Головуючий у І інстанції Заставенко М.О.

Провадження №22-ц/824/11493/2019 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Зубленку Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про продовження строку дії обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій, діючи у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила продовжити дію обмежувального припису, виданого рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.12.2018 року.

Обгрунтовуючи заяву, ОСОБА_2 посилалась на те, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 17.12.2018 року у справі №753/24313/18 було видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 строком на 6 місяців, яким визначено наступні заходи тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця реєстрації ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця проживання ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця перебування ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до будь-яких інших місць постійного чи тимчасового проживання (перебування), навчання, роботи, відпочинку та інших місць частого відвідування ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 ; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому йому місці, переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватись з нею без її згоди на те; заборонено вести з ОСОБА_2 листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Після винесення обмежувального припису ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено стягнення у виді виправних робіт строком на один місяць з відрахуванням двадцяти процентів заробітку. Також, після винесення обмежувального припису ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (завдання тілесних ушкоджень бабусі малолітнього ОСОБА_3 ) та призначено йому покарання у виді 6 місяців виправних робіт із відрахуванням із суми його заробітку 15 відсотків в дохід держави.

Не зважаючи на всі вищезазначені заходи впливу та примусу, ОСОБА_1 порушив обмежувальний припис, а саме: 18.01.2019 року ОСОБА_1 дзвонив ОСОБА_2 по телефону, погрожував вбити, нецензурно лаявся, словесно ображав її та її рідних; 07.02.2019 року ОСОБА_1 написав заявниці через соціальні мережі повідомлення, яке містило погрози завдати фізичну шкоду та словесні образи; 01.03.2019 року ОСОБА_1 приїхав на дачу батьків заявниці, де вона часто буває з дитиною, за адресою: АДРЕСА_3 та умисно побив там вікна. За фактом цього правопорушення Баришівським ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області внесено відомості до ЄРДР за номером 12019110070000218; 09.04.2019 року у приміщенні Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 чіплявся до ОСОБА_2 та її батька ОСОБА_4 .

У грудні 2018 року заявник звернулась до Міського центру дитини з метою вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини, однак ОСОБА_1 відмовився взяти участь у дослідженні. Міським центром дитини було підтверджено можливе настання негативних наслідків для дитини у випадку продовження батьком вчинення насильства у присутності сина.

Таким чином, компетентні державні органи неодноразово застосовували заходи впливу до ОСОБА_1 , але останній не розкаявся у своїх вчинках та продовжує вчиняти домашнє насильство, порушуючи вимоги обмежувального припису, дія якого закінчується 17.06.2019 року. Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просила продовжити обмежувальний припис на 6 місяців, а також направити ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Продовжено дію обмежувального припису відносно ОСОБА_1 (громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 07.04.1998 Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській обл., ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) на строк шість місяців, а саме, до 18.12.2019 року встановлено наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 :

- заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця реєстрації ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця проживання ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця перебування ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до будь-яких інших місць постійного чи тимчасового проживання (перебування), навчання, роботи, відпочинку та інших місць частого відвідування ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 ;

- заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому йому місці, переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватись з нею без її згоди на те;

- заборонено вести з ОСОБА_2 листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, заінтересована особа ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 про продовження строку дії обмежувального припису відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу заявник ОСОБА_2 заперечила проти її задоволення та просила рішення суду залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Заявник ОСОБА_2 та її представник в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечили та просили рішення суду залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 в частині продовження дії обмежувального припису з метою захисту прав ОСОБА_2 та її сина, суд першої інстанції виходив з доведеності заяви та її обґрунтованості в цій частині, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.12.2018 року (а.с.7-11) встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25.09.2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.12.2017 року. У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних стосунків у січні 2017 року ОСОБА_2 разом з дитиною залишила належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_5 , де мешкала разом з чоловіком, і переїхала до квартири своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у м. Борисполі, будь-яких спорів та судових справ щодо житла чи іншого майна між колишнім подружжям немає. В суді ОСОБА_2 пояснювала, що ще під час спільного проживання ОСОБА_1 проявляв відверто вороже ставлення до її матері та мали місце непоодинокі випадки застосування ним щодо неї фізичного та психологічного насильства, що і стало причиною припинення їх шлюбно-сімейних відносин. З лютого 2017 року прояви фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_1 як щодо заявника, так і щодо її матері, стали носити систематичний характер.

У зв`язку із вищенаведеними обставинами судом у рішенні від 17.12.2018 року виданий обмежувальний припис, яким терміном на шість місяців встановлені заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 : заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця реєстрації ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця проживання ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця перебування ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонено наближатися на відстань ближче 500 метрів до будь-яких інших місць постійного чи тимчасового проживання (перебування), навчання, роботи, відпочинку та інших місць частого відвідування ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_6 ; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_7 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому йому місці, переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватись з нею без її згоди на те; заборонено вести з ОСОБА_2 листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 порушує виданий відносно нього обмежувальний припис та продовжує застосовувати щодо ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 психологічне насильство, що підтверджується наявними в справі та дослідженими судом доказами.

Зокрема, за фактом спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень матері заявника ОСОБА_8 вироком суду від 28.02.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (а.с.13-18).

Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 20.02.2019 року (а.с.19-20) притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КпАП України (за фактом подій, які мали місце 21.11.2018 року).

За фактом умисного порушення обмежувального припису ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_2 від 20.05.2019 року внесені відомості до ЄРДР № 1201910070000218 за ст. 390-1 КК України за подіями, що мали місце 01.03.2019 року (а.с.12). Заявник у судовому засіданні пояснила, що 01.03.2019 року ОСОБА_1 прибув за адресою: АДРЕСА_3 , порушивши обмежувальний припис, та пошкодив вікна будинку. Дана обставина також підтверджується фото пошкоджених вікон та оглянутим судом першої інстанції в судовому засіданні відеозаписом з камер спостереження, на якому видно, як ОСОБА_1 кидав каміння у вікна будинку.

Судом також було прослухано аудіозапис телефонної розмови між сторонами 19.01.2019 року, в якому ОСОБА_1 погрожував заявниці вбивством, нецензурно висловлювався, словесно ображав заявника та її рідних. Факт телефонної розмови ОСОБА_1 в апеляційному суді не заперечував.

Згідно фотокопії повідомлення з соціальних мереж ОСОБА_1 07.02.2019 року написав заявниці повідомлення, яке містить погрози завдати фізичну шкоду та словесні образи. Факт направлення повідомлення ОСОБА_1 в апеляційному суді також не заперечував.

З оглянутого судом першої інстанції відеозапису встановлено, що 09.04.2019 року в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_1 , підійшовши до батька заявниці ОСОБА_4 , поруч якого сиділа заявниця, вороже вимагав не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною та фіксував на телефон обличчя ОСОБА_4 Заявниця в судовому засіданні пояснила, що в цей момент побоювалась за безпеку батька та відчула емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.

21.12.2018 року Міським центром дитини було підтверджено можливе настання негативних наслідків для дитини у випадку продовження батьком вчинення насильства у його присутності.

За приписами п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства (постраждала дитина) - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Як наголошують п.п.3, 6, 7, 8 ч.1 ст.1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Як регламентовано ст.16 зазначеного закону, передбачено ведення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі - це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

До Реєстру вносяться відомості (окремо за кожним випадком насильства). Формування Реєстру здійснюється окремо за кожним випадком домашнього насильства, насильства за ознакою статі шляхом внесення до нього відповідної інформації. Персональні дані про особу, яка повідомила про вчинення насильства, зберігаються у Реєстрі протягом одного року з дня надходження відповідної інформації про вчинення насильства. Персональні дані про постраждалу особу зберігаються у Реєстрі протягом трьох років з дня вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі.

Згідно розділу IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

У відповідності до ст.350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

За змістом ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема відповідно до п. 4 - заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи) (ч. 3 ст. 26 цього Закону). За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи доведеність заявником належними та допустимими доказами того факту, що її бувший чоловік ОСОБА_1 своїми систематичними протиправними діями порушує встановлений щодо нього обмежувальний припис, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, які призвели до необхідності застосування обмежувального припису у грудні 2018 року, не змінилися, а тривалі і систематичні насильницькі дії, які чинить ОСОБА_1 щодо колишньої дружини, пов`язані із словесними образами, погрозами, приниженням, переслідуванням і залякуванням, цинічне приниження її честі та гідності, відсутність будь-якої критики своєї поведінки, в своїй сукупності вказують на існування реальної загрози життю та здоров`ю заявника та психічному здоров`ю малолітнього сина сторін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність у справі підстав для продовження обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 та малолітній син сторін ОСОБА_5 є особами, що постраждали від домашнього насильства і на даний час потребують захисту у порядку, передбаченому Законом 2229-VIII.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що заявником ОСОБА_2 доведено належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які вона посилалась в заяві, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення її заяви в частині продовження дії обмежувального припису щодо ОСОБА_1 строком на шість місяців, до 18.12.2019 року, у вигляді зазначених судом заборон.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та переоцінки доказів; ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку у своєму рішенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: