Справа №4с-2\2010
______________________________________________________________________________
УХВАЛА
11 лютого 2010 року
Київський районний суд м.Одеси у складі:
Головуючого - судді Куриленко О.М.
за участю секретаря - Фірко Ю.В.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанови, винесені другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 14.09.2009р. про розшук майна боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони при виконанні виконавчого листа №2-8, виданого апеляційним судом Одеської області по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення авансу,
В С Т А Н О В И В :
29.10.2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила виключити з постанови Другого Київського відділу виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 14.09.2009 року про розшук майна боржника та з постанови того ж відділу від 14.09.2009 року про арешт майна боржника відомості про автомобіль НОМЕР_1».
У судове засідання з`явився представник скаржника ОСОБА_6, вимоги, викладені у скарзі. Підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник позивача - ОСОБА_8 у судовому засіданні просила в задоволенні заяви відмовити.
У судове засідання з`явився представник другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_9, проти задоволення заяви заперечував.
Представник заявника пояснив суду, що відповідно до рішення апеляційного суду Одеської області від 22.04.2009 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_10 суму боргу у розмірі 30300 гривень. Другим відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження від 31.08.2009 року. 14.09.2009 року виконавчої службою ухвалені постанови про розшук та арешт майна боржника.
Заявник вказує, що до опису майна, на яке накладено арешт, включений автомобіль
«Мицубиши Аутлендер» ВН 3558ВН, який знаходиться в заставі у банку та на нього не може повторно бути накладений арешт.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали по справі вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 03.10.2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 аванс в розмірі 30300 гривень, який був переданий як частина вартості квартири, яку мала придбати позивачка.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2009 року позов ОСОБА_2 задоволений у повному обсязі, з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 стягнуто у солідарному порядку отриманий аванс у сумі 30 300 (тридцять тисяч триста) гривень, державне мито у розмірі 303 гривні та витати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.
22.04.2009 року апеляційним судом Одеської області по справі було постановлено нове рішення, яким рішення Київського районного суду м. Одеси віл 23.01.2009 року скасовано, ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_3 зазначених грошових коштів.
На виконання вказаного рішення апеляційним судом був виданий виконавчий лист №2-8, в межах виконання якого Другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 14.09.2009 року були винесені постанови про розшук майна боржника та про арешт майна боржника.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль НОМЕР_2.
Згідно кредитного договору №299/ФКВ – 07, укладеного між ТОВ „Український промисловий банк” та ОСОБА_1 31.07.2007 року, виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується заставою спірного автомобіля.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» про звільнення. майна з-під арешту особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Крім того, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту.
При вирішенні зазначеного спору суд приймає до уваги Постанову Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.08.1976 року « Про судову практику в справах про виключення майна з опису», звертаючи на те, що службової особою, якою накладається арешт, додержані також вимоги закону про опис майна.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні заяви про виключення майна з-під арешту транспортного засобу необхідно відмовити, так як дії виконавчої служби вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, а той факт, що спірний автомобіль є засобом забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед банком, не може вважатись підставою для скасування заходів забезпечення по даній цивільній справі.
Керуючись ст.383, ч.2 387, ЦПК України, ст. 588 ЦК України, Закону України « Про Заставу» суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 Василіївнини – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження у 5 дений термін та подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя: