вирішити судові витрати.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 11 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову. Зазначає, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, що передбачають питання, які суд вирішує під час ухвалення рішення, не дотримано положень ст. 3, п.1 ст.6, ст. 8 та 13 Конвенції з про захист прав людини та основоположних свобод.

Судом апеляційної інстанції 14.08.2019 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_3 та роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа підпадає під категорію справ, розгляд яких здійснюється у порядку письмового провадження.

29.08.2019 року колегією суддів розгляд даної справи призначено в письмовому провадження, підстав застосування ч. 3 ст. 369 ЦПК України судом не встановлено, унаслідок чого заява ОСОБА_3 від 06.09.2019 року про розгляд його апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, на увагу не заслуговує.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.5).

З копії пояснень ОСОБА_2 від 14.10.2013 року, які відібрані ДІМ Макарівського РВ ГУМВС України в Київській області Крамаренком М.Д ., убачається, що вона розлучилась з ОСОБА_3 на її вихованні знаходиться син ОСОБА_4 . Колишній чоловік ОСОБА_3 постійно приходить до неї та вчиняє сварки. Згідноз рішенням Макарівського районного суду від 01.07.2013 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову та графіку зустрічей з дитиною. Тому дитину йому вона давати не буде. Син боїться батька та не хоче йти з ним гуляти (а.с.6).

Відповідно до листа №В.118.3 від 04.04.2014 року, виданого Макарівською районною державною адміністрацією, ОСОБА_3 рекомендовано членами комісії з питань захисту прав дитини, звернувши увагу на вік дитини, вирішити питання про встановлення графіку спілкування з дитиною, в судовому порядку (а.с.7-8).

Відповідно довисновку про відсутність кримінального правопорушення від 05.11.2015 року, узв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення перевірку по факту повідомлення ОСОБА_3 від 17.10.2015 року, закінчено (а.с.9)

05.03.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Ірпінського ВП ГУНП в Київській області із заявою, яка зареєстрована за вхідним номером В-353, згідно з якою просив надати йому інформацію в порядку видачі йому витягу з кримінального провадження по його заяві від 17.10.2015 року (а.с.11).

Згідно з ухвалоюІрпінського міського суду Київської області від 24.05.2018 року по справі №367/2739/18, визнано протиправною бездіяльність слідчого (уповноваженої особи) Іпрінського ВП ГУНП в Київській області щодо невнесення відомостей про злочин до ЄРДР після отримання заяви ОСОБА_3 від 17.10.2015 року ЖЄО №14386 від 17.10.2015 року. Зобов`язано компетентну службову Ірпінського ВП ГУНП в Київській області внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , яке зареєстровано ЖЄО №14386 від 17.10.2015 року та розпочати досудове розслідування, надати ОСОБА_3 витяг з ЄРДР (а.с.12-13).

Відмовляючи в задоволенні позову,суд першої інстанції керувався ст.56 Конституції України, ст.ст.1173,1174 ЦК України та зазначив, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.

Колегія суддів уважає, що судом першої інстанції в даній справі постановлено законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права з посиланням на правовупозицію Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25.05.2016 року № 6-440-цс16, та правову позицію Верховного суду, викладеною у постанові від 30.01.2019 року №199/1478/17.

Аргументи апеляційної скарги вказаний висновок суду не спростовують.

Не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, посилання позивача про порушення судом ч.4 ст.274 ЦПК України, оскільки підстави, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, стосуються протиправної бездіяльності правоохоронних органів по відношенню до нього, що завдало йому моральної шкоди. Аргумент позивача,що дані правовідносини є сімейними колегія суддів вважає помилковим.

Разом з тим реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням його прав .

Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, підставно врахував роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, п. 5 постанови від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та зазначив в рішенні,що винесення слідчим суддею Ірпінського міського суду Київської області за наслідками розгляду скарги позивача ухвали про її задоволення свідчить про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України, як це помилково вважає позивач.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.

Таких доказів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивачем не надано.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність рішення суду першої інстанції та відсутність підстав до його скасування,а тому в силу норм ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її постановлення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.О. Чобіток

Судді: О. В. Немировська

Т. І. Ящук