О
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД?
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2010 року Справа № 2а-7279/09/1170?
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Сагун А.В.;
при секретарі –Джебко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції до приватного підприємства „Біглайт-2000” про визнання недійсним запису державної реєстрації, довідки про взяття на облік, як платника податків, первинних бухгалтерських та податкових документів,Ї
ВСТАНОВИВ:
Світловодська об’єднана державна податкова інспекція (далі по тексту Ї Світловодська ОДПІ) звернулась в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства „Біглайт-2000” (далі по тексту Ї ПП „Біглайт-2000”), в якому просила: визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації відповідача через порушення закону, допущеного при створенні підприємства, які не можна усунути з моменту реєстрації, тобто з 17 лютого 2009 року; визнати недійсною довідку про взяття на облік платника податків ПП „Біглайт-2000” від 20.02.2009 року №3197; визнати недійсними всі первинні бухгалтерські та податкові документи (товарні, податкові накладні) з моменту реєстрації.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що засновник підприємства ОСОБА_1 при державній реєстрації не мав наміру створювати юридичну особу і її не створював, підприємницькою діяльністю не займався, а тому підприємство створено формально і з суттєвими порушеннями процедури державної реєстрації. В дійсності приватне підприємство створено з метою ухилення від сплати податків і господарською діяльністю ніколи не займалось. Тому податковий орган, посилаючись на положення ст. ст. 3, 42, 56, 57 ГК України, Закону України „Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, вважає, що юридична особа зареєстровано всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, і, відповідно, запис про реєстрацію підприємства підлягає визнанню недійсним.
Також, вказали на те, що ОСОБА_1 ніколи не підписувались первинні бухгалтерські документи, бухгалтерські та податкові звіти, а тому всі зазначені документи підлягають визнанню недійсними.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився. На адресу, яка згідно даних ЄДРПОУ є юридичною адресою відповідача направлялись конверти з судовими матеріалами, однак вони повернулись з відміткою „не значиться, вибуло” (а.с. 51, 60).
Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені. Статтями 17, 19 Закону України „Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, на уповноважений орган юридичної особи покладено обов’язок подавати державному реєстратору відомості у разі зміни місцезнаходження юридичної особи.
У відповідності до ч. 8 ст. 35 КАС України, повістка вважається врученою юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесенею до відповідного державного реєстру.
На підставі зазначених норм, з врахуванням того, що конверти направлялись на адресу, яка відповідно до витягу з ЄДРПОУ є місцезнаходженням юридичної особи (а.с. 54, 55), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.
В судовому засіданні представником позивача надана заява від імені директора ПП ПП "Біглайт 2000" ОСОБА_1 від 18.02.10. адресована до Кіровоградського адміністративного суду, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проти позову не заперечує. Представником позивача зазначено, що заява помилково надійшла до Світловодської ОДПІ.
У відповідності до ст. ст.136, 112 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну або подавши письмову заяву. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд критично ставиться до вказаної заяви оскільки на заяві відсутній номер вхідної кореспонденції Світловодської ОДПІ з відміткою про дату її надходження, позивачем не надано суду доказів, що підпис ОСОБА_1 на заяві є дійсно його власноручним підписом та в заяві зазначена адреса, на яку судом направлялась поштова кореспонденція для ПП "Біглайт 2000", та яка повернулася з відміткою "про підприємство на території сільської ради не відомо" ( а.с.38).
Дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову належить відмовити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що приватне підприємство „Біглайт 2000” зареєстровано 17 лютого 2009 року виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 10042294717, місцезнаходження підприємства - Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, буд. 94, зазначені обставини підтверджуються наданими суду копіями довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 54-55).
Як вбачається з наданої суду копії статуту ПП „Біглайт-2000” та реєстраційної картки засновником підприємства є ОСОБА_1 (а.с. 11-12, 14-18).
18 лютого 2009 року відповідача, як платника податків, взято на облік у Світловодській ОДПІ ( а.с. 10).
Як вбачається з позовної заяви висновок органу податкової служби про те, що ПП „Біглайт-2000” зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, та висновок про те, що державна реєстрацію проведена з порушеннями діючого законодавства зроблено податковим органом на підставі того, що засновник підприємства - ОСОБА_1 стосовно реєстрації пояснив: що його кум ОСОБА_2 запропонував надати паспорт для реєстрації приватного підприємства, пообіцявши виплачувати йому відсотки у вигляді грошових коштів за проведені фінанси-господарські операції. Він надав йому свій паспорт і через тиждень за вказівкою ОСОБА_2 поїхав до нотаріуса, де молодий чоловік на ім’я Євген з нотаріусом надали невідомі документи, які він підписав. Ніяких дій щодо реєстрації в органах податкової служби, пенсійного фонду не вчиняв, договорів від імені підприємства не укладав, бухгалтерських та податкових документів не підписував, печатки не мав, рахунків підприємства в банках не відкривав (а.с. 7-8).
Однак, суд вважає, що пояснення засновника підприємства не можуть бути єдиним та достатнім доказом обґрунтованості заявлених позовних вимог, та ці пояснення не можуть бути визнані належними доказами у розумінні ст. 70 КАС України, оскільки позивачем у справі не надано суду доказів, що підпис засновника підприємства ОСОБА_1 на поясненнях є дійсно його власноручним підписом.
Частина 4 ст. 50 КАС України встановлює, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднанні державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Права органів державної податкової інспекції закріплені ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, зокрема, п. 17 ч. 1 ст. 11 встановлює право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Частина 2 ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” визначає підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
· визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
· провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
· невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
· неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
· наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що чинним законодавством не передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про визнання недійсними установчих документів юридичної особи (статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до Єдиного державного реєстру, визнання недійсним реєстрації платника податку на додану вартість, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, визнання недійсними всіх бухгалтерських документів та інших фінансово-господарських документів з моменту їх складення та реєстрації).
Крім цього, під час розгляду даної справи судом встановлено, що податковий орган в обґрунтування вимог про припинення юридичної особи ПП „Біглайт-2000” посилається на те, що підставою для припинення юридичної особи - ПП „Біглайт-2000” є недійсність запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Але такі висновки податкового органу безпідставні та не ґрунтуються на законі з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується:
1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
А частиною 2 цієї статті передбачено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
Частиною 1 ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” передбачено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:
· невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;
· невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;
· порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:
наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;
невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;
наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне передбачено, що відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;
використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 цієї статті інших підстав не допускається.
Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає і чинним законодавством не встановлено будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників підприємства займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки . Запис про проведення державної реєстрації (перереєстрації) юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного з'ясування обставин, що згідно зі ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.
Під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що у зв'язку з наявністю необхідного пакету документів при реєстрації відповідача 17 лютого 2009 року у державного реєстратора не було підстав для відмови у державній реєстрації відповідача і позивачем під час розгляду даної адміністративної справи не було надано суду доказів щодо порушення норм чинного законодавства державним реєстратором під час державної реєстрації юридичної особи - відповідача.
Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,Ї
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови - з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.03.2010 року
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду А. В. Сагун