УХВАЛА

15 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 759/17779/18

провадження № 61-18245ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «Страхова група «ТАС») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПрАТ «Страхова група «ТАС», у якому просив стягнути із відповідачів на свою користь у рахунок відшкодування майнової шкоди 133 979 грн 94 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн, витрати на правничу допомогу у сумі 14 892 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму майнового збитку у розмірі 33 979 грн 94 коп.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму майнового збитку в розмірі 100 тис. грн, витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 13 762 грн 80 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Місцевий суд, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди з ОСОБА_3 , виходив з того, що останнього відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди з ПрАТ «Страхова група «ТАС», суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» було відомо про претензію позивача до них щодо невиплати страхового відшкодування, оскільки позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 08 листопада 2018 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова група «ТАС» задоволено.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року в частині стягнення з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 суми майнового збитку в розмірі 100 тис. грн, понесених на професійну правничу допомогу витрат у розмірі 13 762 грн 80 коп. і судових витрат, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 суми майнового збитку в розмірі 100 тис. грн, понесених на професійну правничу допомогу витрат у розмірі 13 762 грн 80 коп. та судових витрат, виходив з того, що позивачем, у порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у річний строк не подано заяву встановленого зразка з відповідними додатками про виплату страхового відшкодування.

У жовтні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПрАТ «Страхова група «ТАС» є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тобто ціна позову в загальному розмірі становить 158 871 грн 94 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн ? 100 = 192 100 грн), а тому справа № 759/17779/18 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Касаційна скарга не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року зазначено, що вона оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для обов`язкового скасування постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова прийнята без повідомлення та участі заявника при розгляді справи в апеляційному суді, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються положеннями частини першої статті 369 ЦПК України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Суддя В. С. Жданова