Головуючий І інстанції: О.А. Прилипчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 р. Справа № 480/1425/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2019, головуючий суддя 1 інстанції Прилипчук О.А., повний текст рішення складено 14.06.2019, вул. Г. Кондратьєва 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/1425/19

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд - визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару № UА805180/2019/000063/2 від 27.03.2019 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805180/2019/00143 від 27.03.2019, з відшкодуванням понесених позивачем судових витрат у розмірі 7528 грн. 40 коп.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що під час здійснення митного контролю програмно-інформаційним модулем АСАУР АСМО «Інспектор» було згенеровано ризик 103-1 «Можливе заявлення недостовірної інформації про транспортний засіб, бувший у використанні, що впливає на базу його оподаткування. Однак відомостей про розмір понесених витрат, передбачених п. 5-7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України), декларантом до митниці не надано і відповідно до вказаної в інвойсі вартості авто жодних донарахувань також не здійснено. На підставі п. 1, 2 ст. 3 ст. 53 МК України, враховуючи відсутність документального підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований транспортний засіб, а також з метою виявлення можливості для визнання заявленої митної вартості, інспектором з митного оформлення 27.03.2019 направлено декларантові електронне повідомлення щодо необхідності додаткового надання документів згідно ст. 53 МК України. 27.03.2019 до АСМО «Інспектор» надійшов лист від декларанта про відсутність запитуваних додаткових документів. Зважаючи на неповні та необ`єктивні документи, подані декларантом до митниці, ненадання документального підтвердження ціни, що сплачена за товар (доказів сплати заявленої вартості перевезення ТЗ до митного кордону), використання основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору, неможливо, а тому відповідач вимушений здійснити коригування заявленої митної вартості за другорядним методом згідно зі ст. 59 МК України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 відкрито апеляційне провадження у справі.

05 вересня 2019 року на адресу суду від позивача по справі надійшов відзив, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обгрунтування своєї позиції зазначив, що відповідачем не наведено які саме розбіжності у поданих позивачем документах містились, і чому зазначені документи не містять відомостей щодо ціни, якщо в поданих до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) № 71006530 від 04.03.2019 банківський платіжний документ містять одні і тіж цифрові значення ціни - 1863,75 Євро. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, при прийнятті рішення суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду (постанова від 20.02.2018, справа № 809/1884/16).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 закінчено підготовку справи до розгляду та призначено в порядку письмового провадження.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

26 березня 2019 року позивачем до Сумської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA805180/2019/009576, згідно з якою відповідачеві пред`являвся до митного оформлення транспортний засіб особистого користування "легковий автомобіль, що був у використанні-1 шт. Марка HYUNDAI; модель TUCSON ІX35. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1. Календарний рік виготовлення 2012. Модельний рік виготовлення 2012. Тип кузова універсал. Колір білий. Тип двигуна бензиновий. Робочий об`єм циліндрів двигуна 1591 см3. Потужність двигуна 99 кВт. Номер двигуна: НОМЕР_3. Відповідає екологічним нормам "ЄВРО-5". Кількість місць для сидіння, включно з місцем водія 5. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначені в акті митного огляду, який придбано позивачем у Німеччині за ціною 1863,75 євро.

Разом із митною декларацією надіслано до автоматизованої інформаційної системи "Інспектор" (далі - АСМО) наступні скан-копії документів:

1) Рахунку-фактури (інвойсу) № 71006530 від 04.03.2019, який виданий на ім`я позивача від Copart Deutschland GmbH, в якому зазначено, що ціною продажу автомобіля HYUNDAI TUCSON 1X35 з VIN-кодом НОМЕР_1 є 1863,75 євро, та наведено банківські реквізити для оплати його вартості;

2) Банківського платіжного документа, що підтверджує розрахунок між Продавцем транспортного засобу та Позивачем у сумі 1863,75 євро, який містить необхідні ідентифікуючі відомості - номер інвойсу, дату здійснення платежу, VIN-кодом автомобіля позивача НОМЕР_1 та банківські реквізити отримувача-Продавця, які вказано в інвойсі;

3) Акту про проведення огляду № UА209030/2019/020118 від 22.03.2019, в якому підтвердженого ідентичність відомостей про пред`явлений до митного огляду транспортний засіб із вказаними в заповненій декларантом митній декларації;

4) Довідки експерта № 759-19 від 25.03.2019, в якому зазначені характеристики транспортного засобу позивача;

5) Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та технічного паспорту № НОМЕР_2 від 22.11.2017, в яких вказано такі ж технічні характеристики транспортного засобу, як і в заповненій декларантом митній декларації.

27 березня 2019 року органом митного контролю направлено декларантові електронне повідомлення відповідно до ст. 53 МК України щодо необхідності надання документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод визначення.

На вищезазначений запит органу митного контролю, позивачем надіслано заяву від 27.03.2019, в якій зазначено про відсутність відповідних додаткових документів. Також позивач просив прийняти рішення на підставі вже наданих до митного оформлення документів.

За результатом проведеного митного контролю Сумська митниця ДФС прийняла Рішення про коригування митної вартості товару № UА805180/2019/000063/2 від 27.03.2019 та склала Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805180/2019/00143 від 27.03.2019.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

З письмових доказів у справі слідує, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у зв`язку з не визнанням заявленої декларантом (позивачем) митної вартості товару.

Такі висновки грунтуються на відсутності у поданих до митного оформлення документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України)

Відповідно до ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З письмових доказів у справі слідує, що відповідачем не застосовано основний метод у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально.

На електронну адресу декларанта направлено запит для надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Досліджуючи під час апеляційного розгляду вищезазначений запит, судом встановлено відсутність в ньому конкретного переліку документів, які необхідно надати до органу митного контролю.

Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом вичерпного переліку документів на виконання вимог запиту контролюючого органу прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку документів, які митний орган вважав необхідними для правильного визначення митної вартості товару.

Підставою коригування митної вартості відповідачем стало: «Спрацювання профілю ризику за кодами 103-1 «Можливе заявлення недостовірної інформації про транспортний засіб, бувший у використанні, що впливає на базу його оподаткування. У разі здійснення митних формальностей 203-1 та 911-1 проводити митний огляд транспортного засобу з візуалізацією результатів виконання митних процедур шляхом проведення фотозйомки. Фото обов`язково повинні відображати усі пошкодження, що мали підстави для прийняття рішення про визначення вартості транспортного засобу згідно вимог ст. 368 МК України. Перевіряти відповідність відомостей, зазнчених у Акті про проведення митного огляду, що був складений при перетині вказаним транспортним засобом митного кордону, фактичному стану транспортного засобу під час оформлення митної декларації у митний режим імпорту. При наявності Акту звернути увагу на повноту проведеного рануше огляду та врахувати його при обгрунтуванні рішень про невиконання митної формальності лише у випадках, коли в акті відображено, що обсяг та завдання огляду виконані в тій самій мірі (не менше), що передбачають повідомлення АСАУР. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта -EUR, вартість - 5800.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи вищезазначені правові норми, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань з докладною інформацією, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Між тим, оскаржуване рішення містить лише посилання на спрацювання профілю ризику 105-2 «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 5 800,00 грн. Докладна інформація, яка використовувалася митним органом при визначенні вартості товару, відсутня. Також зазначено, що рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі застосування результатів системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.

Перевіряючи оскаржуване рішення контролюючого органу на відповідність вимогам, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про його необгрунтованість, оскільки всупереч визначених у ст. 55 МК України вимог, контролюючим органом не зазначено, з яким саме ідентичним транспортним засобом (країну походження, час експорту та інше) порівнювався наведений транспортний засіб та відповідно до яких критеріїв була визначена спірна вартість транспортного засобу, а також в чому полягає недостатність поданих позивачем документів. Крім того, не зазначено жодних конкретних обставини з приводу того, які саме документи не містять в собі всіх необхідних відомостей для визначення числових значень митної вартості товарів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товару як такого, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства на наданих владному суб`єкту повноважень, як наслідок - скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Доводи апеляційної скаргине впливають на правомірність висновків суду апеляційної інстанції.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року по справі № 480/1425/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін