Справа № 2 - 272/2010 р.

№ 2-2619/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 березня 2010 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області, в складі:

Головуючого судді - Демиденка І.О.,

при секретарі - Коптяєвій Т.М.,

за участю представника позивача, ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

за участю представника відповідача, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом фізичної особи – ОСОБА_1 до юридичної особи – ПАТ КБ «Приватбанк»  про визнання дій банку по підвищенню процентів незаконними, визнання правочину про зміну процентної ставки неукладеним,визнання зміни процентної ставки нікчемною, зобов’язання банку зробити перерахунок сплачених коштів відповідно до процентної ставки зазначеної в кредитному договорі, стягнення моральної шкоди та судових витрат,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить винести рішення, яким визнати дії банку по збільшенню процентної ставки незаконними, визнати правочин про зміну процентної ставки неукладеним, визнати зміну процентної ставки нікчемною та зобов’язати відповідача зробити перерахунок сплачених нею коштів відповідно до процентної ставки визначеної кредитним договором та стягнути з нього на її користь моральну шкоду та судові витрати, сплачені при подачі позову.

    В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі.

Представник позивача позов підтримав та пояснив, що 08 червня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі Полтавського ГРУ Приватбанку, відділення «Молодіжне» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № PLRPGК 100000013. Відповідно до умов зазначеного договору банк надав позивачці кредитні кошти строком користування з 08.06.2007 року по 08.06.2037 року включно у розмірі 154 408,80 грн. на придбання квартири зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту. Період сплати встановлювався з 01 по 08 число кожного місяця. Згідно договору щомісячний платіж становив 1 863,88 грн., який включав погашення заборгованості за кредитом, відсоткам та винагороди. З метою забезпечення зобов’язань за зазначеним договором з ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є однокімнатна квартира, яка розташована в АДРЕСА_1.

Однак, незважаючи на  вимоги кредитного договору і конкретно прописаній щомісячній сумі платежу в розмірі 1863,88 грн. банк 08.01.2009 року за вих. № 20.1.3.2/6-44329 від 25.12.2008 року направив на адресу позивачки лист про зміну умови кредитного договору від 08.06.2007 року та збільшення відсоткової ставки за кредитом до 27,58% річних. Зазначене рішення банк мотивував тим, що відбулися зміни кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні, що включають в себе зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент даного договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий фонд, здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами або кредитами, а тому з метою виконання зобов’язань перед своїми вкладниками банк змушений вимагати зміни умов кредитного договору. У випадку, якщо позивачка не згодна із вказаними змінами кредитного договору  банк пропонував в строк до 20 січня 2009 року звернутися у відділення Приватбанку та надати повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі. В січні місяці 2009 року ОСОБА_1 звернулася до  працівників відділення «Молодіжне» Полтавського ГРУ Приватбанку з листом, в якому просила обґрунтувати причини зміни відсоткової ставки, надати розрахунок нового розміру щомісячного платежу по кредиту та повідомила про свою незгоду з вказаною відсотковою ставкою та про змінені умови кредитування. При сплаті чергового платежу позивачка дізналася, що банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку по кредиту з 1,34% на місяць до 27,58% річних і що її щомісячний платіж по кредиту та відсоткам складає 2993,01 грн., що на 1 129,13 грн. більше. В подальшому ОСОБА_1 сплачувала платежі по кредиту згідно умов кредитного договору від 08.06.2007 року з розрахунку відсоткової ставки у розмірі 1,34% на місяць. Однак, зазначені кошти направлялися на погашення процентів, пені та штрафу а не погашення заборгованості за кредитом. Крім того проценти , пеня і штраф були нараховані банком виходячи з нової відсоткової ставки у розмірі 27,58% річних. З вказаними діями банку вона не згодна,  та вважає їх неправомірними виходячи з наступних підстав: при зміні умов кредитного договору банк не надав їй інформацію, передбачену Правилами надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, а саме додаткової угоди та формули, по якій банк розраховував нову процентну ставку та не зазначив тип процентної ставки;  остання зміна облікової ставки була 30.04.2008 року, в період зміни процентів за кредитним договором, тобто в грудні - січні 2008 року,  облікова ставка не мінялась; банк змінив відсоткову ставку в односторонньому порядку, що забороняється Цивільним кодексом України та Законом України « Про банки і банківську діяльність». Крім того, пропозицію змінити кредитний договір позивачка не підтримувала, а тому вважає вказану угоду не укладеною, письмово зазначені зміни ніде не закріплені, що вказує на їхню нікчемність. Зазначені дії банку порушують права позивачки, її законні інтереси та завдають моральної шкоди. За цей період вона зазнала душевних страждань, порушився сон,часто піднімається кров’яний тиск, вона втратила нормальні життєві зв’язки, погіршились відносини з оточуючими. Виходячи з викладеного, просить суд позов ОСОБА_1 задовольнити, визнати дії банку по збільшенню процентної ставки незаконними, визнати правочин про зміну процентної ставки неукладеним, визнати зміну процентної ставки нікчемною та зобов’язати відповідача зробити перерахунок сплачених нею коштів відповідно до процентної ставки визначеної кредитним договором та стягнути з нього на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 1500 грн. та судові витрати, сплачені при подачі позову.

    Представник відповідача, ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що  08.06.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № PLRPGК100000013. Згідно зазначеного договору позивач отримала кредит у розмірі 154408,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 08.06.2037 року. Листом з повідомленням від 25.12.2008 року за № 20.1.3.2/6 -44329 на адресу позивача було направлено повідомлення про збільшення відсоткової ставки за вищезазначеним договором, а саме: з 16,08% на 27,58% річних,  у зв’язку  із зміною кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні. У листі банк запропонував позивачці в строк до 01.02.2009 року вчинити дії, які б запобігли підвищенню відсоткової ставки , а саме: здійснити погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35443,80 грн. для встановлення відсоткової ставки в розмірі 22,54 % річних; 59073,00 грн. для залишення процентної ставки у розмірі -16,8% річних. Згідно умов кредитного договору банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір відсоткової  ставки у разі зміни кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні,а саме:зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміни облікової ставки НБУ;зміни розміру відрахувань у страховий фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті. Тобто, при настанні одного з випадків банк має право змінити ставку. Виходячи з викладеного, банк мав декілька підстав для зміни відсоткової ставки, з них: 30.04.2008 року змінилась облікова ставка Національного банку України та змінився курс  долара США з 5,05 грн. на момент укладення кредитного договору до 7,7 на момент збільшення відсоткової ставки банком, що у відсоткову відношенні складає 34,4%. Зазначені обставини надали банку право збільшити відсоткову ставку за кредитом, з метою захисту своїх активів і активів своїх вкладників. Крім того слід зазначити, що розмір середньозважених ставок по кредитам з 15,9 % станом на 26.06.2006 року зріс до 29% станом на 05.01.2009 року, тобто середньозважена ставка збільшилася на 13,1 пункт. При цьому зміна відсоткової ставки за кредитом відбулася не в наслідок волевиявлення однієї із сторін, а через збільшення облікової ставки НБУ та зміни курсу долара США до гривні. Про зміну відсоткової ставки позивачка повідомлялася письмово. Крім того, зазначив, що відносини з приводу зміни відсоткової ставки виникли до вступу в закону силу змін до Цивільного кодексу  України та Закону України « Про банки і банківську діяльність» щодо заборони змінювати відсоткову ставку в односторонньому порядку. Виходячи з викладеного, просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали  справи, оцінивши надані докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити:

    Як встановлено в судовому засіданні 08.06.2007 року між  ЗАТ КБ « Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № PLRPGK00000013 строком дії  до 08 червня 2037 року включно на суму 154408,80 грн., що підтверджується копією кредитного договору.

    Згідно з п. 7.1 кредитного договору позичальник зобов’язувався здійснювати щомісяця фіксовані платежі в сумі 1863,88 грн. та сплачувати проценти в розмірі 1,34%  на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначені обов’язки позичальник виконувала своєчасно і в повному обсязі.

    З 01.02.2008 року банк у односторонньому порядку збільшив ОСОБА_1 відсоткову ставку за кредитним договором № PLRPGK100000013 від 08.06.2007 року з 16,08% до 27,58% річних, що підтверджується відповідним листом.

    Відповідно до п. 2.3.1. банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті.

    Зазначений пункт договору передбачає, що наявність хоча б однієї із вказаних підстав є достатньою для зміни процентної ставки за кредитним договором. Так, відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 107 від 21.04.2008 року «Про регулювання грошово – кредитного ринку», яка діяла на момент виникнення спірних відносин, Національним банком України з 30 квітня 2008 року була встановлена нова облікова ставка в розмірі 12% річних. Тобто з 30 квітня 2008 року банк відповідно до п.2.3.1. кредитного договору мав право на підвищення процентної ставки за кредитом.

    Що стосується твердження позивача про те, що процентна ставка по  договору може бути змінена якщо підстави передбачені п.2.3.1. кредитного договору виникнуть після набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 11.10.2008 року № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», тобто після 11.10.2008 року суд не бере його до уваги , оскільки на момент прийняття банком рішення про зміну процентів, а саме на 25.12.2009 року зазначена постанова втратила чинність на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 року № 413 « Про окремі питання діяльності банків».

    Відповідно до ст.. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачено зміну процентної ставки в односторонньому порядку. Однак, відповідно до пунктів 1056-1, 1061 ЦК України та ст. 55 Закону України « Про банки і банківську діяльність» встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Визнаючи дії банку щодо односторонньої зміни кредитного договору правомірними суд виходить з того, що на момент прийняття банком рішення про зміну договору в частині збільшення процентної ставки Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року не набрав чинності.  Відповідно до  п.1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Оскільки вищезазначений закон набрав чинності лише 10.01.2009 року, а спірні правовідносини виникли 25.12.2009 року його дія на зазначені відносини не поширюється. Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативні ати не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що дії банку щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є правомірними.

Позовні вимоги щодо визнання правочину про зміну процентної ставки неукладеним суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки правочин про зміну процентної ставки між сторонами не укладався, а вносилися зміни до чинного кредитного договору, положення якого передбачали порядок і підстави зміни процентної ставки.

Позовні вимоги, які стосуються визнання зміни процентної ставки в односторонньому порядку нікчемною у зв’язку з недотриманням письмової форми зміни договору задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором.

    Відповідно до п.2.3.1. кредитного договору У разі зміни  процентної ставки банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Так, 25.12.2008 року за вих. № 20.1.3.2/6-44329 банк направив на адресу ОСОБА_1 лист про  зміну процентної ставки, а також запропонував до 20.01.2009 року у разі незгоди зі зміненими умовами договору повідомити у письмовій формі відділення банку, що обслуговує кредит про свою незгоду з новою процентною ставку та погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі, що підтверджується листом від 25.12.2008 року № 20.1.3.2/6-44329.

    15.01.2009 року ОСОБА_1 направила на адресу банку лист, в якому зі зміною умов кредитного договору не погодилася, просила надати їй розрахунок нового розміру щомісячного платежу по кредитам, обґрунтувати причини зміни відсоткової ставки та приймати від неї платежі у тих розмірах, які були встановлені кредитним договором.

    Тобто відповідач дотримався зазначеної у кредитному договорі форми його зміни, шляхом     направлення позивачці повідомлення.

ОСОБА_1 із зазначеними змінами не погодилася, однак кредитний договір не розірвала та продовжувала сплачувати кошти за погашення кредиту та процентів, що свідчить про прийняття нею змінених умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу. Тобто, при підписані кредитного договору сторони ознайомившись з його змістом, де в пункті 2.3.1. було чітко зазначено про можливість банку змінювати процентну ставку в односторонньому порядку, погодилися із зазначеними у ньому умовами.

Враховуючи те, що зміна кредитного договору відбувалася на законних підставах у формі зазначеній договором з дотриманням вимог діючого законодавства та відповідно до умов кредитного договору в задоволенні позовних вимог про перерахунок платежів відповідно до п.7.1 кредитного договору, який передбачав відсоткову ставку у розмірі 16,08% річних, та вимог про відшкодування моральної шкоди та судових витрат слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,60,79,88, 212 ,213, 215, ЦПК України,ст..5, 651,654,627,1056-1,1061 ЦК України , ст. 58 Конституції України,Постановою правління Національного банку України № 107 від 21.04.2008 року «Про регулювання грошово – кредитного ринку», ст.. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року,  суд –

                                Р І Ш И В:

     В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

     На рішення суду  може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Полтавської області  протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга  на рішення суду  подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

СУДДЯ                                  І. О. Демиденко