ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 жовтня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/490/19

Головуючий у першій інстанції - Балаба О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1231/19

Чернігівський апеляційний суд у складі :

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2019 року у справі за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,

місце ухвалення рішення суду - смт. Короп,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 25 липня 2019 року.

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь лікувального закладу витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 12 150 грн.

У мотивування заявлених вимог зазначив, що 16 липня 2018 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ-11183», здійснив зіткнення з велосипедом «Україна» під керуванням ОСОБА_2 , у результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, у зв`язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні в Чернігівській міській лікарні № 2 у період з 16 липня по 10 серпня 2018 року. Вартість лікування відповідно до розрахунку медичного закладу становить 12 150 грн. Оскільки ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України та ст.ст. 1166, 1206 ЦК України зазначені вище витрати на лікування потерпілої підлягають відшкодуванню шляхом стягнення коштів з відповідача на користь закладу охорони здоров`я.

Рішенням від 24 липня 2019 року Коропський районний суд позов заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 12 150 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи судове рішення незаконним і необґрунтованим та посилаючись на неповноту встановлення судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з нього 600,25 грн витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, погоджуючись з наданим позивачем розрахунком витрат на лікування хворої, залишив поза увагою ту обставину, що відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання прямо заборонено включати у суму витрат на лікування потерпілого витрати на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання, тобто на господарчі витрати.

Скаржник зазначає, що із статті калькуляції «комунальні витрати та інші витрати» не зрозуміло, що саме було включено до інших витрат і чи не включено до них витрати, які не підлягають включенню згідно з наведеним вище Порядком. Також з наданого розрахунку не зрозуміло, кому саме нараховується заробітна плата, як здійснюється її розрахунок та що входить до її нарахування. На його думку, заробітна плата медичному персоналу не залежить від кількості та наявності пацієнтів на стаціонарному лікуванні, а тому і не може відноситися до витрат на лікування потерпілого.

Стверджує, що заявлений позивачем розмір витрат на лікування потерпілої не підтверджений належними доказами. На його переконання фактичні витрати лікувального закладу повинні складатися з: витрат на харчування - 7,52 грн на добу та придбання медикаментів - 16,49 грн на добу, що загалом, з урахуванням 25 ліжко-днів, становить 600,25 грн. Інші зазначені у розрахунку витрати не відносяться до витрат на лікування, тому і не підлягають відшкодуванню.

У наданому відзиві представник КНП «Чернігівська міська лікарня № 2», вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін. В обґрунтування наведеного зазначив, що розрахунок витрат на лікування хворої ОСОБА_2 був проведений у відповідності з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, а також з урахуванням Методики розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, яка визначає методологію та порядок обліку фактичних витрат, які здійснюють заклади охорони здоров`я у зв`язку з наданням послуг з медичного обслуговування і які враховуються під час встановлення єдиних тарифів на медичні послуги.

Звертає увагу на те, що витрати на технічне забезпечення та обслуговування (поточний ремонт) високовартісного обладнання відносяться до господарських витрат. Це сума витрат, пов`язана з веденням господарської діяльності, з забезпеченням життєдіяльності лікарні. Оплата комунальних послуг та інших витрат включає в себе вивіз та знешкодження твердих побутових відходів.

У наданому відзиві заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури, вважаючи судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду - залишити без змін. Доводи відзиву є аналогічними з доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу представником КНП «Чернігівська міська лікарня № 2».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі КНП «Чернігівська міська лікарня № 2», суд першої інстанції виходив з того, що за змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України та ч. 1 ст. 1206 ЦК України відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на винного при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування на користь лікувального закладу витрат на лікування потерпілої від злочину.

Суд погодився, що наданий позивачем розрахунок витрат, понесених закладом охорони здоров`я, складений згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання та розрахований, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених потерпілою ОСОБА_2 у стаціонарі, та вартості витрат на її лікування в день, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що 16 липня 2018 року, близько 20 год, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-11183» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись у м . Чернігові по вул. Гагаріна в районі будинку № 52 у напрямку вул. Попова, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку та не вибрав безпечного бокового інтервалу під час випередження велосипедиста, який рухався попереду, внаслідок чого здійснив зіткнення з велосипедом марки «Україна» під керуванням ОСОБА_2 , яка у результаті ДТП отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КК України було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270010005623 від 16 липня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 - закрито (а.с. 6-7).

Згідно з розрахунком, наданим КНП «Чернігівська міська лікарня № 2», загальний розмір витрат на лікування хворої ОСОБА_2 за період з 16 липня по 10 серпня 2018 року становить 12 150 грн (а.с. 9). З розрахунку вбачається, що сума витрат за один ліжко-день складає 486 грн, до якої входить: заробітна плата - 327,64 грн; нарахування на заробітну плату - 70,4 грн; господарські витрати - 3,63 грн; витрати на харчування - 7,52 грн; придбання медикаментів - 16,49 грн; оплата комунальних послуг та інші витрати - 60,32 грн.

Звернувшись з позовом в інтересах держави в особі КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» про відшкодування збитків у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури зазначав про наявність для цього правових підстав відповідно до приписів ч. 7 ст. 128 КПК України та ст.ст. 1166, 1206 ЦК України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, встановлений § 2 Глави 82 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Пунктом 3 постанови Пленуму ВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 07 липня 1995 року роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року (далі - Порядок). Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить заклад.

Пунктом 3 указаного Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Посилання відповідача на необґрунтованість наданого розрахунку витрат на лікування та необхідність виключення з нього статей «заробітна плата та нарахування на заробітну плату», «господарчі витрати» та «оплата комунальних послуг та інші витрати» не може бути підставою для скасування судового рішення, беручи до уваги наступне.

Так, постановою КМУ № 1075 від 27 грудня 2017 року затверджена Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування. Ця Методика визначає методологію та порядок обліку фактичних витрат, які здійснюють заклади охорони здоров`я у зв`язку з наданням послуг з медичного обслуговування (далі - медичні послуги) і які враховуються під час встановлення єдиних тарифів на медичні послуги, що надаються відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я за договорами про медичне обслуговування населення у межах програми державних гарантій медичного обслуговування населення згідно із ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

Методика спрямована на забезпечення стандартизації та уніфікації підходів до обліку витрат у закладах охорони здоров`я та встановлення базових принципів універсальної національної системи розрахунку вартості послуг з медичного обслуговування, фінансування яких забезпечується за рахунок бюджетних коштів у межах програми медичних гарантій.

Відповідно до п.п. 4 п. 7 Методики для забезпечення необхідного рівня стандартизації та точності розрахунків до обов`язкового переліку прямих витрат відносять: 1) витрати на заробітну плату та пов`язані з нею нарахування; 2) витрати на лікарські засоби; 3) витрати на технічне забезпечення та обслуговування (поточний ремонт) високовартісного обладнання; 4) комунальні витрати за можливості прямого віднесення.

Саме з урахуванням положень указаної Методики лікувальним закладом був зроблений відповідний розрахунок витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 , у якому відображені витрати на заробітну плати та пов`язані з нею нарахування, витрати на лікарські засоби (медикаменти), витрати на технічне забезпечення та обслуговування високовартісного обладнання (господарські витрати) та комунальні витрати. Порядок та форма складання довідки-розрахунку лікарняним закладом дотримані.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність визначеного у розрахунку розміру витрат на лікування не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні скаржником вимог чинного законодавства, тому по суті є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення. Так, ОСОБА_1 лише припускає, що лікувальним закладом до розрахунку були включені витрати на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання, проте жодних доказів на підтвердження таких доводів не надає.

В суді першої інстанції відповідач, не визнаючи позов в частині витрат на заробітну плату та нарахувань на неї, жодних клопотань з приводу перевірки наданого лікувальним закладом розрахунку та його деталізації не заявляв, доказів на підтвердження неправильності їх включення до прямих витрат лікарні не надавав. З огляду на змагальність у цивільному судочинстві, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не довів необхідність зменшення стягнутого з нього за рішенням суду першої інстанції заявленого прокурором розміру витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Зважаючи на вищенаведені обставини даної справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наявності у матеріалах справи належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2019 року.

Головуюча: Судді: