Справа № 2-А-205/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    18 лютого 2010 року Суворовський районний суд міста Одеси в

складі:

головуючого судді Гудіної Н.І.

при секретарі Мельніченко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі

справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1     до Департаменту праці  та соціальної політики Одеської міської ради, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Суворовської райадміністрації       про визнання дій неправомірними  та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2009 р. ОСОБА_1  звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:   в изнати дії ОСОБА_2 соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеса по даному позову неправомірними та рішення щодо відмови у проведенні перерахунку та доплаті допомоги по народженню та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  незаконним;     зобов’язати відповідача  провести перерахунок  допомоги при народженні дитини та   щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також  зобов’язати в подальшому сплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дитини віком до 6 років.   У обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 18.09.2007 року вона народила сина  ОСОБА_3.      Вона вважає, що при нарахуванні їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідачі по справі  керувалися не спеціальним законом № 2240-ІІІ, який  повинен застосовуватись у даному випадку до неї, як до застрахованої особи, а, нарахування проводилось згідно ст. 15 ОСОБА_4 України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми",  а також застосовував нормативні акти, які були визнані Конституційним Судом України неконституційними, з чим вона категорично не згодна.  

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні  представники     відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення в Суворовському районі міста Одеси, Департаменту  праці та соціального захисту населення Одеської міської ради,  позовні вимоги позивачки не визнали та   просили відмовити в задоволені позовних вимог, так як   позивачу була призначена та виплачувалася  допомога по догляду за дитиною до трьох років в розмірі, що передбачений  законом .

Вислухав  сторін  по справі, дослідив  матеріали справи, встановив факти та відповідні до них правовідносини,  суд вважає, що позовні вимоги підлягають    задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. З ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач 18.09.2007 року народила сина  ОСОБА_3, про що свідчить надана копія свідоцтва про народження дитини.  

В Конституції України визнано, права та обов'язки людини невідчужувані та нерушимі (ст.21), їх зміст та об'єм при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі закони не може бути звужений (ст.22), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені (ст.64).

У відповідності до ст. 40-41 закону № 2240-ІІІ «допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Жодним нормативним актом цей закон не відмінений. Однак позивачка отримала суму 8500 гривень з виплатою 3400 гривень одноразово, а частини,  що залишилася-протягом 12 місяців рівними частинами.  

Згідно Конституції України, ОСОБА_4 України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року N 2017-ІІІ, позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.    

Відповідач забезпечує призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених законом № 2240-ІІІ, у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_4 також встановлено розмір зазначених видів допомоги. При цьому,  відповідач  повинен  своєчасно формувати заявки по коштах державного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги .

Однак, при нарахуванні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач керувався не спеціальним законом, який повинен застосовуватись у даному випадку до позивача по справі, як до застрахованої особи, а, нарахування проводилось згідно ст. 15 ОСОБА_4 України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Наразі   у 2008 році  внаслідок внесення змін у закон  виникла колізія норм права, відповідно до якої нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною для  застрахованих осіб, можна здійснювати як згідно ОСОБА_4 України «Про допомогу сім'ям з дітьми», так і згідно закону № 2240-ІІІ.  При вирішенні даної колізії слід взяти до уваги ОСОБА_5 юстиції від 29.07.2008 №337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії». За цим листом дана колізія вирішується на користь  спеціального закону. Ця позиція підтримана і Вищим Адміністративним судом, зокрема в рішенні від 22 липня 2009 року № к-12139/08

Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановлений ст.43 закону № 2240-ІІІ :«Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі…, не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.»   Відповідно до ч.2 ст. 1 ОСОБА_4 України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В 2007-2009 роках в закон № 2240-ІІІ  було внесено зміни ОСОБА_4 України «Про Державний бюджет  України на 2007 рік» та ОСОБА_4 України «Про Державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ОСОБА_4 України «Про державний бюджет України на 2009 рік».  Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України.

На незаконність обмеження прав громадян неодноразово зверталась увага Конституційним Судом України, зокрема в рішеннях: (справа про соціальні гарантії громадян) Від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007; (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 ; (справа про збалансованість бюджету) 27 листопада 2008 року N 26-рп/2008; (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004; (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 ; (справа по деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян)  від 08.вересня 2009 р. № 1-27/2009.

     Ці позиції полягають у тому, що законом  про Державний бюджет України не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України,  оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.  В Рішенні Конституційного Суду України  № 19-рп/2009 чітко викладена правова позиція Конституційного Суду, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів  соціальних виплат, він може встановлювати лише порядок. Встановленням розміру відбувається втручання у виключну сферу законодавця.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункту 7 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41. 43 закону № 2240-ІІІ   щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

     Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України ОСОБА_4 України "Про Державний бюджет України на 2008-рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

    Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно,  і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

    Зважаючи на те, що у п. 5. та у п.6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 конкретно зазначено, що «рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів. що визнані неконституційними», то це є можливістю зворотної дії у часі вказаного рішення Конституційного Суду України.

Таким чином, якщо будь-який закон був прийнятий з порушенням ч.3 статті 22 Конституції України, а саме - зменшив право людини на отримання виплат, пільг, компенсації, то такий закон не може застосовуватись, і повинен діяти первісний закон, який дав людині право на вказану виплату, пільгу чи компенсацію. Саме тому існує й ч. 3. ст. 152 Конституції, згідно якої матеріальна шкода, завдана актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

 Підтвердженням правильності такого висновку являється і п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.01.96 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», а також  у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Крім того, згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. А рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, та не потрібно прийняття ніяких урядових рішень та відповідних розпорядчих документів для впровадження його в дію.

Однак відповідач по даній справі, незважаючи на неодноразові  Рішення Конституційного Суду України  із зазначеного питання продовжував  здійснювати виплати на підставі вже визнаного неконституційним абз. 3, ч 2, ст. 56 ОСОБА_4 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п. 14 ст. 71 цього ж закону, а також норм ОСОБА_4 «Про Державний бюджет на 2008 рік» стосовно внесення змін у закон № 2240-ІІІ  , що також визнані неконституційними Рішенням Конституційного суду № 10-рп/2008, а також проігнорував преюдиціальне значення цього рішення.  Дані дії відповідача є неправомірними, бо згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного руду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. У компетенцію  адміністративного суду входить розгляд справ щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень та вимогу про відшкодування шкоди, спричиненої протиправними рішеннями (ст. 17. ст. 21 КАСУ).

З 01.01.2007 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007р. N 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» та Наказу ОСОБА_5 праці та соціальної політики від 06.12.2006 року N 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги…» повноваження з призначення і виплати державної допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною передані органам праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. Позивачка проживає в Суворовському районі  м. Одеса і отримувала допомогу у управлінні праці та соціального захисту населення Суворовської рай адміністрації.

  З 01.01.2009 року  функції з виплати виконує Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради через свої структурні підрозділи, а саме через ОСОБА_2 соціального  захисту населення в Суворовському районі м. Одеса, що не мають статусу юридичної особи (згідно з рішенням Одеської міської ради від 09.10.2008 р). Суд не приймає доводи відповідача про те, що він не несе обов’язку виконання зобов’язань щодо виплати недоплаченої допомоги.   Зміна юридичної особи, якій  державою делеговані функції з нарахування та виплати допомоги не тягне за собою припинення правовідносин щодо виконання цих функцій.  Крім того, відповідач  прийняв на себе зобов’язання сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплачує її з початку свого створення на підставі документів, наданих позивачкою  ще в 2007 році, що підтверджується довідкою, виданою відповідачем.  Виходячи  з   положень  статей  55,  56  Конституції  України у будь-якому разі в  названих вище  випадках спірні правовідносини  допускають правонаступництво, як зазначив Вищий Адміністративний Суд у  п 9  Постанови №2 від 06.03.08 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».Судом встановлено, що вирішення  питання про усунення порушення прав у даному випадку належить саме до компетенції відповідача.

Таким чином, суд вважає     за необхідним визнати дії відповідачів     по даному позову неправомірними та рішення щодо відмови у проведенні перерахунку та доплаті допомоги по народженню та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  незаконним та зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду у Суворовському районі міста Одеси   провести перерахунок  ОСОБА_1     наданої допомоги по догляду за дитиною  до трьох років в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановлено для дітей в віці до 6 років за період часу з 18.09.2007 року по 31.12.2008 року. Крім того провести перерахунок допомоги  при народженні дитини.   У відповідності з чинним законодавством,   прожитковий мінімум на дітей до 6 років встановлений в таких розмірах:      з 01 січня 2008 року -526 грн.,  з 01.04.2008 року – 538,00 грн.,  з 01.07.2008 року – 540,00 грн.,  з 01.10.2008 року – 557,00 грн.

Щодо перерахунку  допомоги по догляду за  дитиною по досягненні трьох років за період часу з 01.01.2009 року по 18.02.2010 рік, вказаний перерахунок зобов’язаний провести    Департамент  праці та соціального захисту населення, оскільки Згідно  з рішення Одеської міської ради вд 25.10.2008 року про «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 09.10.2008 року №3407-V2, затверджено Положення про департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради. Департамент зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців як новостворена юридична особа 26.12.2008 року  та здійснює свою діяльність з 02.01.2009 року.  

Що стосується  вимог  про зобов’язання  відповідача здійснювати  виплати  допомоги по догляду за дитиною  до трьох років в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановлено для дітей в віці до 6 років задоволенню не підлягають, оскільки  суд розглядає  вимоги на час  винесення рішення по справі.

Суд не приймає доводи відповідачів про пропущення строку звернення до суду, оскільки   пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня передбачене статтею 48 Конституції України, тому право на соціальний захист не може бути обмежено і строк позовної давності на соціальні виплати не поширюється.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2.11, 69-71,162, 163, 158-164, 186 КАС України, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 ,  Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, ОСОБА_4 України «Про Державний бюджет  України на 2007 рік» ,  ОСОБА_4 України «Про Державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ОСОБА_4 України «Про державний бюджет України на 2009 рік»  суд-

ПОСТАНОВИВ:

     Адміністративний ОСОБА_1     до Департаменту праці  та соціальної політики Одеської міської ради, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Суворовської райадміністрації       про визнання дій неправомірними  та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково .

Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту  населення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради   провести перерахунок   ОСОБА_1       одноразової  допомоги при народженні  дитини  –  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 враховуючи, що   допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини .

Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту  населення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради   провести перерахунок   ОСОБА_1        допомоги по догляду за дитиною  –  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  до трьох років в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей в віці до 6 років за період часу   з 18.09.2007 року по 31.12.2008 року.

Зобов’язати  Департамент праці та соціального захисту населення Одеської міської ради провести перерахунок   ОСОБА_1        допомоги по догляду за дитиною  –  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  до трьох років в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей в віці до 6 років за період часу   з   01.01.2009 року по 18.02.2010 року.

В задоволенні  іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського адміністративного апеляційного суду шляхом подання до Суворовського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Суворовського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст Постанови виготовлено 22.02.2010 року.

Суддя: /підпис/

Вірно:                

          Суддя:

          Секретар: